ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2015Справа №910/2539/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ"
про стягнення 662 697,51 Євро, що еквівалентно 12 192 048,35 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін :
Від позивача: Чернишенко А.Г. (дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 07.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" 662 697,51 євро, що еквівалентно 12 192 048,35 грн. заборгованості за кредитним договором № 01-08П від 25.01.2008р.
Також, 06.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2539/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2015р.
24.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в судове засідання 24.02.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/2539/15-г від 09.02.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" у судове засідання 24.02.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/2539/15-г від 09.02.2015р. не виконав, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015р. розгляд справи №910/2539/15-г відкладено на 24.03.2015р.
24.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшли документи по справі та клопотання про продовження строку вирішення спору.
Розгляд справи № 910/2539/15-г призначений на 24.03.2015р. не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
24.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/2539/15-г на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи №910/2539/15-г призначено на 07.04.2015р.
Судом розглянуто заяву про забезпечення позову та встановлено наступне.
В своїй заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог, що відкриті в банківських установах та на інше майно відповідача.
У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, суду не надано жодних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Припущення позивача про імовірність утруднення виконання рішення без надання доказів в підтвердження наявності таких обставин, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку із чим заява позивача не підлягає задоволенню.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в судовому засіданні 07.04.2015р. надав пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" у судове засідання 07.04.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 31760392.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 07.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
25.01.2008 року між Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 01-08П (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк надає позивальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру користування грошові кошти (далі - кредит або кредитна лінія) на умовах, визначених цим договором.
Згідно із п. 1.1.1. кредитного договору, кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 463500,00 євро.
Термін користування кредитом: до 25 січня 2013 року (п. 1.1.2.). Процентна ставка за користування кредитом: 12 (дванадцять) процентів річних (п. 1.1.3.).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника. Після надходження письмових заяв від позичальника банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору про надання грошових коштів в межах кредитної лінії.
Згідно із п. 2.4. кредитного договору, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2. цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.
Пунктом п. 2.5. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 (двадцять шосте) число включно місяця, в якому надано Кредит.
В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 27 (двадцять сьомого) числа минулого місяця по 26 (двадцяті шосте) число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення (не включно).
Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок вказаний банком, щомісяця до сьомого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення (в тому числі достроково) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.
На підставі заяви позичальника та згідно з наступними додатковими угодами до кредитного договору позичальнику були надані кредитні кошти в розрізі невідновлювальної кредитної лінії: відповідно до Додаткової угоди № 6-П від 23.10.2008 р. надано транш в сумі 39 397,50 Євро.
Додатковою угодою № 7-П від 14.11.2008 р. до кредитного договору п. 2.1. кредитного договору викладено в наступній редакції: "Видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.
З 14 листопада 2008 року видача кредиту здійснюється за наступним графіком (та в сумах не більше ніж): лютий 2009 року - 69 525,00 Євро; квітень 2009 року - 39 397,50 Євро; жовтень 2009 року - 39 397,50 Євро; квітень 2010 року - 39 397,50 Євро; жовтень 2010 року - 39 397,50 Євро; квітень 2011 року - 39 397,50 Євро; жовтень 2011 року - 39 397,50 Євро; квітень 2012 року - 39 397,50 Євро; жовтень 2012 року - 39 397,50 Євро; квітень 2013 року - 39 397, Євро".
Відповідно до п 4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.
Згідно із п. 2.4. кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування Кредитом, що визначений п. п. 1.1.2 кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.
Додатковою угодою № 1 від 25.01.2008 р. до кредитного договору починаючи з 27.01.2008 р. п. 2.4. кредитного договору викладено в наступній редакції: "Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2. цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку календарної кількості днів у році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день повернення кредиту".
Відповідно до додаткової угоди № 2/1 П від 21 лютого 2008 р. термін повернення кредиту встановлено до 26 червня 2013р.; додаткової угоди №21П від 17 червня 2013р. - до 21 березня 2014 р.
Додатковою угодою №3-П від 20 червня 2008р. до кредитного договору, починаючи з 27 червня 2008р. встановлено плату за користування кредитом на рівні 14%. Річних.
Додатковою угодою №5-П від 08 жовтня 2008р. до кредитного договору з 15 жовтня 2008 р. встановлено плату за користування кредитом на рівні 16% річних.
Додатковою угодою №9-П від 21 квітня 2009 р. до кредитного договору починаючи з 24 квітня 2009 встановлено плату за користування кредитом на рівні 16,5% річних.
Додатковою угодою №14-П від 22 червня 2010 р. до кредитного договору починаючи з 01 липня 2010 р. встановлено плату за користування кредитом на рівні 13% річних.
Додатковою угодою №15-П від 01 жовтня 2010 р. до кредитного договору починаючи з 01 жовтня 2010 р. встановлено плату за користування кредитом на рівні 11,5% річних.
Додатковою угодою №20П від 09 квітня 2013 р. до кредитного договору викладено п. 1.3.1. кредитного договору у наступній редакції: "Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 11,5 процентів річних. Сторони погоджуються, що уразі не погашення позичальником кредиту та/або процентів у строк, визначений п. 1.1.2. договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.1.2. цього договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 16.5 процентів річних".
Відповідно до додаткової угоди № 2/1 П від 07 квітня 2008р. термін сплати процентів по кредитному договору встановлено до 27 серпня 2008р.; додаткової угоди №4П від 26 серпня 2008р. - до 26 лютого 2009р.; додаткової угоди №8-П від 02 лютого 2009р. - до 25 червня 2009р.; додаткової угоди №11-П від 25 червня 2009р. - до 28 серпня 2009р.; додаткової угоди №12-П від 03 вересня 2009р. - до 25 травня 2010р.; додаткової угоди №13-П від 25 травня 2010р. - до 31 березня 2011р.; додаткової угоди №16-П від 24 березня 2011р. - до 14 березня 2012р.
Додатковою угодою № 17-П від 14.03.2012 р. до кредитного договору, починаючи з 14.03.2012 р., пункт 2.6. Кредитного договору викладено в наступній редакції:
"2.6. Нараховані за користування кредитом проценти, позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, наступним чином.: проценти, нараховані банком, за користування кредитом, по 26.02.2013 року, позичальник сплачує не пізніше 14.03.2013 року; починаючи з квітня 2013 року, проценти, нараховані банком за користування кредитом, позичальник сплачує щомісяця не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі".
Додатковою угодою № 18 П від 16.07.2012 р. до Кредитного договору, пункт 2.5. викладено в наступній редакції:
"Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця, при цьому: а) починаючи з 16 липня 2012 року нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з 27 червня 2012 року по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; б) в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця: в) при повному погашення Кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно). В місяцях на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно".
Відповідно до додаткової угоди № 19П від 14 березня 2013р., викладено п.2.6. кредитного договору в новій редакції та передбачено, що "Проценти за користування кредитом, нараховані по 01 квітня 2013 року, позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком до 15 квітня 2013 року. В подальшому відсотки сплачуються щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитним договором в повному обсязі в кінці терміну користування кредитом, але не пізніше 26 червня 2013 року".
Відповідно до додаткової угоди №21П від 17 червня 2013р.передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення (в тому числі дострокового) заборгованості за кредитним договором, але не пізніше 21 березня 2014р.
Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою про рух коштів на позичковому рахунку.
Проте, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору.
У зв'язку з наявною простроченою заборгованістю, банк направив позичальнику лист-претензію щодо погашення простроченої заборгованості (вих. №6613/012-01 від 16.06.2014р.), що отримана відповідачем, проте останнім не було усунуто порушень та не сплачено заборгованості.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по основній сумі кредиту - 463 500,00 євро; заборгованості за несплаченими процентами - 79 988,65 євро; неустойку за прострочення сплати кредиту - 47670,66 євро; неустойку за прострочення сплати процентів - 6 487,07 євро; 3% річних - 12 675,63 євро; штраф за порушення вимог кредитного договору - 68 218,33 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 18/06-8 від 31.01.2007 р. - 426 364,54 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-07/9 від 26.11.2009 р. - 426 364,54 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-4П від 02.01.2013 р. - 42 636,45 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 463 500,00 Євро та заборгованість за несплаченими процентами у розмірі 79 988,65 Євро.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення передбачені ст. 193 ГК України.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором №01-08П від 25.01.2008р., підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 463 500,00 євро та заборгованості за несплаченими процентами у розмірі 79 988,65 євро визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 6.1 Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або комісії за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставники ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 (триста шістдесят п'ять) днів, місяць - рівний календарній кількості днів.
Відповідно до п. 4.2.6. Кредитного договору позичальник зобов'язувався надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2).
Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,2 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов п. 4.2.6. кредитного договору за кожен факт порушення.
Також, для належного виконання зобов'язань за кредитним договором 31.01.2007 р. між банком та ТОВ "ЕЛІТ" було укладено договір застави транспортних засобів № 18/06-8 (далі - Договір застави 1), відповідно до умов якого, відповідачем надано банку у заставу автомобілі марки ТАТА модель LРТ 613/38, 2005 року випуску.
Пунктом 2.1.4. Договору застави 1 визначено, що заставодавець на період фактичної дії договору застави 1 зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, але не меншу за ту, що визначена в п. 1.5. цього договору, на користь заставодержателя. За невиконання або неналежне виконання даного пункту договору заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5 % від суми одержаного Кредиту.
26.11.2009 року між банком та ТОВ ТОВ "ЕЛІТ" було укладено договір застави №13-07/9 далі - Договір застави 2), відповідно до умов якого, відповідачем надано банку у заставу, товари в обороті, згідно з переліком № 1 до Договору застави 2.
Пунктом 2.1.4. Договору застави 2 визначено, що заставодавець на період фактичної дії Договору застави 2 зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, але не меншу за ту, що визначена в п. 1.5. цього договору, на користь заставодержателя. За невиконання або неналежне виконання даного пункту договору заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5 % від суми одержаного Кредиту.
02.01.2013 року між Банком та ТОВ "ЕЛІТ" було укладено договір застави № 13-4ГІ далі - Договір застави 3), відповідно до умов якого, відповідачем надано банку у заставу, основні засоби (морозильні та холодильні вітрини в кількості 37 494 одиниць).
Пунктом 3.1.4. Договору застави 3 визначено, що заставодавець протягом десяти календарних днів, з моменту укладення цього договору зобов'язаний застрахувати предмет застави на його повну вартість, але не меншу за узгоджену Сторонами і зафіксовану в п 1.2.2. цього договору, на весь строк дії цього договору, в страховій компанії, яка рекомендована заставодержателем або акредитована у заставодержателя на умовах, що є прийнятними для заставодержателя. Заставодержатель за таким договором є вигодонабувачем.
Заставодавець зобов'язаний забезпечити страхування Предмету застави на весь період кредитування за кредитним договором. Якщо строк дії кожного з укладених договорів страхування закінчився раніше строку дії цього Договору, заставодавець зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять банківських днів до моменту закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування забезпечити подальше страхування Предмету застави на умовах визначених цим пунктом Договору застави 3.
У разі настання страхового випадку щодо предмета застави заставодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за борговим зобов'язанням із суми страхового відшкодування.
За згодою між сторонами страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета застави. В цьому випадку після відновлення предмета застави заставодавець зобов'язаний застрахувати предмет застави на тих самих умовах.
За невиконання або неналежне виконання п. 3.1.4. Договору застави 3 заставодержатель має переважне право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 15 % від суми одержаного кредиту, але не менше 500,00 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо страхування заставного майна, що забезпечує виконання зобов'язань по кредитному договору та положень п. 4.2.6. кредитного договору позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій.
Судом перевірено розрахунки неустойки, 3% річних та штрафів, які містяться в матеріалах справи та встановлено, що вимоги позивач про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати кредиту у розмірі 877026,07 грн. неустойки за прострочення сплати процентів у розмірі 119346,56 грн.; 3% річних у розмірі 12 675,63 євро; штраф за порушення вимог кредитного договору у розмірі 68 218,33 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 18/06-8 від 31.01.2007 р. у розмірі 426 364,54 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-07/9 від 26.11.2009 р. у розмірі 426 364,54 грн.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-4П від 02.01.2013 р. у розмірі 42 636,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01-08П від 25.01.2008р. у повному обсязі.
Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.
Згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.02.2015 р. (дата подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва), курс гривні до Євро становив 2639,1992 грн. за 100 євро.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію" розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк".
Враховуючи, те що ПАТ "Брокбізнесбанк" звільнене, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).
Враховуючи те, що розмір заявлених позовних вимог становив 662697,51 євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015 року (день подання позову) 17489907,40 грн., та позовні вимоги задоволено у повному обсязі то з відповідача з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73080,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 115-А, код ЄДРПОУ 32396857) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 41; код ЄДРПОУ 19357489) заборгованість по кредиту у розмірі 463500 (чотириста шістдесят т три тисячі п'ятсот) євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015р. - 12232688,30 грн., заборгованість за несплаченими процентами у розмірі 79988 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) євро 65 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015 - 2111059,81 грн., неустойку за прострочення сплати кредиту у розмірі 877 026 (вісімсот сімдесят сім тисяч двадцять шість) грн. 07 коп., неустойку за прострочення сплати процентів у розмірі 119346 (сто дев'ятнадцять тисяч триста сорок шість) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 12675 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) євро 63 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015р. - 334535,13 грн., штраф за порушення вимог кредитного договору у розмірі 68 218 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 33 коп., штраф за порушення вимог договору застави № 18/06-8 від 31.01.2007 р. у розмірі 426364,54 (чотириста двадцять шість тисяч триста шістдесят чотири) грн. 54 коп.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-07/9 від 26.11.2009 р. у розмірі 426364,54 (чотириста двадцять шість тисяч триста шістдесят чотири) грн. 54 коп.; штраф за порушення вимог договору застави № 13-4П від 02.01.2013 р. у розмірі 42636,45 (сорок дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 45 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 115-А, код ЄДРПОУ 32396857) судовий збір в розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. до Державного бюджету України.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Суддя О.В. Гулевець