ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.04.2015Справа №910/3567/15-г
За позовом Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича
до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"
про стягнення 15 582,87 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Сердюк Б.Л. (дов.)
У судовому засіданні 08.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Фізична особа-підприємець Гладкий Анатолій Георгійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення 15 582,87 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. порушено провадження у справі № 910/3567/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2015р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. сторін повідомлено, що у зв'язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 910/3567/15-г призначений на 03.03.2014р. не відбудеться та призначено розгляд даної справи на 24.03.2015р.
03.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича надійшли документи по справі.
03.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" надійшов відзив на позовну заяву.
24.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" надійшли додаткові пояснення.
Розгляд справи № 910/3567/15-г призначений на 24.03.2015р. не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р. розгляд справи №910/3567/15-г призначено на 08.04.2015р.
Представник позивача - Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича в судове засідання 08.04.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в судовому засіданні 08.04.2015р. надав пояснення по суті заперечень на позов, позовні вимоги заперечив у повному обсязі.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.04.2015р. без участі представника позивача.
В судовому засіданні 08.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд
04.12.2013 року між Фізичною особою-підприємцем Гладким Анатолієм Георгійовичем (позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (відповідач, банк) укладено договори банківського рахунку № 72835 та №72835/1.
Згідно із п. 1.1. договору банківського рахунку №72835 від 04.12.2013р., банк відкриває клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600237283503 та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору, а також надає клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п. 1.1. договору банківського рахунку №72835/1 від 04.12.2013р., банк відкриває клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600437283505 та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору, а також надає клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п. 1.3 договорів банківського рахунку, банк приймає і зараховує на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та тарифами банку.
Пунктами 1.4.1. договорів банківського рахунку визначено, що платіжні доручення клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до банку протягом операційного часу виконуються банком в день їх надходження, а у разі надходження таких документів після закінчення операційного часу - не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.2.4 договорів банківського рахунку, клієнт має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим договором; клієнт має право отримувати готівкові кошти за умови наявності коштів на рахунку у випадках та в порядку передбачених чинним законодавством України.
Згідно із п. 2.3.4. договорів банківського рахунку, банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах
Пунктом 7.6. договорів банківського рахунку передбачено, що рахунок клієнта закривається за заявою власника рахунку.
28.01.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття рахунку за договором банківського рахунку №72835 від 04.12.2013р. та перерахунок коштів в сумі 1137,51 грн. на рахунок ПАТ "Креді Агріколь Банк".
Також, 28.01.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття рахунку за договором банківського рахунку №72835/1 від 04.12.2013р. та перерахунок коштів в сумі 5325,36 грн. на рахунок ПАТ "Креді Агріколь Банк". Після звернення позивача із вказаною заявою на рахунок №2600437283505 надішли грошові кошти, у зв'язку із чим, сума коштів на вказаному рахунку становить 14445,36 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що станом на час звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив перерахунку коштів у розмірі 15585,87 грн. на рахунки вказані у заявах від 28.01.2015р. та рахунків не закрив.
06.02.2015р. позивач направив на адресу відповідача претензію в якій вимагав до 15.02.2015р. розірвати договори банківського рахунку № 72835 та №72835/1 від 04.12.2013р., здійснити перерахунок грошових коштів у розмірі 15582,87 грн. та закрити рахунки.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку, у зв'язку з чим, задоволення вимог кредиторів може бути здійснено у процедурі ліквідації.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).
Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України, так договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина 1 статті 1075 ЦК України).
Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, форма та зміст якої встановлюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.
Відповідно до п. 20.5 вказаної Інструкції Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами програмно-технічного комплексу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет-банк" тощо, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний цифровий підпис.
За приписами частини 3 статті 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Спір у даній справі виник внаслідок не здійснення відповідачем закриття рахунків, відкритих за договорами банківського рахунку № 72835 та №72835/1 від 04.12.2013р., на підставі заяв позивача та, як наслідок, не перерахуванням грошових коштів, наявних на даних рахунках.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015р. № 96 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015р. № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк", згідно з яким з 13.02.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Енергобанк" призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення Ільчука Олександра Павловича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Енергобанк" запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015р. по 12.05.2015р. включно.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1. 24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищезазначене, та, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
У даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р.).
З огляду на вищенаведене, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону.
Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Отже, вимога позивача відносно стягнення коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача, як вимог кредитора банку, не може бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, і не підлягає примусовому задоволенню у судовому порядку.
Після запровадження у банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" 15 582,87 грн. не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення 15 582,87 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Суддя О.В. Гулевець