ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2015Справа №910/1094/14
За позовом Концерну "Військторгсервіс"
До Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп"
про розірвання договору
Головуючий суддя Полякова К.В.
Суддя Отрош І.М.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача: Баран М.Ф. (дов.№07 від 05.01.2015), Бех О.А. (дов.№30 від 14.01.2015)
від відповідача: Пукір Ю.Г. (дов.№б/н від 17.01.2015), директор Косань В.Л., Костишева В.Л. (дов.№б/н від 02.02.15)
від третьої особи: не з'явився,
Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" про розірвання договору №140/5/877 від 25.07.2005 про спільну діяльність (простого товариства).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 позовні вимоги задоволено, а саме розірвано укладений 25.07.2005 між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 здійснено заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" її правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані"
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 рішення суду змінене та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити. Розірвати укладений 25 липня 2005 року між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).
06.11.2014 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 справа №910/1094/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 11.12.2014 року.
За наслідками судового засідання 11.12.2014, у задоволення клопотання представника позивача, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 27.01.2015 року.
26.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 27.01.2015 судом вилучено у представника третьої особи для приєднання до матеріалів справи оригінал Додаткової угоди від 26.04.2011 про внесення змін та доповнень до Договору від 25.07.2005 №140/5/877 та акт приймання-передачі основних фондів в спільну діяльність ТОВ "ДПА Компані" від 01.04.2013, та постановлено за наслідками судового засідання ухвалу про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 визначено для розгляду справи №910/1094/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Картавцева Ю.В., Отрош І.М.
Відповідною ухвалою суду від 27.01.2015 справа №910/1094/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 05.03.2015 року.
04.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.03.2015, суд виніс ухвалу, якою відклав розгляд справи на 12.03.2015 року.
12.03.2015 розглянувши під час судового засідання клопотання позивача від 05.03.2015 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, суд відмовив у його задоволенні та відклав розгляд справи на 19.03.2015, про що виніс відповідну ухвалу суду.
У судовому засіданні 19.03.2015 судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.03.2015 року.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у зв'язку із перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, у справі №910/1094/14 призначено новий склад колегії суду: головуючий суддя Полякова К.В., судді Отрош І.М., Сташків Р.Б.
Відповідною ухвалою суду від 26.03.2015 справа №910/1094/14 прийнята до провадження вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 26.03.2015 року.
Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2015 підтримав заявлене 19.03.2015 клопотання про здійснення процесуального правонаступництва та залучення до участі у справі в якості відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані".
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представники третьої особи надали заперечення на заявлене представником позивача клопотання та просили у його задоволенні відмовити.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2011 між учасниками у справі підписано трьохсторонню Додаткову угоду до Договору від 25.07.2005 про спільну діяльність, за якою починаючи з 01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (відповідач) підтверджує перехід своїх прав та обов'язків по Договору то Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" (третя особа), а Концерн "Військторгсервіс" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" підтверджують за Договором свої зобов'язання.
Таким чином, починаючи з 01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" є стороною за Договором від 25.07.2005 про спільну діяльність із прийняттям всіх прав та обов'язків за Договором, які мало Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (відповідач), тобто відбулась заміна особи у правовідносинах.
Так, за наслідками судового засідання 26.03.2015 судом постановлено ухвалу, якою виключено ТОВ "ДПА "Компані" зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено його в якості відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп". Розгляд справи призначений на 07.04.2015 року.
Під час судового засідання 07.04.2015 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових пояснення, поданих до суду у судовому засіданні.
Представники відповідача проти позову заперечували, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому під час судового засідання 07.04.2015 року.
Третя особа не направила своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на юридичну адресу ТОВ «Інтерінвестгруп».
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України (сторона-1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" (сторона-2 за договором) 25 липня 2005 укладено договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства), відповідно до розділу 1 якого сторони за договором зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін договору.
Відповідно до розділу 2 договору, для швидкого досягнення цілей за даним договором сторони зобов'язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до угод, що укладаються; виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.
Розділом 3 договору встановлено обов'язки Головного управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, а саме, зокрема:
- після підписання договору передати ТОВ "Старокостянтинівський гарнізон" за актом прийому-передачі нежитлові приміщення, які розташовані у м. Старокостянтинів (надалі - Об'єкти);
- у термін дії договору не відчужувати та не передавати будь-яким іншим порядком третім особам правоволодіння, або управління майном, яке передано у спільну діяльність стороні-2 за Договором;
- надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" відомості стосовно витрат, понесених ГУ Тилу МО України в межах здійснення спільної діяльності;
- передати стороні-2 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього договору договорах стосовно переданню у спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними ним правом особами.
Розділом 5 договору встановлено обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" , а саме, зокрема:
- після підписання договору прийняти від сторони-1 за актом прийому-передачі не житлові приміщення об'єктів, які розташовані у м. Старокостянтинів;
- вести бухгалтерський облік спільної діяльності з відображенням його доходів та видатків у окремому балансі;
- прийняти від сторони-1 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього договору договорах стосовно переданого в спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними ним таким правом особами.
Спільним майном за даним договором є майно і майнові права сторони-1 залишкова балансова вартість якого становить 948 916,55 грн., а також грошові кошти, майно, трудова участь, майнові права, залучені інвестиції, професійні та інші знання, навички й уміння, ділова репутація ділові зв'язки, підприємницька ініціатива та інші права, що належать стороні-2, що сторонами оцінено в 189783,31 грн. також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності. (п. 8.1. договору).
Відповідно до п. 9.1. договору усі доходи, що отримуються за даним договором у результаті сумісної діяльності використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат.
Прибуток, згідно з п. 9.2. договору, що отримується сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу у відношенні, пропорційно внескам сторін: стороні-1 - 80%, стороні-2 - 20%.
Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає сторона-2, впродовж 10 днів після дати встановленої для подання квартальної (річної) звітності. (п. 9.3. договору).
Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2. (п. 9.5. договору).
Відповідно до п. 11.1. договору, його укладено терміном на 5 років і його термін дії становить з моменту підписання до 24 липня 2010 року.
У випадку припинення дії даного Договору, після відшкодування сторонами у встановленому порядку боргів, повернення сторонам внесеного ними майна, кошти та майно, що залишились, розподіляються між сторонами у співвідношенні 80% на 20%. (п. 11.4. договору).
Пунктом 1 додаткової угоди від 01.03.2006 до договору, сторони погодили, що у зв'язку із припиненням діяльності ГУТТ МО України (Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України), як юридичної особи, та його реорганізації шляхом приєднання до державного господарського об'єднання "Концерн "Військторгсервіс", який є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків зазначеного управління, усі права та обов'язки за договором, які виконувало ГУТТ МО України, переходять до його правонаступника - Державного господарського об'єднання "Концерн "Військторгсервіс".
Пунктом 2.1. додаткової угоди від 01.03.2006 до договору сторони домовились у тексті договору замінити Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України на Державне господарське об'єднання "Концерн "Військторгсервіс" у всіх відмінках.
Відповідно до п. 1. Угоди від 23.06.2006 про внесення змін та доповнень до договору сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені договором.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3 Угоди від 23.06.2006 сторони домовились: у пункті 8.1. договору слова та цифри " 948916,55 грн." замінити на "1 079 965,14 грн.", а слова та цифри "189783,31 грн." замінити на "194 393,73 грн."; у пункті 9.2. Договору цифру "80" замінити на цифру "82", а цифру "20" замінити на цифру "18"; у пункті 11.4. договору цифру "80" замінити на цифру " 82", а цифру "20" замінити на цифру "18".
Відповідно до п. 1. Угоди від 27.02.2007 про внесення змін та доповнень до договору (надалі - Угода від 27.02.2007) сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені договором.
Так, пунктом 3.1. Угоди від 27.02.2007 сторони домовились п. 8.1. договору викласти у такій редакції: "Спільним майном за даним договором є майно і майнові права сторони-1" вартість згідно незалежної експертної оцінки якого становить 5616179,00 грн., а також грошові кошти, майно трудова участь, майнові права, залучені інвестиції, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові зв'язки, підприємницька ініціатива та інші права, що належать стороні-2, що сторонами оцінено в розмірі 1010912,22 грн., а також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності."
Відповідно до п.1 Угоди від 30.08.2007 про внесення змін та доповнень до договору сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені договором.
Пунктами 3.1., 3.2. Угоди від 30.08.2007 сторони домовились: у пункті 9.2. договору цифру " 82" замінити на цифру "90", а цифру "18" замінити на цифру "10"; у пункті 11.4. договору цифру "82" замінити на цифру "90", а цифру "18" замінити на цифру "10".
Відповідно до п. 1. Угоди від 30.10.2009р. про внесення змін та доповнень до договору сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені договором.
Пунктом 1. Угоди від 30.10.2009 сторони виклали п. 11.1 договору в наступній редакції: "Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і його термін дії становить з дати підписання і діє до 24 липня 2020 року включно."
01.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" та Концерном "Військторгсервіс" укладена Додаткова угода.
Пунктом 1 Додаткової угоди від 01.04.2011 про внесення змін до договору, визначено, що у зв'язку із припиненням зобов'язань стороною-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" за договором, усі права та обов'язки за договором, які виконувала сторона-1, переходять до правонаступника сторони-1 за договором - сторони-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп", окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за договором.
Пунктом 2. Додаткової угоди від 01.04.2011 сторони домовились у тексті договору замінити найменування сторони-1 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (сторона-2) у всіх відмінках.
Судом встановлено, що у подальшому, а саме 26.04.2011 між Концерном "Військторгсервіс" (сторона 1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (сторона 3) укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору №140/5/877 від 25.07.2005, якою сторони погодили, що п.1 "У тексті договору назву сторони 2 "Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" замінити на назву Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані".
Пунктом 5 додаткової угоди від 26.04.2011, передбачено, що усі інші умови договору залишаються без змін, а п. 7 про те, що починаючи з 01 квітня 2013 сторона 1 (Концерн "Військторгсервіс") та сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані") підтверджують свої зобов'язання за договором, а сторона 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп") підтверджує перехід своїх прав та обов'язків по договору до сторони 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані").
Тобто, на день звернення із позовом до суду, діяли умови Додаткової угоди від 26.04.2011 про внесення змін та доповнень до договору від 25.07.2005 №140/5/877, зокрема щодо виконання своїх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" за договором від 25.07.2005 №140/5/877 (із наступними змінами), як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" .
Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду позивач зазначає про те, що протягом останніх років ТОВ «Інтерінвестгруп» істотно порушував умови договору, допускаючи неперерахування позивачу частки прибутку у розмірі 90% від фактичного прибутку, у зв'яжу із чим 11.09.2013 позивачем направлено відповідачу претензію (про усунення порушень) №10/1360/1, відповідно до якої, позивач просив терміново надати до Концерну "Військторгсервіс" звітність за результатами сумісної діяльності за останні роки та перерахувати суму прибутку у відповідності до її розподілу між сторонами.
Листом №10/1731/1 від 25.10.2013 позивач повідомив ТОВ «Інтерінвестгруп», що у зв'язку із невиконанням останнім умов договору та користуючись своїм правом достроково розірвати договір згідно п. 11.3., попередньо повідомивши другу сторону за 30 днів, позивач просив вважати договір розірваним з 28.11.2013 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2014, які згідно ст.111-12 ГПК України є обов'язковими при новому розгляді справи, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 510 сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Виходячи зі змісту положень статті 520 ЦК України, заміна боржника є можливою в двох випадках: 1) в разі загального правонаступництва (спадкування, реорганізації юридичної особи); 2) в разі окремого (сингулярного) правонаступництва - на підставі договору.
На підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 26.04.2011 між учасниками у справі підписано трьохсторонню Додаткову угоду до Договору від 25.07.2005 про спільну діяльність, за якою починаючи з 01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (відповідач) підтверджує перехід своїх прав та обов'язків по Договору то Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" (третя особа), а Концерн "Військторгсервіс" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" підтверджують за Договором свої зобов'язання.
Заміна боржника у зобов'язанні, також як і заміна кредитора, не впливає на зміст зобов'язання, до нового боржника переходять всі обов'язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора.
Таким чином, починаючи з 01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" є стороною за Договором від 25.07.2005 про спільну діяльність із прийняттям всіх прав та обов'язків за Договором, які мало Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп".
На підставі вищевстановленого, судом здійснено процесуальне правонаступництво на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено в ухвалі суду від 26.03.2015 року.
Відповідач - ТОВ «ДПА Компані» у своєму відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог щодо розірвання договору №140/5/877, посилаючись на належне виконання умов укладеного договору. На підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем надає до суду довідку про відсутність заборгованості з податків і зборів, складеної ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, платіжні доручення щодо перерахування частини прибутку від спільної діяльності на користь позивача. Також відповідач вказує на відсутність заборгованості за договором про спільну діяльність №140/5/877 у ТОВ «Інтерінвестгруп», зобов'язання якого перейшли до відповідача, як то встановлено судом.
Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Маючи намір розірвати договір №140/5/877 від 25.07.2005 про спільну діяльність (простого товариства), Концерн «Військторгсервіс» направило лист №10/556/1 від 29.08.2014 на адресу ТОВ «ДПА Компані», який отриманий останнім 12.09.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями бланку поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення згідно опису вкладення у цінний лист. Однак, відповіді про результати розгляду вимоги про розірвання від відповідача на адресу позивача не надходило.
Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Із наведеного вбачається, що з вимогою про зміну договору до суду може звернутися особа лише у випадку, якщо мало місце істотне порушення в діях іншого контрагента і таке порушення стосується безпосередньо договірного зобов'язання між цими сторонами. Проте така зміна договору в односторонньому порядку протирічить принципу свободи договору, оскільки відсутня згода іншої сторони на таку зміну, що створює загрозу інтересам іншої сторони.
Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.
Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. (ст. 1132 Цивільного кодексу України).
Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною. (ст. 1139 Цивільного кодексу України).
З урахуванням вказаної норми та умов укладеного між сторонами договору, відповідач повинен фактично розподілити прибуток у співвідношенні 90% - позивачу, 10% - відповідачу, і перерахувати відповідну частку прибутку Концерну "Військторгсервіс" та утримати власну відповідну частку прибутку.
Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку, якою встановлено, що приміщення, які знаходяться у власності Держави в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання в Концерні "Військторгсервіс", а саме: автогаражі (вул. Попова, 73-б); комбінат побутового обслуговування (вул. Миру, 1/3); будівля будинку водія (вул. Попова, 73-б); господарський склад (вул. Попова, 73-б); приміщення кафе "Орбіта" (вул. Миру, 1/3); продовольчий магазин (вул. Софіївська, 11); овоческлад (вул. Попова, 73-б); промисловий склад (вул. Попова, 73-б); прохідна (вул. Попова, 73-б); столярна майстерня (вул. Попова, 73-б); торговий центр (вул. Ессенська, 2); перебувають у володінні орендаря ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" на підставі договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013 року.
Згідно п. 5.1. цього Договору (копія Договору оренди міститься в матеріалах справи) за користування майном орендар щомісяця сплачує оренду плату в розмірі 14 127,00 грн., а також, згідно п. 5.2. цього Договору, компенсує загально експлуатаційні витрати, які щомісяця становлять 21 704,00 грн.
Окрім того, в подальшому орендар (ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг") передав дане майно в суборенду відповідно до Договору суборенди №58 від 01.01.2013 та Договору суборенди №26 від 01.11.2011 року.
З огляду на незаконність укладення Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. Хмельницька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон торг", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Концерн "Військторнсервіс", Регіональне відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області про визнання Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. недійсним.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014 у справі №924/105/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014, Договір оренди №1/04/13 від 01.04.2013 визнано недійсним. Як вбачається із вказаних судових рішень, ТОВ «ДПА Компані» заперечуючи проти визнання вказаних договорів недійсними, посилався на перехід до нього всіх прав та обов'язків ТОВ «Інтерінвестгруп».
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до ч. 3 розділу 6 договору №140/5/877 від 25.07.2005 про спільну діяльність (простого товариства) сторона-2 має право за дозволом сторони-1 здавати тимчасово вільні площі у оренду третім особам.
Однак, як підтверджено матеріалами, та не спростовано відповідачем, приміщення Концерну передані третім особам у користування, згідно вказаних вище договорів оренди та суборенди, без погодження та дозволу такої передачі зі сторони позивача.
Крім того, відповідно до ч. 5 розділу 5 договору, відповідач зобов'язався сплачувати податки і збори встановлені діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну діяльністю.
Із матеріалів справи вбачається, що у Концерна "Військторгсервіс" рахується податковий борг за 2013, 2014 роки, який становить 27 568,94 грн. та присуджений до стягнення з позивача за результатами розгляду адміністративної справи №826/17016/14 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року.
У той час, як у звітному періоді за 2013 рік, відповідною уповноваженою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» задекларовано по спільній діяльності 53,7 тис. грн. прибутку до оподаткування (р. 130 Звіту про фінансові результати), 43,5 тис. грн.. чистого прибутку до розподілу між сторонами спільної діяльності (р. 150 Звіту про фінансові результати).
30 квітня 2014 платіжним дорученням № 452 від ТОВ «ДПА КОМПАНІ» здійснено відповідний платіж до Концерну «Військторгсервіс» із призначенням платежу: «сплата частки прибутку (90%) по результатам спільної діяльності за 2013 рік за дог про спільну діяльність №140/5/877 від 25.07.2005, без ПДВ».
Як встановлено судом вище, 01.04.2011 ТОВ "Інтерінвестгруп" вступило у правовідносини за договором про спільну діяльність №140/5/877 та зобов'язалось здійснювати перерахування частки прибутку від спільної діяльності на користь позивача саме з 01.04.2011 року. У подальшому, внаслідок укладання додаткової угоди від 26.04.2011 зобов'язання щодо здійснення перерахування частини прибутку від спільної діяльності перейшло до ТОВ "ДПА "Компані", у тому числі й за період з 01.04.2011 року. Належних доказів у підтвердження обставин, щодо здійснення перерахування частки прибутку від спільної діяльності у період з 01.04.2011 по 01.04.2013 року.
Листами від 09.12.2013, 12.05.2014 та 18.07.2014 відповідач повідомляв позивача про власну ініціативу здійснити погашення заборгованості Концерна "Військторгсервіс" перед Старокостянтинівською ДПІ Міндоходів, а суму платежу врахувати, як авансовий платіж по розподілу майбутнього прибутку.
Суд відзначає, що виконання зобов'язань за даним Договором про спільну діяльність у частині перерахування частки прибутку, отриманої від ведення спільної діяльності здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» лише починаючи з 01.04.2013 року.
Згідно з п. 11.3. договору №140/5/877 від 25.07.2005 сторони передбачили право на дострокове розірвання даного договору по мотивах зміни економічної ситуації у країні, безперспективності та недоцільності введення спільного господарювання, а також у випадку неможливості здійснення своєї діяльності на принципах самоокупності та самофінансування. У цьому випадку кожна із сторін зобов'язана повідомити другу сторону за 30 днів. Взаємовідносини сторін припиняються шляхом складання окремої угоди або акту про розірвання договору.
У даному випадку, порушення відповідачем умов Договору щодо неперерахування останнім частини прибутку позивачу у період з 01.04.2011 по 01.04.2013, передачі площ в оренду третім особам без попереднього погодження про це з позивачем, неперахуванням податків та зборів до державного бюджету у зв'язку з укладенням Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013 є істотним у розумінні ст. 651 ЦК України.
Одночасно, суд зауважує, що долучені до матеріалів справи платіжні доручення про перехування прибутку від спільної діяльності та звіти про фінансові результати ТОВ "ДПА "Компані" є доказами у підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за договором спільної діяльності, починаючи з 01.04.2013 року, у той час як порушення умов договору сталось раніше.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві.
Водночас, враховуючи встановлені судом порушення умов Договору, про які відзначено вище, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для розірвання спірного Договору.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.
Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позов Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» про розірвання договору №140/5/877 від 25.07.2005 про спільну діяльність (простого товариства) - задовольнити.
Розірвати укладений 25 липня 2005 року між Концерном "Військторгсервіс" (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 28-а; ідентифікаційний код 33689922) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" (03680, місто Київ, провулок Бородянський,3; ідентифікаційний код 36039205) договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" (03680, місто Київ, провулок Бородянський,3; ідентифікаційний код 36039205) на користь Концерну "Військторгсервіс" (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 28-а; ідентифікаційний код 33689922) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.04.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 14.04.2015 року.
Головуючий суддя К.В. Полякова
Суддя І.М. Отрош
Суддя Р.Б. Сташків