ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.04.2015Справа №910/4131/15-г
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль - Контакт»»
доМіністерства Оборони України
простягнення 1 197 720,00грн.
За участю військової прокуратури
Суддя Трофименко Т.Ю.
в присутності представників сторін:
від позивача - Кривошея Д.А. - по дов. №220/854/д від 14.11.2014р.
від відповідача - Якобчук В.Г. - по дов. №1560 від 18.11.2014р.
від прокуратури - не з'явилися
На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю “Текстиль -Контакт” про стягнення з Міністерства оборони України про стягнення 1 197 720,00 грн..
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.03.2015р.
В судовому засіданні 18.03.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні 18.03.2015 р. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Міністерство оборони України проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні представник прокуратури проти задоволення позову заперечував.
В судовому засіданні 18.03.2015р. оголошувалась перерва до 08.04.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 08.04.2015р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
13 жовтня 2014 року між Міністерством оборони України (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстиль - Контакт» (надалі позивач) був укладений договір №286/3/14/175 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету).
Відповідно до п.1.1позивач зобов”язвався у 2014 році поставити відповідачу одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот.1 Костюм літній польовий з тканини вибивної (камуфляжної), а відповідач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, строки (терміни), вказані в договорі.
Пунктом 1.2. Договору (Специфікація) було визначено найменування (номенклатура, асортимент) та кількість Товару: Костюм літній польовий з тканини вибивної (камуфляжної) - 20 000 штук.
Додатком № 1 до Договору (Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією), сторонами було погоджено відвантаження товару в центр забезпечення речовим майном в/ч НОМЕР_1 (03126, м. Київ, вул. Качалова,3) в термін до 01.12.2014 включно в розмірах згідно Додатку № 2 до Договору (Ростовка Міністерства оборони України за Специфікацією).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, в повному обсязі поставивши якісний товар відповідачу.
На виконання п. 6.3.5. договору позивач був зобов'язаний надати товар для приймання представнику чи одержувачу відповідача разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах договору.
Згідно пункту 4.2 договору до рахунку-фактури додаються акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару, видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження.
Відповідно до вимог п. 2.7. договору прийняття товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними актами приймального контролю якості.
Позивачем на виконання умов договору було надано видаткові накладні на поставлений товар №25407 від 27.11.2014р., №25678 від 01.12.2014р., №27998 від 29.12.2014р. на загальну суму 11 977 200,00грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства Оборони України за даним кодом видатків) з дати надання позивача відповідачу належним чином оформленого рахунку - фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером позивача.
Згідно пункту 6.1.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити грошові кошти за поставлений товар протягом 30 банківських днів з дати надання позивачем відповідачу належним чином оформлених документів, передбачених договором.
В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідачем оплата поставленого товару була здійснена частково в сумі 10 779 480,00 грн. Станом на день звернення до суду та розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідача щодо виконання умов договору № 286/3/14/175 від 13.10.2014р. в частині розрахунків за поставлений товар складає 1 197 720,00 грн.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач надав відповідачу всі необхідні платіжні документи для здійснення оплати за поставлений товар, але відповідач листом від 03.02.2015 року за № 286/6/851 повідомив позивача про залишення наданих платіжних документів без реалізації у зв'язку із закінченням бюджетного року та у зв'язку з тим, що вони не можуть бути оплачені за рахунок бюджетних коштів 2015 року.
23.01.2015 року між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків за договором, яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у сумі 1 197 720,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно із частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі по тексту - Господарський КУ) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (това Виходячи зі змісту зазначеного договору він за своєю природою є договором поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 197 720,00 грн. належним чином доведений.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та доказів належного виконання умов договору суду не надав.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач наголошує, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тобто рахунки та акти які могли б стати підставою для оплати, надані Міністерству оборони України 13.01.2015, тобто після закінчення 2014 бюджетного року, у зв'язку з чим, сума заборгованості яку стягнув позивач, не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, а тому відповідач вважає, що у Міністерства оборони України були відсутні підстави реєстрації зобов'язань, а бюджетні призначення втратили чинність після закінчення бюджетного періоду, а відтак бюджетне фінансування на оплату товару по договору поставки - відсутнє.
Згідно до п. 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства Оборони України за даним кодом видатків) з дати надання позивача відповідачу належним чином оформленого рахунку - фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Дослідивши умови п. 4.1 Договору, за приписами якого, оплата послуг відбувається лише після надходження коштів з державного бюджету, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена умова договору не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити прийняті послуги, адже з урахуванням приписів ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.
Крім того, суд дійшов висновку, що така обставина, як відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 286/3/14/175 від 13.10.2014 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету), оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 де вказано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення за порушення зобов'язання.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, суд відхиляє його як безпідставне та необґрунтоване оскільки ні вимогами чинного законодавства, ні умовами договору не передбачено, що несвоєчасне виставлення рахунків є підставами для звільнення відповідача від наведеного вище обов'язку оплатити відповідні послуги.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у
господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль - Контакт” (02081 м. Київ, вул. Сортувальна, 2, , код 32043747) 1 197 720 грн. 00 коп. основного боргу, 23 954 грн. 41 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015 р.
Суддя Т.Ю.Трофименко