ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2015Справа №910/1728/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ"
про стягнення 11296744,22 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін :
Від позивача: Троян О.В. (дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 07.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" 99 501 873, 61 грн. заборгованості за Кредитним договором № 930/980-ЮО від 26.02.2013р., з яких: 74137000,00 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 1393369,36 грн. - поточна заборгованість по відсотках, 22612230,16 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 1359274,09 грн. - пеня.
Також, 29.01.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015р. порушено провадження у справі № 910/1728/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2015р.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" в судовому засіданні 17.02.2015р. надав документи по справі, просив долучити їх до матеріалів справи, однак, всіх витребуваних ухвалою Господарського суду м. Києва №910/1728/15-г від 31.01.2015р. документів не надав.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" у судове засідання 17.02.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/1728/15-г від 31.01.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. розгляд справи №910/1728/15-г відкладено на 03.03.2015р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. сторін повідомлено, що, у зв'язку із відпусткою судді Гулевець О.В., розгляд справи № 910/1728/15-г призначений на 03.03.2015р. не відбудеться та призначено розгляд даної справи на 25.03.2015р.
03.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
13.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" надійшли документи по справі.
Розгляд справи № 910/1728/15-г призначений на 25.03.2015р. не відбувся, в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
25.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1728/15-г на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи №910/1728/15-г призначено на 07.04.2015р.
07.04.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" надійшли документи по справі.
Судом розглянуто заяву про забезпечення позову та встановлено наступне.
В своїй заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача та накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та заборонити вчинити будь-які дії стосовно майна, належного відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, суду не надано жодних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Припущення позивача про ухилення відповідача - ТОВ "ПРОМТЕКС ТОРГ" від виконання зобов'язань за кредитним договором та імовірність утруднення виконання рішення без надання доказів в підтвердження наявності таких обставин, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку із чим заява позивача не підлягає задоволенню.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" в судовому засіданні 07.04.2015р. надав пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог.
В своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 111296744,22 грн. заборгованості, з яких: 74137000,00 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 1811380,18 грн. - поточна заборгованість по відсотках, 27558691,43 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 77896672,61 грн. - пеня.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Представник позивача надав пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" у судове засідання 07.04.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 07.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
26.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" (позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір № 930/980-ЮО (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати більше 30000000,00 (тридцять мільйонів) грн. (ліміт кредитної лінії) починаючи з 26.02.2013р. на умовах передбачених цим договором (далі - кредит або кредитна лінія).
Строк дії кредитної з 26.02.2013р. по 25.02.2014р. Дата повернення кредиту - 25.02.2014р. включно. (п. 1.2., п. 1.3.).
Процентна ставка за користування кредитними коштами - 34,3% процентів річних (п. 1.5.).
Відповідно до п. 3.10. кредитного договору, за наявності заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним (у тому числі і процентах за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: на сплату прострочених процентів за користування кредитом; на сплату комісій (у разі їх наявності); на сплату простроченої заборгованості по кредиту; на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; на сплату строкової заборгованості по кредиту; на сплату штрафних санкцій; на сплату інших платежів за цим договором.
Згідно із п. 4.2.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний використати кредит за цільовим призначенням і погашати заборгованість зі сплати прострочених процентів за користування кредитом, комісій, простроченої заборгованості по кредиту, штрафних санкцій, інших платежів перед банком відповідно до умов цього договору.
Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Договором №1 про внесення змін до кредитного договору від 28.02.2013р. сторони дійшли згоди збільшити розмір відновлювальної кредитної лінії до 68000000,00 грн. та доповнити розділ 1 "Предмет договору" пунктом 1.10 у наступній редакції: "Встановити комісію за зміну умов кредитування в розмірі 4,86% від ліміту кредитної лінії. Із строком сплати до 07.03.2013р. Комісія сплачується на рахунок №290942081901 в ПАТ "Міський комерційний Банк", код банку 339339".
Договором №2 про внесення змін від 20.09.2013р. до кредитного договору розмір відновлювальної кредитної лінії збільшено до 74200000,00 грн. та встановлено комісію за заміну умов договору у розмірі 6,0% від ліміту кредитної лінії із строком сплати до 20.010.2013р.
Договором №3 про внесення змін від 31.01.2014р. до кредитного договору сторони вирішили викласти у новій редакції розділ 2 та п. 8.12. кредитного договору.
Договором № 4 про внесення змін від 25.02.2014р. до кредитного договору сторони дійшли згоди встановити строк кредитної лінії з 26.02.2013р. по 24.05.2014р., дату повернення кредиту - 24.05.2014р. (включно) та доповнити пункт 3.6. розділу 3 пунктом 3.6.1. і викласти його у наступній редакції: "сплатити нараховані відсотки за січень місяць 2014 року в строк до 25.04.2014р. (включно)". Також, сторони дійшли згоди розділ 1 доповнити п. 1.12 та п. 1.13.
Договором № 5 про внесення змін від 19.03.2014р. до кредитного договору доповнено пункт 3.6. розділу 3 пунктом 3.6.2. і викладено його у наступній редакції: "сплатити нараховані відсотки за лютий місяць 2014 року в строк до 25.04.2014р. (включно)".
Договором № 6 про внесення змін від 25.04.2014р. до кредитного договору викладено п. 3.6.1. та п. 3.6.2. у новій редакції, а саме погоджено, що нараховані відсотки за січень та лютий 2014 року підлягають сплаті до 24.05.2014р. (включно). Також, доповнено пункт 3.6. розділу 3 пунктом 3.6.3. і викладено його у наступній редакції: "сплатити нараховані відсотки за березень місяць 2014 року в строк до 25.05.2014р. (включно)"
Договором №7 про внесення змін від 26.05.2014р. до кредитного договору внесено зміни до п. 1.3 Кредитного договору, а саме: датою повернення кредиту є 21.11.2014р. (включно).
Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами: №2338 від 26.02.2013р. на суму 30000000,00 грн., №6517 від 01.03.2013р. на суму 3604800,00 грн., №3389 від 21.03.2013р. на суму 10036000,00 грн., №2553 від 20.09.2013р. на суму 8962200,00 грн. та випискою по особовим рахункам позичальника з 26.02.2015р. по 05.04.2015р.
Проте, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за кредитним договором у строк, визначений договором, кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, а також нарахована заборгованість за процентами, пені за порушення строків повернення кредиту та пені за порушення строків сплати відсотків, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 111296744,22 грн. заборгованості (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог), з яких: 74137000,00 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу, 1811380,18 грн. - поточна заборгованість по відсотках, 27558691,43 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 77896672,61 грн. - пеня.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 74137000,00 грн., поточна заборгованість по відсотках у розмірі 1811380,18 грн. та прострочена заборгованість по відсотках у розмірі 27558691,43 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення передбачені ст. 193 ГК України.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором №930/980-ЮО від 26.02.2013р., підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 74137000,00 грн., поточної заборгованості по відсотках у розмірі 1811380,18 грн. та простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 27558691,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем, також, заявлено про стягнення пені у розмірі 7789672,61 грн.. нарахована за періоди: з 24.11.2014р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 26.02.2015р., з 24.11.2014р. по 25.12.2014р., з 26.12.2014р. по 25.01.2015р., з 26.01.2015р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 25.02.2015р., з 26.02.2015р. по 26.02.2015р., з 21.11.2014р. по 24.11.2014р., з 25.11.2014р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 26.02.2015р., з 21.11.2014р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 26.02.2015р., з 21.11.2014р. по 24.11.2014р., 25.11.2014р. по 05.02.2015р., 06.02.2015р. по 26.02.2015р.
Відповідно до п. 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд перевіривши розрахунок пені встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 7789672,59 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014р. №732 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний Банк", згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Міський комерційний Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Міський комерційний Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Рязанцева Андрія Вікторовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Міський комерційний Банк" запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014р. по 20.02.2015р.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №36 від 17.02.2015р. продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації до 20.03.2015р.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. № 64 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Міський комерційний Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Тимошенка Костянтина Володимировича строком на 1 рік з 20.03.2015р. по 19.03.2016р. включно.
Враховуючи, те що ПАТ "Міський комерційний Банк" звільнене, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.
Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 111296744,20 грн., тому з відповідача з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73080,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 18/7, код ЄДРПОУ 38150400) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) основний борг в розмірі 74137000 (сімдесят чотири мільйони сто тринадцять сім тисяч) грн. 00 коп., поточну заборгованість по відсотках у розмірі 1811380 (один мільйон вісімсот одинадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 18 коп., прострочену заборгованість по відсотках у розмірі 27558691 (двадцять сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 43 коп., пеню у розмірі 7789672 (сім мільйонів сімсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 59 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕКС ТОРГ" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 18/7, код ЄДРПОУ 38150400) в доход Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Суддя О.В. Гулевець