ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14 квітня 2015 р. Справа № 909/110/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІталінвестІФ"
вул. Автоливмашівська, 7,с. Хриплин, м. Івано-Франківськ,
Івано-Франківська область,76018,
до відповідача: Приватного підприємства "Тростянці"
вул. Академіка Сахарова, 23, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Відділу державної служби України з питань геодезії,
картографії та кадастру у м. Івано-Франківську
(Відділ Держземагенства у м. Івано-Франківську)
вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача:
Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради
Івано-Франківської області
вул. Берегова, 45, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76014
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача
Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції
Івано-Франківської області
вул. Василіянок, 6, м. Івано-Франківськ, 76000
про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.
за участю представників сторін:
від позивача: Устимчук О.О. - представник, (довіреність б/н від 16.02.2015 р.);
від відповідача Приватного підприємства "Тростянці": не з'явився;
від відповідача відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Івано-Франківську: Креховецька М.Р. - представник, (довіреність №06-44/10 від 28.08.2014 р.; посвідчення №06-45/1 б/д);
від третьої особи Хриплинської сільської ради: Головчин Л.Р. - представник, (довіреність №10/02.2-12 від 10.01.2015 р.);
від третьої особи Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області: не з'явився;
від Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області: Багацький С.О. - старший державний інспектор, (посвідчення ДС № 30 від 25.10.2014 р.; паспорт СС 929697 від 14.06.2000 р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІталінвестІФ" заявило позовну вимогу до приватного підприємства "Тростянці" та до Відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Івано-Франківську (Відділ Держземагенства у м. Івано-Франківську) про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.
Ухвалою суду від 03.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 17.02.2015 року. Ухвалою суду від 17.02.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Хриплинську сільську раду Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області і відкладено розгляд справи на 03.03.2015 року. Ухвалою суду від 03.03.2015 року відкладено розгляд справи на 17.03.2015 року. Ухвалою суду від 17.03.2015 року відкладено розгляд справи на 31.03.2015 року. Ухвалою суду від 31.03.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 16.04.2015 року та відкладено розгляд справи на 14.04.2015 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача Відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Івано-Франківську проти позову заперечив. Відповідач приватне підприємство "Тростянці" явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. З приводу цього варто вказати таке.
Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача приватного підприємства "Тростянці" за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача Відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Івано-Франківську, суд встановив таке.
Позивач вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2005 року, укладеного між приватним підприємством "Тростянці" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІталінвестІФ", позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 3 851, 1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7. За словами позивача, 29.07.2005 року рішенням Хриплинської сільської ради товариству з обмеженою відповідальністю "ІталінвестІФ" як власнику нерухомого майна було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених у ПП "Тростянці" нежитлових приміщень за рахунок земель наданих в оренду ПП "Тростянці".
Згідно позовної заяви, на виконання рішення органу місцевого самоврядування, на замовлення позивача було виготовлено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно вимог Закону України "Про землеустрій". Позивач стверджує, що здійснити заходи по реєстрації землевпорядної документації та оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить позивач на праві власності, є неможливим по причині, що право власності на неї зареєстровано за ПП "Тростянці".
За словами позивача, у 2010 році ПП "Тростянці" виготовило технічну документацію із землеустрою, на підставі якої було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,2240 га. Позивач стверджує, що в подальшому на замовлення ПП "Тростянці" виготовлено нову технічну документацію із землеустрою, згідно якої було проведено розподіл земельної ділянки площею 2, 2240 га на три земельні ділянки площею 0,4730 га, площею 0,2325 га та площею 1,5185 га. На вказані земельну ділянки, за словами позивача, було видано державні акти на право власності за ПП "Тростянці", в тому числі Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,4730 га (серія ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року), на якій розташована будівля, що належить на праві власності позивачу.
Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року площею 0,4730 га, кадастровий номер 2610197401:18:002:0053, за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, виданий приватному підприємству "Тростянці" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право власності постійного користування землею, договорів оренди землі за №021029400003, а також зобов'язати Управління Держземагентства у м.Івано-Франківську скасувати реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року площею 0,4730 га, кадастровий номер 2610197401:18:002:0053, за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7.
Cуд, вивчивши матеріали справи (в т.ч. додаткові пояснення позивача (вх. №5863/15 від 14.04.2015), вислухавши пояснення представників сторін з урахуванням вимог діючого законодавства - прийшов в спірному випадку до такого висновку.
Позивач відповідно до позовної заяви (вх. №1086/15 від 31.01.2015), просить суд:
1) визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 491935 від 10 грудня 2010р. площею 0,4730га, виданий приватному підприємству "Тростянці" м. Івано-Франківськ;
2) зобов'язати управління /відділ/ Держземагенства у м. Івано-Франківську скасувати реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 491935 від 10 грудня 2010р. площею 0,4730га, виданий приватному підприємству "Тростянці" м. Івано-Франківськ.
Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 28.08.2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Проте, відчуження об'єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002р. по 20 червня 2007р. /під час дії ст.120 ЗК в редакції від 25 жовтня 2001р./ не тягло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК 2001р. на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. / Пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р № 7 " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ із змінами, внесеними згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010р. №2 та Верховний Суд України - Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ./
В спірному випадку позивач придбав об'єкти нерухомості, які знаходились на спірній ділянці 18 квітня 2005р., про що свідчить договір купівлі-продажу. В той час ст.120 Земельного кодексу діяла в редакції від 25 жовтня 2001р., внаслідок чого покупець нерухомості, яким є позивач по справі, не набув автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під придбаними об'єктами нерухомості. Пункт 8 договору купівлі-продажу передбачає: продавець за цим договором зобов'язується оформити в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на земельну ділянку, розташовану під нежитловими приміщеннями та укласти з покупцем договір відчуження цієї земельної ділянки. Така умова договору відповідала вимогам діючого законодавства на момент його укладення і на даний час є чинною.
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач, продавши у 2005р. нежитлові приміщення, втратив право на якусь частину земельної ділянки, як це передбачено на даний час, є необґрунтованими.
Такий висновок є правомірним незалежно від того права /користування чи власності/, на якому належала земельна ділянка відповідачу ПП "Троcтянці".
Аналогічно судом не визнаються обґрунтованими доводи позивача про те, що з моменту продажі нерухомого майна у відповідача припинилось право на земельну ділянку, на якій це майна розташоване, а відтак видача Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року є незаконною дією.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.
Цією статтею також встановлена можливість посвідчення права власності на земельну ділянку іншими документами, а саме, на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.
Тобто, законом встановлено три можливі види документів, що можуть посвідчувати право власності на земельну ділянку. При цьому, таке право посвідчується державним актом, якщо земельна ділянка набувається у власність із земель державної чи комунальної власності, або у разі зміни її меж чи цільового призначення.
Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме, до цивільно-правових угод та заповітів.
В спірному випадку державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 491935 від 10 грудня 2010р. на земельну ділянку площею 0,4730 га кадастровий номер 2610197401:18:002:0053 виданий на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,2240 га, серія ЯИ № 777664 від 4.08.2010р. в порядку розподілу, на підставі договору купівлі-продажу між Хриплинською сільською радою та ПП "Тростянці" від 31 грудня 2004р. та рішення Хриплинської сільської ради від 28 грудня 2004р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування виробничих приміщень", які на даний час є чинними, які посвідчують певні юридичні факти і знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку зі спірним Державним актом.
З урахуванням всіх обставин справи, пояснень сторін, вивченням доказів, які містяться в матеріалах справи, на підставі вимог діючого законодавства - вимога позивача про визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації не визнається судом обґрунтованою, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Крім того, у своїй позовній заяві позивач просить суд визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, а також відновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом. З приводу цього слід вказати таке.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу ст.49 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ч.1, 2 ст. 120, ст.126 Земельного кодексу України, ст.256, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Італінвест" / 76018, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, м. Івано-Франківськ / до приватного підприємства "Тростянці" / 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23, офіс 5 / та до Відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Івано-Франківську (Відділ Держземагенства у м. Івано-Франківську) / вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області / вул. Берегова, 45, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76014 / та Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області / вул. Василіянок, 6, м. Івано-Франківськ, 76000 / про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року площею 0,4730 га, кадастровий номер 2610197401:18:002:0053, за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, виданий приватному підприємству "Тростянці" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право власності постійного користування землею, договорів оренди землі за №021029400003, а також зобов'язання Управління Держземагентства у м.Івано-Франківську скасувати реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №491935 від 10.12.2010 року площею 0,4730 га, кадастровий номер 2610197401:18:002:0053, за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7 - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.04.15
Суддя Фрич М. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Гавінська Л.Д. 17.04.15