номер провадження справи 27/89/14
09.04.2015 Справа № 908/3496/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ, вул. Батумська,11
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: Кузьмінов Д.В., дов.№ 993 від 21.12.2012р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Макіївка про зобов'язання відповідача визнати вимоги позивача у сумі 23 796 грн. 37 коп., у тому числі: 7 356,75 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 8 684,23 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 2 000,47 грн. - прострочена заборгованість за винагородою; 4 254,92 грн. - заборгованість з пені; 1 000,00 грн. - заборгованість за штрафами (фіксована складова); 500,00 грн. - заборгованість за штрафами, відсоткова складова), станом на 27.07.2014р. за договором банківського обслуговування від 27.05.2011р., включити їх в проміжний ліквідаційний баланс та задовольнити їх.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 22.09.2014 р., справу № 908/3496/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ
Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.
Ухвалою суду від 24.09.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3496/14, присвоєно справі номер провадження 27/89/14 та призначено судове засідання на 28.10.2014 р.
Ухвалою суду від 28.11.2014 р. розгляд справи відкладався на 19.11.2014 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
Ухвалою суду від 19.11.2014 р. провадження у справі № 908/3496/14 припинено на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України
Не погоджуючись з ухвалою суду від 19.1.2014 р., позивач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.11.2014 р. скасовано, матеріали справи № 908/3496/14 передано на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 27.02.2015 р. справу № 908/3496/14 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 30.03.2015р.
Ухвалою суду від 30.03.2015р. розгляд справи відкладався на 09.04.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
09.04.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 09.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмову заяву, в якій повідомив суд про неможливість надати для огляду оригінал анкети-заяви від 27.05.2011р. від ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з перебування документів в архіві філії «Донецьке РУ» у м. Донецьк, яка зараз не підконтрольна українській владі.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 30.03.2015р. та 09.04.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2015р., відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 27.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір банківського обслуговування, який складається з заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів.
Банк умови договору виконав повністю відкривши відповідачу поточний рахунок та встановив кредитний ліміт на поточний рахунок у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Згідно п. 3.11.1.1 договору кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ОСОБА_3 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку гі Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ОСОБА_3 Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ОСОБА_3, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.11.1.6 договору ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавш1' Угоду, Клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ОСОБА_3 проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Згідно п. 3.11.1.3 договору кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Згідно п. 3.11.2.2.5 договору клієнт зобов'язується повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.11.1.10, 3.11.2 З.4, 3.11.2.2.17 договору.
Згідно п. 3.11.2.2.2 договору клієнт зобов'язується сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3.
Згідно п. 3.11.1.12 договору для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Відсоткова ставка може бути змінена Банком у порядку, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».
Згідно п. 3.11.4.1 договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
Згідно п. 3.11.4.1.1 договору за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -«період, в який дебетове сальдо підлітає обнулення»), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно п. 3.11.4.1.2 договору при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, в перебігу 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення.
Згідно п. 3.11.4.1.3 договору у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Згідно п. 3.11.1.13 договору при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки і пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».
Згідно п. 3.11.5.1 договору при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.11.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Згідно п. 3.11.2.2.7 договору клієнт зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 3.11.4.4, 3.11'.4.5, 3.11.4.6, 3.11.4.11.
Згідно п. 3.11.4.4 договору клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.11.1.6, 3.11.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється у гривні. У разі, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Згідно п. 3.11.5.8 договору при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань по кредиту, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку в судові органи, клієнт виплачує банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми встановленого в п. 3.11.1.6 ліміту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає:
7356,75 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту;
8684,23 грн. - прострочена заборгованість за відсотками;
2000,47 грн. - прострочена заборгованість за винагородою;
4254,92 грн. - заборгованість з пені;
1000,00 грн. - заборгованість за штрафами (фіксована складова);
500,00 грн. - заборгованість за штрафами, відсоткова складова).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.
В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2015р. відповідач з 23.07.2010р. знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно п. 3.11.2.3.4 договору при прийнятті власником або компетентним органом рішення про ліквідацію клієнта, банк, на свій розсуд, має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
Позивач як кредитор визнав за необхідне заявити свої вимоги до відповідача.
Позивачем за адресою місцезнаходженням відповідача 05.09.2014р. було направлено заяву з грошовими вимогами щодо визнання заборгованості за договором та сплати суми заборгованості в повному обсязі.
Заява позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно п. 3.11.7.2 договору у разі ліквідації Клієнта, останній зобов'язується включити представника банку до складу ліквідаційної комісії для забезпечення майнових інтересів відповідно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг».
Відповідачем в порушення умов договору цього зроблено не було.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнати вимоги позивача у сумі 23 796 грн. 37 коп. станом на 27.07.2014р. за договором банківського обслуговування від 27.05.2011р., включити їх в проміжний ліквідаційний баланс та задовольнити.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 09.04.2015року прийнято рішення, позов задоволено.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область задовольнити.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074 м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) у сумі 23 796 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 37 коп., у тому числі: 7 356 (сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 8 684 (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 23 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 2 000 (дві тисячі) грн. 47 коп. - прострочена заборгованість за винагородою; 4 254 (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 92 коп. - заборгованість з пені; 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - заборгованість за штрафами (фіксована складова); 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованість за штрафами, відсоткова складова), станом на 27.07.2014р. за договором банківського обслуговування від 27.05.2011р., включити їх в проміжний ліквідаційний баланс. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074 м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 14.04.2015р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.