про повернення позовної заяви
14.04.2015 Справа № 908/2492/15-г
м. Запоріжжя
Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” (87503, Донецька область, м. Маріуполь, Київська, 5-48, ідентифікаційний код 38081945)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ УКРПРОМБУДМОНТАЖ” (87522, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каховського, 21, ідентифікаційний код 36427024)
про стягнення 626 686, 00 грн.
ТОВ “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ТОВ “СМУ УКРПРОМБУДМОНТАЖ” про стягнення з відповідача на користь позивача 626 686, 00 грн. заборгованості за договором підряду № 2014/8СП від 01.04.2014р.
Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 10.04.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Статтею 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою від 08.04.2015р. доданий опис вкладення до цінного листа від 08.04.2015р., зміст якого свідчить про те, що на адресу відповідача позивачем було відправлено лише додатки до позовної заяви. Копія позовної заяви від 08.04.2015р. на адресу відповідача не направлена.
Це є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.
Невиконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України порушує загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України) та змагальності (ст.4-3 ГПК України).
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.
За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р., яка набула чинності 11.09.1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року)), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006р. N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.
У зв'язку із тим, що судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів відправки відповідачу копії позовної заяви, повернення позовної заяви є не правом, а обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, що містяться в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.
І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.
На підставі викладеного позовна заява ТОВ “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз'яснює позивачу, що при повторному поданні позову до ТОВ “СМУ УКРПРОМБУДМОНТАЖ” про стягнення з відповідача на користь позивача 626 686, 00 грн. заборгованості за договором підряду № 2014/8СП від 01.04.2014р. позивач має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісні документи про сплату судового збору - платіжне доручення № 111 від 09.04.2015р. на суму 12 533, 72 грн.
У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, ТОВ “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” має право повернути судовий збір, сплачений за вищенаведеним платіжним дорученням, звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналу платіжного документу є обов'язковим.
Керуючись ст. 50-51, п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ УКРПРОМБУДМОНТАЖ” про стягнення з відповідача на користь позивача 626 686, 00 грн. заборгованості за договором підряду № 2014/8СП від 01.04.2014р. та додані до неї матеріали на 253 аркушах (в тому числі оригінал платіжного доручення № 111 від 09.04.2015р. на суму 12 533, 72 грн.) повернути без розгляду.
Суддя Соловйов В.М.