номер провадження справи 35/20/15
09.04.2015 Справа № 908/813/15-г
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Коцар А.О.
Від позивача - Кравченко С.І., дов. № 06/01/2015
Від відповідача - Курилін В.О., дов. №004п від 18.01.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький асфальтобетонний завод", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних технологій", м. Запоріжжя
про стягнення суми боргу у розмірі 260209,68 грн.
09.02.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Запорізький асфальтобетонний завод" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних технологій", про стягнення 231643,89 заборгованості. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що за Договором купівлі-продажу № 29/09-14/1 від 29.09.2014р. позивачем відповідачу було поставлено асфальтобетонну суміш на суму 690870,20 грн. та відповідно до додаткової угоди від 29.08.2014р. надані послуги з роботи катка та лафета для перевезення катка на суму 7209 грн. Умовами договору передбачена передплата в розмірі 400000 грн. Остаточний розрахунок відповідач мав здійснити не пізніше 40 календарних днів з дня поставки замовленої продукції. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплату за отриманий товар провів в розмірі 500000 грн. Залишок несплаченої заборгованості становить 190870,20 грн., на які позивачем нараховано пеню в розмірі 9482,67 грн., штраф в сумі 29087,02 грн., 3 % річних в сумі 1021,94 грн. та 1182,06 грн. інфляційних витрат, які позивач й просить стягнути з відповідача.
09.02.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. порушено провадження у справі № 908/813/15-г, присвоєно справі номер провадження № 35/20/15, розгляд справи призначено на 12.03.2015р.
11.03.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що в зв'язку з допущеною арифметичною помилкою при розрахунку індексу інфляції та збільшення строку прострочення виконання зобов'язання на момент розгляду справи, змінилася сума, яку позивач просить стягнути, а саме загальна сума заборгованості становить 260209,68 грн. з яких сума основної заборгованості 190870,20 грн.; пеня - 16118,66 грн.; 29087,02 грн. штрафу; 3 % річних - 1571,02 грн. та 22562,78 грн. - інфляційне збільшення.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси. Спір розглядається з урахуванням наданих збільшень.
В судовому засіданні 12.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих збільшень.
Представник відповідача в судове засідання 12.03.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.
Ухвалою від 12.03.2015р. розгляд справи відкладено на 09.04.2015р.
12.03.2015р., після закінчення судового засідання, через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не заперечує проти позову, проте зазначає, що внаслідок невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань за іншими договорами, виникла заборгованість перед позивачем за договором поставки № 29/09-14/1 та додаткової угоди від 29.09.2014р. Зазначає, що погашення заборгованості можливо лише шляхом реалізації активів відповідача, які перебувають у заставах фінансових установ, а стягнення заборгованості разом із штрафними санкціями взагалі призведе до припинення діяльності підприємства. Просить суд врахувати ці пояснення при прийнятті рішення та зменшити розмір штрафних санкцій.
09.04.2015р. через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшли клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та клопотання про надання відстрочки виконання рішення на 2 місяці.
В судовому засіданні 09.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих збільшень, просить стягнути 260209,68 грн., з яких сума основної заборгованості 190870,20 грн.; пеня - 16118,66 грн.; 29087,02 грн. штрафу; 3 % річних - 1571,02 грн. та 22562,78 грн. - інфляційне збільшення, а також судовий збір.
В судовому засіданні 09.04.2015р. представник відповідача підтримав свій відзив та клопотання, пояснивши, що не заперечує проти позову, проте просить зменшити розмір штрафних санкцій та надати відстрочку виконання рішення на 2 місяці.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти надання відстрочки відповідачу та проти зменшення розміру штрафних санкцій.
В судовому засіданні 09.04.2015р. судом розглянуто клопотання відповідача щодо продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та відмовлено в його задоволенні, оскільки ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідачем, при наданні вищевказаного клопотання, не наведено обґрунтованих, виняткових підстав, з яких спір неможливо вирішити в строки, визначені ГПК України та слід продовжити строк розгляду спору, а отже у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання, а тому суд відмовляє в його задоволенні, в зв'язку з необґрунтованістю.
За заявою представників сторін справа розглядалась без застосування технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 09.04.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Як свідчать матеріали справи, 29.09.2014 року між ТОВ «Центр будівельних технологій» (далі - покупець) та ПрАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 29/09-14/1 (далі - договір)
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця товар - асфальтобетонну суміш, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору.
Розділом 2 договору передбачені кількість, ціна товару і загальна вартість договору.
Так, п.2.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця:
асфальтобетон м/з Б1 в кількості 362,80 тонн по ціні 850,0 грн. з ПДВ. за 1 тонну, на суму - 308380,00 грн.
асфальтобетон к/з в кількості 457,66 тонн та ціні 820,0 грн. з ПДВ. за 1 тонну, на суму-375281,20 грн..
Всього на суму - 683661,20 грн.
Кількість та асортимент окремої партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару, які містять посилання на даний договір і є невід'ємною частиною договору (п. 2.2, п. 5.2 договору)
Підписання представниками сторін накладної на отримання товару, встановлює узгодження сторонами ціни товару та засвідчує факт передачі товару по кількості та асортименту (п. 2.3 договору).
29.09.2014 року між ТОВ «Центр будівельних технологій» та ПрАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» була укладена додаткова угода до договору поставки №29/09-14/1 від 29.09.2014р., якою сторони додатково домовилась, що до замовленої поставки продукції, постачальник надає покупцю:
- послуги з роботи катка в кількості 13,5 годин загальна вартістю 4725,00 грн., в тому числі ПДВ.
- послуги лафета для перевезення катка - загальна вартість 2484,00 грн., в тому числі ПДВ.
Всього загальна вартість замовлених послуг - 7209 грн. в тому числі ПДВ. Покупець зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити надані постачальником послуги на підставі акта наданих послуг (п. 2 додаткової угоди)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору поставки №29/09-14/1 від 29.09.2014р. згідно з видатковим накладним: №252 від 24.10.2014р. на суму 151716,40 грн.; № 253 від 25.10.2014р. на суму 199243,60 грн. № 256 від 27.10.2014р. на суму 178196,70 грн. № 257 від 28.10.2014р. на суму 154504,50 грн. ПрАТ «ЗАБЗ» поставило ТОВ «Центр будівельних технологій» товар за загальну суму - 683661,20 грн.
Асфальтобетонна суміш отримана уповноваженим представником ТОВ «Центр будівельних технологій», відповідно до довіреності ТМЦ № 17101 від 17.10.2014р., без зауважень та заперечень, про що свідчать підписи та печатки на видаткових накладних.
Прийняття послуг з роботи катка та лафета для перевезення катка здійснено згідно акта надання послуг №259 від 20.10.2014р. на суму 4 492,00 грн.; акта надання послуг № 260 від 21.10.2014р. на суму 1 050,00 грн.; акта надання послуг №261 від 23.10.2014р. на суму 1 667,00 грн. А всього на суму - 7209,00 грн.
Розділом 6 договору сторони обумовили порядок розрахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язується оплатити замовлений товар, в наступному порядку:
- покупець до 30.09.2014р., але в будь якому разі не пізніше дня отримання товару, перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передплату в розмірі 400000,00 грн..
- остаточний розрахунок, в сумі 283661,20 грн. покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника - не пізніше сорока календарних днів з дня поставки замовленої партії Товару.
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем на поточний рахунок постачальника (п. 6.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 30.09.2014р. ТОВ «Центр будівельних технологій» сплатив авансовий платіж в сумі 400000,000 грн., а платіжним дорученням від 19.12.2014р. здійснив часткову оплату поставленої продукції в сумі 100000,00 грн., тобто, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №29/09-14/1 від 29.09.2014р. виконав частково, сплативши за поставлений товар 500 000,00 грн. Несплачена сума заборгованості становить 190870,20 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
20.01.2015р. позивач на адресу відповідача направив претензію вих. № 20/01, в якій зазначив, що заборгованість останнього складає 190870,20 грн., а також повідомив про застосування до ТОВ «Центр будівельних технологій» штрафних санкцій, як це передбачено п. 7.4, п.7.5 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач вимагав терміново сплатити заборгованість в сумі 190870,02 грн. з нарахуванням індексації, 3 % річних до моменту сплати заборгованості; штрафну санкцію в сумі 19087,02 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період заборгованості до моменту сплати заборгованості. А також попереджав, що в разі невиконання ТОВ «Центр будівельних технологій» своїх зобов'язань, ПрАТ «ЗАБЗ» буде змушений звернутися до суду з позовною заявою.
Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 611 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% але
не більше подвійної діючої, на момент існування заборгованості, ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.
Як вже зазначалося, остаточну суму покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника - не пізніше сорока календарних днів з дня поставки замовленої партії товару. Оплата за актами наданих послуг № 259, № 260, № 261 та накладними № 252, № 253 були здійснені 30.09.2014р. Часткова оплата відбулася за накладною № 256, в розмірі 100000 грн. Граничний строк оплати товару за накладними № 256 в розмірі 36365,70 грн. та № 257 в розмірі 154504,50 грн. - 07.12.2014р.
Позивачем пеня нарахована з 08.12.2014р. по 18.12.2014р. на загальну суму 290870,20 грн. в розмірі 2454,46 грн.
з 19.12.2014р. по 05.02.2015р. на загальну суму 190870,20 грн. нарахована пеня в сумі 7174,62 грн.
з 06.02.2015 року подвійна ставка НБУ перевищує встановлену договором пеню в розмірі 0,1%, а тому позивач нарахував пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день в розмірі 6489,58 грн. Загальний розмір пені складає 16118,66 грн.
Судом перевірено нарахування пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахування пені позивачем зроблено вірно.
Пунктом 7.6 договору передбачено, що при простроченні оплати за поставлений товар по термінах визначених умовами даного Договору, більш ніж на 1
(один) день, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.
Позивачем нарахований штраф в розмірі 29087,02 грн.
Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач правомірно нарахував штраф в розмірі 29087,02 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3 % річних за період з 08.12.2014р. по 18.14.2014р. в розмірі 268,92 грн., за період з 19.12.2014р. по 11.03.2015р. в розмірі 1302,10 грн.
А також позивачем нараховані інфляційні витрати в розмірі 22562,78 грн. за період грудень 2014р. - лютий 2015р.
Право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено що позивачем невірно розраховані 3 % річних за період з 08.12.2014р. по 18.14.2014р. в розмірі 268,92 грн..
Здійснивши перерахування, судом встановлено, що сума 3 % річних за вказаний період становить 262,98 грн., які й задовольняються судом. Нарахування 3 % річних період за період з 19.12.2014р. по 11.03.2015р. в розмірі 1302,10 грн. та інфляційних витрат, позивачем здійснено вірно, а тому 3 % річних в сумі 1302,10 грн. та інфляційні витрати в розмірі 22562,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. В іншій частині стягнення 3 % річних суд відмовляє.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та надання відстрочки виконання рішення на 2 місяці, відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 118 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Відповідач, як на підставу зменшення штрафних санкцій та надання відстрочки виконання рішення посилається на те, що договір № 29/09-14/1 від 29.09.2014р. та Додаткова угода від 29.09.2014р. були укладені відповідачем з метою виконання умов іншого договору № 20/2014/1725 від 15.09.2014 р., укладеного між ТОВ «Центр будівельних технологій» та ВАТ «Запоріжсталь», де відповідач виступав підрядником виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги. В зв'язку із складною економічною ситуацією в державі та відсутності затвердженого фінансового плану ВАТ «Запоріжсталь» на 2015 р., ТОВ «Центр будівельних технологій» не може отримати в повному обсязі кошти за виконані роботи, та як наслідок, розрахуватися з кредиторами по інших договорах. Погашення заборгованості за договором № 29/09-14/1 від 29.09.2014р. та додаткової угоди від 29.09.2014р. можливо лише здійснити шляхом реалізації активів відповідача, які перебувають у заставах фінансових установ. Стягнення основного боргу та штрафних санкцій, у визначеному позивачем розмірі, поставить відповідача в скрутне становище, і призведе до припинення діяльності підприємства. На підтвердження викладеного, ТОВ «Центр будівельних технологій» надає договір № 20/2014/1725 від 15.09.2014 р. з додатками та рахунки - фактури.
Однак, такі посилання відповідача не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та надання відстрочки виконання рішення, оскільки ТОВ «Центр будівельних технологій» не надано до суду жодних доказів в підтвердження його тяжкого фінансового стану: відсутність грошових коштів на рахунку підприємства (фінансовий звіт, банківська виписка), доказів того, що відповідач не отримує прибуток від господарської діяльності, доказів в підтвердження того, що активи відповідача перебувають у заставах фінансових установ тощо.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, саме лише посилання відповідача на те, що він опинився в тяжкому стані та стягнення основного боргу та штрафних санкцій, у визначеному позивачем розмірі призведе до припинення діяльності підприємства не є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до приписів ст. 233 Господарського кодексу України та надання відстрочки виконання рішення згідно з п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Центр будівельних технологій», посилаючись на конкретні обставини не довів суду їх винятковість та не надав належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем порушені вимоги щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором № 29/09-14/1 від 29.09.2014р. та додаткової угоди від 29.09.2014р. та сума за отриманий товар сплачена частково, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 190870,20 грн., пені в сумі 16118,66 грн.; штрафу в розмірі 29087,02 грн., 3 % річних в сумі 1565,08 грн. та інфляційних витрат в розмірі 22562,78 грн. В інший частині позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача частково, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 5204,07 грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних технологій", 69124 м. Запоріжжя вул. Хортицьке шосе, 32а кв. 74 код ЄДРПОУ 32446420 на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький асфальтобетонний завод", 69095 м. Запоріжжя вул. Гончарова, 20 код ЄДРПОУ 03327144 основну заборгованість в розмірі 190870 (сто дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят) грн. 20 коп. , пеню в сумі 16118 (шістнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 66 коп.; штраф в розмірі 29087 (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 02 коп., 3 % річних в сумі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 08 коп., інфляційні витрати в розмірі 22562 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 78 коп. та 5204 (п'ять тисяч чотири) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.
В інший частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.04.2015р.
Суддя О.А. Топчій