09.04.2015 Справа № 907/139/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика", м. Луцьк
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття", с. Павшино Мукачівського району
про стягнення суми 307634 грн. 90 коп., в т.ч. 226143 грн. 17 коп. заборгованості по оплаті товару згідно договору купівлі - продажу № 3 від 01.01.2014 року, 46214 грн. 32 коп. штрафу та 35277 грн. 41 коп. пені.
Суддя господарського суду - В.В.Мокану
представники:
Позивача - Проскуровський В.В., довіреність № 598/03 від 22.12.2014 року
Відповідача - не брав участі
СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика", м. Луцьк заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття", с. Павшино Мукачівського району про стягнення суми 307634 грн. 90 коп., в т.ч. 226143 грн. 17 коп. заборгованості по оплаті товару згідно договору купівлі - продажу № 3 від 01.01.2014 року, 46214 грн. 32 коп. штрафу та 35277 грн. 41 коп. пені.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на порушення відповідачем взятих на себе згідно договору купівлі - продажу № 3 від 01.01.2014 року зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати за отриманий товар, а саме, неоплатою відповідачем у строки, визначені договором, суми 226143 грн. 17 коп. за поставлений товар. Надісланим на адресу суду письмовим поясненням від 27.03.2015 року надав спростування заперечень відповідача щодо неможливості одночасного нарахування пені та штрафу, оскільки це є подвійною відповідальністю одного виду, та зазначає з посиланням на норми ст.ст. 549, 611 ЦК України, 231 ГК України, що штраф та пеня є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань. Разом з тим, заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі вважає необґрунтованим, таким, що спрямоване на затягування розгляду справи з метою уникнення сплати заборгованості, та просить відмовити в його задоволенні. Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягає на задоволенні позову. В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі просить відмовити.
Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях по розгляду справи не забезпечив. 19.03.2015 року електронною поштою відповідач надіслав суду відзив на позов, яким із позовними вимогами, зокрема, щодо нарахування пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язань, не погоджується та вважає, що такі підлягають зменшенню, оскільки нарахування позивачем одночасно штрафу та пені вважає подвійною відповідальністю одного виду. У зв'язку з чим, посилаючись на важку фінансову ситуацію в країні та самого відповідача, просить зменшити розмір пені на 30 % та відмовити у стягненні суми штрафу повністю.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 року у справі № 907/139/15
Надісланим на адресу суду клопотанням від 16.03.2015 року відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі, посилаючись на неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи господарського суду Волинської області № 03/903/213/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття" до товариства з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика" про визнання правочину недійсним.
Надісланим електронною поштою клопотанням від 09.04.2015 року відповідач підтримав позицію заперечення проти позовних вимог, викладену у відзиві на позов від 19.03.2015 року; просить суд задоволити подане ним клопотання про зупинення провадження у справі та судове засідання провести без участі його представника. Витребуваних ухвалами суду від 19.03.2015 року, від 30.03.2015 року копії позовної заяви та доданих до неї документів у справі господарського суду Волинської області № 03/903/213/15 не надав.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
16.03.2015 року відповідач звернувся до суду із клопотанням, яким просив зупинити провадження у даній справі, посилаючись на неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи господарського суду Волинської області № 03/903/213/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття" до товариства з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика" про визнання правочину недійсним. До клопотання про зупинення провадження у даній справі долучив ухвалу господарського суду Волинської області від 05.03.2015 року про порушення провадження у справі № 03/903/213/15. Копії позовної заяви по справі № 03/903/213/15, з якої вбачалось би, який саме договір позивач просить визнати недійсним, до клопотання не долучено.
Ухвалою господарського суду від 19.03.2015 року розгляд справи відкладено на 30.03.2015 року, від відповідача витребувано копії позовної заяви та доданих до неї документів у справі господарського суду Волинської області № 03/903/213/15.
В судове засідання 30.03.2015 року представник відповідача не з'явився, витребуваних документів не подав.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2015 року розгляд справи відкладено на 09.04.2015 року, від відповідача повторно витребувано копії позовної заяви та доданих до неї документів у справі господарського суду Волинської області № 03/903/213/15.
В судове засідання 09.04.2015 року представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав. Надісланим електронною поштою клопотанням від 09.04.2015 року підтримав позицію заперечення проти позовних вимог, викладену у відзиві на позов від 19.03.2015 року, просив суд задоволити подане ним клопотання про зупинення провадження у справі та судове засідання провести без участі представника відповідача.
Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 року у справі № 907/139/15
числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
З огляду на наведене, господарський суду ухвалами від 19.03.2015 року та від 30.03.2015 року витребував від відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів у справі господарського суду Волинської області № 03/903/213/15, оскільки з поданої відповідачем ухвали господарського суду Волинської області від 05.03.2015 року про порушення провадження у справі № 03/903/213/15 не можливо встановити, стосовно якого саме правочину заявлено вимогу про визнання його недійсним, яким чином даний правочин має відношення по позовних вимог у даній справі.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи неподання відповідачем витребуваних судом копії позовної заяви та доданих до неї документів у справі господарського суду Волинської області № 03/903/213/15, неможливістю встановити, як пов'язана дана справа зі справою, що розглядається господарським судом Волинської області № 03/903/213/15, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку розгляду спору, відсутністю заяв сторін про його продовження, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі належить відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 року у справі № 907/139/15
01.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельним підприємством „Гофротара - Закарпаття" було укладено договір купівлі - продажу № 3, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався продати та передати у власність покупця (відповідача) картонно - паперову продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та
оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та підписуються сторонами.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю на умовах, визначених договором (п. 1.2. договору). Моментом передачі товару є дата завантаження в транспорт покупця або перевізника, зазначена в товарно - транспортній накладній на партію товару (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що передача товару здійснюється частинами (товарними партіями) на умовах FCA-склад продавця (правила „інкотермс" в редакції 2010 р.), шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт покупця або перевізника. В пункті 2.2. сторони погодили, що умови передачі кожної партії товару зазначаються покупцем в заявці на поставку партії товару.
Ціни та порядок розрахунків за товар сторонами погоджено в п. 3 договору, яким передбачено, що ціна за одиницю товару та вартість товарної партії, що передається на умовах даного договору, визначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі з перерахуванням покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у договорі, шляхом внесення 100% попередньої оплати або на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту фактичної передачі товару партії товару покупцю, про що додатково зазначається сторонами у специфікаціях до даного договору.
Договір укладено строком дії з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками до 31.12.2015 року включно, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе за даним договором.
На виконання умов договору позивач в період з 07.02.2014 року по 28.05.2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 462769 грн. 84 коп. на підставі видаткових накладних № 245 від 07.02.2014 року на суму 110372 грн. 80 коп., № 578 від 19.03.2014 року на суму 112494 грн. 03 коп., № 861 від 11.04.2014 року на суму 113357 грн. 01 коп., № 1294 від 28.05.2014 року на суму 126546 грн. (копії долучено до матеріалів справи).
Отримання відповідачем товару на загальну суму 462769 грн. 84 коп. додатково підтверджується долученим до матеріалів справи довіреностями на отримання товару № 30 від 29.01.2014 року, № 51 від 17.03.2014 року, № 68 від 10.04.2014 року, № 103 від 28.05.2014 року та товарно - транспортними накладними № 226 від 07.02.2014 року, № 531 від 19.03.2014 року, № 782 від 11.04.2014 року, № 1154 від 28.05.2014 року.
продовження рішення господарського суду
Закарпатської області від 09.04.2015 року
у справі № 907/139/15
Проте, із матеріалів справи слідує, що відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, вартість поставленого йому товару сплатив частково в сумі 236626 грн. 67 коп., що підтверджено долученими до матеріалів позову копіями банківських виписок, та листа відповідача (арк. справи №№ 26-31). Решту вартості поставленого йому товару у сумі 226143 грн. 17 коп. не оплатив.
Несплата відповідачем суми 226143 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений товар стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача суми 226143 грн. 17 коп. заборгованості.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає суму 226143 грн. 17 коп. В матеріалах справи відсутні будь - які докази погашення відповідачем зазначеної заборгованості в добровільному порядку.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином. Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь суми 226143 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений згідно договору купівлі - продажу № 3 від 01.01.2014 року товар.
За прострочку виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару позивач, посилаючись на норми ст.ст. 549, 611 ЦК України, 231 ГК України та п. 5.2. договору просить стягнути з відповідача 46214 грн. 32 коп. штрафу та 35277 грн. 41 коп. пені.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені). Неустойкою (штрафом, пенею) у відповідності до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За нормою п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п. 3.3. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, яка нараховується за період, починаючи з дати отримання покупцем неоплаченого в строк товару по дату погашення заборгованості за отриманий твар. Крім того, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого товару.
Сума 35277 грн. 41 коп. пені, нарахованої позивачем на підставі п. 5.2. договору з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, судом перевірена, нарахована підставно, підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 30 % суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 року у справі № 907/139/15
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
В даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання винятковим даного випадку, враховуючи значний період прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тривалий період неналежного виконання зобов'язань, невжиття відповідачем жодних заходів, спрямованих на виконання зобов'язань (в т.ч. часткове), клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 46214 грн. 32 коп., суд зазначає.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Одночасне стягнення пені та штрафу узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого товару.
Перевіривши правильність нарахування штрафу, враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого товару до порушення провадження до справі, що свідчить про ухилення від його оплати, суд приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню частково, з відповідача
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015 року у справі № 907/139/15
підлягає стягненню штраф у сумі 45314 грн. 26 коп. Решта суми заявленого позивачем до стягнення штрафу нарахована неправомірно, оскільки позивачем при розрахунку штрафу не враховано наявність переплати у сумі 9627 грн. 20 коп. станом на 19.03.2014 року, сума 900 грн. 06 коп. штрафу стягненню не підлягає.
Заперечення відповідача щодо незаконності одночасного нарахування пені та штрафу, оскільки це є подвійною відповідальністю одного виду спростовується вищенаведеним.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6134 грн. 70 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства „Гофротара - Закарпаття" (89600, с. Павлино Мукачівського району Закарпатської області, вул. А. Волошина, 8, код ЄДРЮОФОП 32513926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРЮОФОП 38272943) суму 306734 (триста шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 84 коп., в т.ч. в т.ч. 226143 (двісті двадцять шість тисяч сто сорок три) грн. 17 коп. заборгованості по оплаті товару згідно договору купівлі - продажу № 3 від 01.01.2014 року, 45314 (сорок п'ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу та 35277 (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 41 коп. пені, а також суму 6134 (шість тисяч сто тридцять чотири) грн. 70 коп. на відшкодування витрат по сплаті удового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу
Повне рішення складено 16.04.2015 року.
Суддя В.В. Мокану