Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
17 квітня 2015 року справа №263/8716/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполі Донецької області від 03 листопада 2014 року по адміністративній справі № 263/8716/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіцяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2014 рік, -
ОСОБА_2 звернулась в серпні 2014 року з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2014 рік (арк. справи 2-3).
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 лютого 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат (арк. справи 10-11).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2014 року позивачу правомірно виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» №1381 від 28.12.2011 року. На думку апелянта, суд не в повній мірі з'ясував усі обставини справи, застосовував нормативні акти для вирішення спору, які не в повній мірі регулюють спірні правовідносини, та не застосовував належні нормативні акти, що підлягали застосуванню (арк. справи 13).
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційний розгляд здійснюється відповідно до пункту третього частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі - Закон № 2195- IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону № 2195- IV визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За вимогами статті 7 Закону № 2195-IV фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, доповнені пункти 6-7, якими встановлено, що з 1 січня 2014 року норми і положення статей 5,6 Закону № 2195- IV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 3 серпня 2014 року надані повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений статтею 6 Закону № 2195- IV, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно застосував норми зазначеного Закону з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.
Посилання апелянта, що станом на дату подання адміністративного позову, підстав для виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2014 року немає, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до статті 6 Закону №2195-IV «дітям війни» (особа, яка є громадянином України та якій на 2 вересня 1945 року було менше 18 років) пенсії або грошове утримання, яке виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 лютого 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160 , 184,195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі № 263/8716/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі № 263/8716/14-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.І. Старосуд
Судді: Л.А. Василенко
М.М. Гімон