ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 квітня 2015 року 13:20 № 826/3405/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи ОСОБА_1
до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.04.2015 р. № 0000151701,-
Позивач звернувся до суду із позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви від 07.04.2015 р., визнати протиправним, недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 р. № 0000151701, прийняте відповідачем, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 87 679,95 грн. та на 22 259,99 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач зазначає, що позивач був позбавлений можливості ознайомитись з актом перевірки та надати свої заперечення до акту перевірки, а також надати відповідну документацію, необхідну для обґрунтування його позиції щодо дотримання вимог податкового законодавства. Адже, ні власне позивач, ні його представники акту перевірки не отримували. Відтак, позивач вважає, що були порушені вимоги п. 86.1., 86.7., п. 86.8. ПК України.
Щодо суті претензій ДПІ, викладених в акті перевірки, позивачем зазначається про їх безпідставність та звертається увага на те, що ДПІ при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб було залишено поза увагою документально підтверджені витрати, пов'язані із господарською діяльністю фізичної особи - підприємця, а саме - витрати на розрахунково-касове (та/або розрахункове) обслуговування. Зазначається також, що ДПІ не встановлено взагалі та не зазначено чітко, у яких саме звітних періодах та у яких обсягах було порушено порядок нарахування та/або сплати податку.
У свою чергу, ДПІ заперечує проти позову та з підстав, викладених в акті перевірки та з урахуванням рішення за розгляду скарги позивача, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.
В судовому засіданні 07.04.2015 р. за згодою сторін та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи підприємця 09.06.2010 р. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Адреса: АДРЕСА_1. На податковий облік позивача прийнято 11.06.2010 р. за 15482 та станом на 15.04.2014 р. позивач перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Як платник ПДВ позивач не реєструвався.
Між тим, 17.03.2015 р. до ЄДР внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_1.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходлів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.
За результатами перевірки складено акт від 11.11.2014 р. № 3316/26-55-17-01-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
З наявної фотокопії Акту перевірки вбачається, що його копія отримана 11.11.2014 р. представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.09.2014 р., копія якої наявна в матеріалах справи та відповідно до якої представнику надано право представляти інтереси позивача в усіх державних органах, у т.ч. державної податкової інспекції, при вирішенні всіх без винятку питань, що стосуватимуться довірителя, як власника будь-якого нерухомого майна, а також з питань передачі належного йому нерухомого майна в оренду (суборенду). Довірителю надано право, окрім іншого, подавати та підписувати усі без винятку документи, необхідні для виконання наданих повноважень, довідки, заяви, декларації, отримувати належні довірителю документи та довідки, розпорядження, висновки, тощо.
З наведеного вбачається, що копія Акту перевірки отримана належним представником позивача, а відтак, враховуючи відсутність документально підтверджених відомостей про відкликання довіреності, позивачу в особі його представника було забезпечено право на отримання вказаного документу, передбачене п/п. 17.1.6. ПК України, та, відповідно, на надання заперечень до Акту перевірки, що спростовує доводи позивача відносно зворотного.
З акту перевірки вбачається, що копія наказу № 2823 від 01.10.2014 р. про проведення перевірки та повідомлення від 01.10.2014 р. № 96/26-55-17-01-32 направлено позивачу 01.10.2014 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Направлення від 15.10.2014 р. на проведення перевірки та службові посвідчення пред'явлені 15.10.2014 р. довіреній особі позивача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності.
Зазначено в Акті перевірки, що перевірку проведено в присутності довіреної особи.
У підпункті 1.6.1. акту перевірки наведено перелік нерухомого майна (квартир), що належать позивачу. Міститься відмітка про використання майна в діяльності ФОП.
До основного виду діяльності позивача належить надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Перевіркою встановлено, що фактично відповідно до поданої до ДПІ податкової звітності та наданих до перевірки первинних документів у період з 01.012012 р. по 31.12.2013 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював надання в оренду та експлуатацію власного нерухомого майна.
Так, на стор. 5 Акту перевірки зазначено, що у 2012 р. дохід склав 514 578 грн., у 2013 р. - 354 268 грн. Система оподаткування - загальна.
РРО/КОРО при цьому не використовувались.
З пункту 1.1. Акту перевірки вбачається, що позивач мав чотири банківські рахунки, які відкриті відповідно: 13.06.2012 р. (гривня), 29.03.2011 р. (гривня; закритий 17.10.2014 р.), 24.03.2011 р. (гривня) та 24.03.2011 р. (долари США).
Між іншим, у п. 1.13. Акту перевірки зазначено, що під час перевірки використано та перевірено суцільним порядком, крім іншого: податкова звітність, банківські виписки, платіжні доручення, картка особового рахунку, договір, акти виконаних робіт, рахунки. Опис наданих для перевірки документів складений довіреною особою, який діє на підставі довіреності.
Згідно з п/п. 1.17.2. Акту перевірки перевіркою питань щодо декларування фізичною особою - підприємцем чистого оподатковуваного доходу у період, що перевірявся, не встановлено від'ємне значення чистого доходу.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання податкових декларацій встановлено, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік до ДПІ не подавав, чим, за висновком ДПІ, порушено вимоги п. 49.2. ПК України.
Крім того, зазначається, що за 2013 рік декларацію подано 25.06.2014 р., тоді, як граничний строк подачі декларації - 10.02.2014 р., чим порушено, за висновком ДПІ, п. 177.11., п/п.49.18.5 ПК України.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у позовній заяві, щодо того, що ДПІ не визначено періоди неподання або несвоєчасного подання податкової звітності.
Крім того, ДПІ під час перевірки встановлено відсутність книги обліку доходів і витрат чим порушено, за висновком контролюючого органу, п. 177.10 ПК України, якою передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
У підпункті 2.1.1. Акту перевірки (визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу) зазначено результати перевірки загального оподатковуваного доходу:
Звітний (податковий) період (рік)Дата подання декларації та №Загальний оподатковуваний дохідРозбіжність (+/-)
Дані податкових деклараційДані перевірки
12345
2011Не подана0,000,000,00
201211.02.2013 р. № 1300009500514578,00517704,003126,00
201325.06.2014 р. № 1400049429354267,40866953,00512685,60
201312.08.2014 р. № 1400060991 (уточнююча)354267,40866953,00512685,60
В Акті перевірки зазначається, що розбіжність за 2012 р. виникла у зв'язку з тим, що відповідно до податкової декларації сума валового доходу визначена в розмірі 514 578,00 грн., тоді як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок на рахунок ФОП надійшла виручка у розмірі 517 704,00 грн.
Розбіжність за 2013 р. виникла у зв'язку з тим, що відповідно до уточнюючої податкової декларації від 12.08.2014 р. сума валового доходу зазначена у розмірі 354 267,40 грн., тоді як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок на рахунок ФОП надійшло виручки у розмірі 866 953,00 грн.
Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, в порушення вимог п. 177.2. ПК України встановлено заниження оподатковуваного доходу в розмірі 515 811,60 грн. у т.ч. за 2012 р. - на 3126,00 грн., за 2013 р. - на 512 685 грн.
Між тим, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, встановлено та підтверджено витрати (стор. 11 Акту перевірки) за 2012 р. у розмірі 27 167,00 грн. (за даними декларації та даними перевірки).
Зазначено, що перевіркою правильності визначення валових витрат, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. не встановлено розбіжностей між даними перевірки та даними декларації.
У взаємозв'язку з наведеним зазначено, що відповідно до поданої до ДПІ звітності при обчисленні сум чистого доходу за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 не формував валові витрати, пов'язані із здійсненням діяльності.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку № 5 до податкової декларації, встановлено заниження ФОП чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 515 811 грн., у т.ч. за 2012 р. - на 3126 грн., за 2013 р. - на 512 685 грн.
Зокрема, в Акті перевірки наведено наступна таблиця-розрахунок:
Звітний (податковий) період (рік)Дата подання декларації та №Сума чистого оподатковуваного доходуРозбіжність (+/-)
Дані податкових деклараційДані перевірки
12345
2011Не подана0,000,000,00
201211.02.2013 р. № 1300009500487411,00490537,003126,00
201325.06.2014 р. № 1400049429354267,40866953,00512685,60
201312.08.2014 р. № 1400060991 (уточнююча)354267,40866953,00512685,60
Слід зазначити, що під час розгляду справи представником позивача не заперечувались дані, наведені в деклараціях позивача (у т.ч. щодо задекларованого доходу та витрат) та які також відображені в Акті перевірки (дані декларацій позивача).
З урахуванням наведеного у сукупності ДПІ дійшла до висновку, що позивачем порушено вимоги п. 164.1.3., п. 177.2. ПК України у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 87 679,95 грн., у т.ч. за 2012 р. в сумі 523,44 грн. та за 2013 р. в сумі 87 156,51 грн.
На підставі вказаних висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 001301701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 87 679,95 грн. за основним платежем та на 23 109,99 грн. за штрафними санкціями у розмірі 23 109,99 грн.
Вказане рішення було оскаржено у структурі Міндоходів/ДФС.
04.12.2014 р. представником позивача ОСОБА_4 подано скаргу до ГУ ДВС України в м. Києві. Зміст скарги майже повністю відповідає змісту позовної заяви. До скарги не надано будь-яких доказів на спростування висновків ДПІ щодо формування чистого доходу.
Згідно з рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 р. № 452/0/26-15-10-08 за епізодом неподання звітності зазначено, що в даному випадку підлягає застосуванню штрафна санкція у розмірі 170 грн., а відтак за вказаним рішенням мають бути застосовані штрафні санкції у розмірі 22259,99 грн. Скасовано штрафну санкцію за зазначеним рішенням у розмірі 850 грн.
19.01.2015 р. представником позивача (ОСОБА_4С.) сформовано скаргу до ДФС України, яка зареєстрована ДФС України 21.01.2015 р. До скарги не надано будь-яких доказів на спростування висновків ДПІ щодо формування чистого доходу.
Рішенням ДФС України від 04.02.2015 р. вказане ППР з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін.
За результати оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження у даній справі.
Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У свою чергу положеннями пункту 44.6. ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями ст. 177 ПК України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (а. 177.2. ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п 177.4. ПК України).
Згідно з п. 138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10. ПК України).
При цьому, відповідно до 177.11. ПК України в фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
В даному випадку, враховуючи те, що акт перевірки є носієм доказової інформації, слід зазначити, що представником ФОП ОСОБА_1 наприкінці Акту перевірки своїм підписом підтверджено, що надані первинні документи, які використані при проведенні перевірки, достовірні та повернуті після закінчення перевірки в повному обсязі, і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність за період, що перевіряється, немає.
Акт перевірки не містить застереження відносно того, що представник позивача не погодився з якимись обставинами чи розрахунками, викладеними в Акті перевірки.
Під час розгляду справи не надано будь-яких документально підтверджених відомостей, які б свідчили про зловживання представником наданими йому правами або про відкликання у нього довіреності на час підписання акту перевірки.
З позову ж вбачається (стор. 4; а.с. 7), що ДПІ, на думку позивача, залишила поза увагою документально підтверджені витрати.
В контексті наведеного слід зазначити, що за 2011 рік позивачем не подавалася декларація та не декларувалися доходи та витрати. За Актом перевірки позивачу також не визначався оподатковуваний дохід за цей період та не донараховувались податкові зобов'язання.
Щодо витрат за 2012 рік, слід зазначити, що задекларовані позивачем витрати підтверджені під час перевірки та ДПІ врахувала задекларовані позивачем витрати. При цьому, ці витрати, визнані ДПІ у розмірі 27 167,00 грн., перевищують навіть ті, що були заявлені представником позивача під час розгляду справи 14534,75 грн.
Що стосується витрат за 2013 рік, слід зазначити, що вказані витрати позивачем взагалі не декларувалися (не формувалися) у декларації, що відображено в Акті перевірки, та під час розгляду справи позивачем, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано документальних підтверджень зворотного.
Слід додати, що за період 2011 - 2013 років з боку позивача під час перевірки та розгляду справи не надавалася книга обліку доходів і витрат, де має відображатися, крім іншого: сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу; сума чистого оподатковуваного доходу. Слід зазначити, що дані Книги заповнюються та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (п. 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів України від 16.09.2013 № 481).
Відтак, в силу п. 44.6. ПК України вказаний документ, на підставі якого формуються, крім іншого, витрати, вважається відсутнім.
Більш того, під час перевірки, після перевірки та під час оскарження спірного рішення у структурі ДФСУ, в порядку положень абз. 2 п. 44.6. та п. 56.3. ПК України не надавалися угоди з банком (щодо витрат на розрахунково-касове обслуговування) та додатки до них. Під час оскарження рішення до вищестоящих органів ДФС в порядку п. 56.3. ПК України не подавались і банківські виписки.
Таким чином, у суду не має підстав для висновку про необґрунтованість викладених в Акті перевірки відомостей щодо витрат позивача.
Надання ж представником позивача вже під час розгляду справи у суді певних відомостей щодо наявності витрат за 2013 рік, при відсутності їх декларування, відсутності книги обліку доходів і витрат та враховуючи їх ненадання під час перевірки, не має правового значення для цілей переоцінки висновків Акту перевірки та не є підставою для висновку про неправомірність висновків Акту перевірки.
Що стосується доходів, слід зазначити, що висновки ДПІ щодо доходів формувалися в Акті перевірки виходячи з наявності у позивача чотирьох банківських рахунків (стор. 6 Акту перевірки).
З Акту перевірки також вбачається, що представник позивача, підписуючи Акт перевірки, не зазначив про наявність заперечень щодо розрахунків, натомість підтвердив, що під час перевірки було надано всі документи та інших, як ствердив представник позивача своїм підписом, не має.
Однак, під час розгляду справи на спростування висновків ДПІ подано лише банківські виписки лише по одному рахунку позивача. Під час розгляду справи з боку позивача не надано книги обліку доходів і витрат, з якої б вбачалось формування інших сум доходів, ніж зазначено в Акті перевірки, у зв'язку з чим та беручи до уваги те, що Акт перевірки є носієм доказової інформації, суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не спростовано висновків Акту перевірки та розрахунку валового доходу, проведеного ДПІ.
Між тим, під час розгляду справи іншим представником позивача подано власний розрахунок, який, як приклад за 2013 рік, вказує на те, що лише за одним цим рахунком та за розрахунками самого ж представника позивача валовий дохід за 2013 рік було занижено майже у 2,4 рази.
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що представником позивача також не доведено наявності конкретних обставин неправильного застосування ДПІ ставки податку відповідно до положень п. 177.1. в кореспонденції з положеннями п. 167.1. ПК України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість висновків ДПІ щодо доходів, витрат та чистого доходу позивача, викладених в Акті перевірки.
Відносно обставин неподання та несвоєчасного подання звітності, слід зазначити, що вказані обставини представником позивача у судовому засіданні не спростовані. Наведені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, у зв'язку з чим відсутні підстави для звільнення позивача від визначеної у спірному рішенні відповідальності та підстави для висновку про неправомірність застосування цієї відповідальності, яке прийнято з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 р. (а.с. 14), висновок якого відповідає наведеним у вказаному рішенні положенням податкового законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 221,60 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, виходячи з обсягу заявлених майнових вимог, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 2 215,80 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 994,20 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.
Керуючись вимогами статей ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; адреса: Україна, АДРЕСА_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 994,20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін