ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 квітня 2015 року № 826/3289/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Агенція "Інтер Медіа Сервіс Україна"
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна Агенція "Інтер Медіа Сервіс Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014р. №0011082201.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно договору № 30/10 від 30.10.2013р. з ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал".
Відповідач у відзиві на позов від 25.03.2015 р. проти позову заперечує, обґрунтування заперечень співпадають з мотивацією викладеною в Акті перевірки № 1037/26-54-22-01-10/36414062 від 15.09.2014 р.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 26.03.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2014р. №0011082201 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61 108,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 277,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта від 15.09.2014 р. № 1037/26-54-22-01-10/36414062 про результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" (код ЄДРПОУ 38517030) за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р.
Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п. 44 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 р. у сумі 61 108,00 грн.
Під час здійснення перевірки позивача відповідачем встановлено відображення в податковому обліку у складі податкового кредиту взаємовідносини з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» за березень 2014 р. у розмірі 366 645,89 грн., в тому числі ПДВ 61 107,65 грн. за договором №30/10 від 30.10.2013 р.
З метою отримання податкової інформації щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між позивачем та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», для з'ясування їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві було надіслано запит від 03.07.2014р. за № 2128/7/26-54-22-01-19/В щодо проведення зустрічної звірки/перевірки ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал».
Не отримавши від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс» з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» протягом березня 2014 року, відповідач посилаючись на дані податкової звітності в електронному вигляді, АТС «Податковий Блок», Єдиного реєстру податкових накладних, що використовуються в ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та інших джерел встановив наступне. Станом на 01.03.2014 на підприємстві ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» працює 9 осіб, середня заробітна плата становить 1 500,00 грн., власні основні фонди на балансі підприємства обліковуються на суму 120 тис. грн. (комп?ютерна техніка). Згідно Єдиного реєстру податкових накладних у березні 2014 року ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» придбавало та реалізовувало жувальні гумки, вживане взуття та одяг, цукор, печінку свинну, тобто здійснювало діяльність не пов'язану з рекламними послугами. Інформація щодо отримання послуг з розробки стратегії рекламної компанії відсутня.
Посилаючись на відсутність будь-якої інформації щодо реальності здійснення ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» рекламних послуг з розробки стратегії рекламної компанії, перевіряючими зроблено висновок про те, що перевіркою не підтверджено реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал".
Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо контрагента позивача, фіктивного підприємництва, тощо.
Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.
30.10.2013 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (Виконавець) було укладено Договір №30/10, відповідно до п.1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з реклами будь якими рекламними засобами, зокрема: створення дизайну, підготовки та виготовленню поліграфічної продукції, виготовленню відео (аудіо) роликів, розміщення рекламних матеріалів замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, на радіо; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, організації зав'язків з громадкістю (паблік рілейшнз), організації і проведенню маркетингових досліджень ринку, розробці ідей рекламної продукції (креатив), розробці бренду (торгової марки), наданню інформаційно-консультативних послуг (перелік не є вичерпним).
Згідно з п. 1.2 договору для виконання послуг за даним договором виконавець має право покласти виконання договору на третіх осіб, при цьому, виконавець залишається відповідальним перед замовником в повному обсязі за порушення договору.
Відповідно до п. 3.1 договору конкретний вид рекламних засобів, терміни та вартість послуг за договором, визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Замовник зобов'язується оплатити вартість послуг виконавця в порядку та у терміни, які узгоджуються сторонами і зазначаються у відповідних додатках до даного договору (п.3.2 договору)
Згідно з п 3.4 договору у випадку зміни обсягу і склад послуг загальна вартість може змінюватися. Зміна вартості послуг узгоджується в обов'язковому порядку сторонами та оформлюється шляхом складання додаткових угод до даного договору .
Додатком № 10 від 07.02.2014р. до договору №30/10 від 30.10.2013р. сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги на наступних умовах: розробка стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") на регіональному телебаченні у березні-квітні 2014 р.: збір даних та підготовка медіа-планів. Вартість послуг за додатком складає 48 963,40 грн., крім того ПДВ у сумі 9 792,68 грн., загальна сума до сплати становить 58 756,08 грн. Строки виконання робіт встановлено не пізніше 03.03.2014 р. Порядок оплати визначено: оплата послуг виконавця здійснюється в безготівковій формі, не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт (послуг). Даний додаток є невід'ємною частиною договору.
Додатком № 11 від 14.02.2014р. до договору №30/10 від 30.10.2013р. сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги на наступних умовах: розробка стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") на телебаченні у березні-квітні 2014 р.: збір даних та підготовка медіа-планів. Вартість послуг за додатком складає 256 574,84 грн., крім того ПДВ у сумі 51 314,97 грн., загальна сума до сплати становить 307 889,81 грн. Строки виконання робіт встановлено не пізніше 26.03.2014 р. Порядок оплати визначено наступним чином: оплата послуг виконавця здійснюється в безготівковій формі, не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт (послуг). Даний додаток є невід'ємною частиною договору.
На виконання даного договору ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» позивачу було надано: послуги з розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") на регіональному телебаченні у березні-квітні 2014 р. згідно умов додатку № 10 від 07.02.2014 р. до договору №30/10 від 30.10.2013 р. та послуги розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") на телебаченні у березні-квітні 2014р. відповідно до умов додатку № 11 від 07.02.2014 р. до договору №30/10 від 30.10.2013 р.
Отримання позивачем зазначених послуг підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 67 та № 68, оформленими на паперових носіях результати розробок зазначених стратегій згідно договору №30/10 від 30.10.2013 р. та відповідно диском на якому міститься запис з виготовленими ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» відеороликами.
Про виконання сторонами умов договору №30/10 від 30.10.2013 р., а саме отримання позивачем від ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» послуг з розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") та розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") підтверджується податковими накладними: № 67 від 03.03.2014 р. на суму 58 756,08 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9 792,68 грн.; № 68 від 26.03.2014 р. на суму 307 889,81 грн., в тому числі ПДВ у сумі 51 314,97 грн.
За отримані від ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» послуги позивач сплатив грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по банківському рахунку позивача.
Крім того, позивачем надано суду докази в підтвердження використання зазначених послуг придбаних у ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» у господарській діяльності, зокрема, розроблена стратегія рекламної кампанії ТМ "Білий медвідь" була використана, в ефірі регіональних телеканалів у березні-правні 2014 р. відповідно до договору №14/Р від 10.04.2013 р., Додатку №12 від 06.03.2014р. до даного договору укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ "Медіаком Україна" (змовник).
Розроблену стратегію рекламної кампанії ТМ "Приправка" було використано, в ефірі регіональних телеканалів у березні-правні 2014 р. відповідно до договору №2014/01-20 від 20.01.2014р. та Додаткової угоди №1 від 20.01.2014р. до даного договору укладеного між позивачем (виконавець) та ПП "СПС" (змовник).
Всі зазначені первинні документи досліджені судом під час вирішення даного спору та залучено до матеріалів справи. Відповідність вказаних документів вимогам чинного законодавства та правильність їх документального оформлення відповідачем не спростовується.
Отже, надані позивачем первинні та супутні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» щодо придбання послуг з розробки рекламної стратегій торгових марок підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).
Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та надано суду акти виконаних робіт, податкові накладні, докази сплати.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.
Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Отже, формування валових витрат платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих здійснення господарських операцій первинних документів.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).
В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.
Суд не приймає до уваги висновки відповідача викладені в Акті перевірки від 15.09.2014 р. № 1037/26-54-22-01-10/36414062, оскільки, акти зустрічної звірки та податкова інформація про контрагента носять лише інформаційний характер та не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача.
Таким чином, сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства.
Крім того, відповідачем не надано доказів винесення вироку у кримінальній справі, який би встановлював вину посадових осіб ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» щодо можливих зловживань чи порушень податкового законодавства.
Вирішуючи дану справу, суд також враховує ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. у справі № 810/5140/13-а за позовом Приватного підприємства «Криниця 2007» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якою встановлено правомірність включення ПП «Криниця 2007» до податкового кредиту відповідних витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Катрейд» за період з 14.08.2013 р. по 20.08.2013 р., зокрема, судом надано аналіз щодо необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 97/22-03/32739864 від 28.08.2013 р. щодо фіктивності правочинів укладених між ПП «Криниця 2007» та ТОВ «Катрейд».
Проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день вирішення даного спору у суді, є платником податку на додану вартість.
Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» податковим органом були зроблені не у зв'язку з не підтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі податкової інформації, щодо неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», податковим органом було зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал».
При цьому, відповідачем ані під час складання Акту перевірки позивача, ані під час судового засідання не наведено жодного доказу того, що укладений між позивачем ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» договір суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.
Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.
Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем у ціні товарів було сплачено суми податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.
Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій між контрагентами, суд повинне враховувати, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Зазначена позиція, викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.
Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з грав людини» платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутністю доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати.
Відповідно до рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а 10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.
Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», а тому вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість протиправними.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено факту фіктивності чи удаваності зазначеного договору, визнання його недійсним, тощо. Крім того, слід відмітити, що позивачем надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал».
Отже, податковим органом в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених вище первинних, та платіжних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору та отримання позивачем послуг з виготовлення рекламних стратегій від ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.
Враховуючи, те що позивачем доведено належними доказами реальність здійснення операцій та отримання від «Компанія Лакшері Кепітал» придбання послуг з розробки рекламних стратегій торгових марок на виконання договору від 30.10.2013 р. № 30/10, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення у зв'язку їх обґрунтованістю та доведеністю.
Враховуючи викладене, висновок викладений в Акті перевірки про порушення позивачем вимог: п. 44 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 р. у сумі 61 108,00 грн., є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. А відтак донарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2014р. №0011082201 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, здійснено не правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.
Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Агенція "Інтер Медіа Сервіс Україна" задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014р. №0011082201 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
3. Судові витрати в сумі 182,70 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Агенція "Інтер Медіа Сервіс Україна" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук