ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
16 квітня 2015 року 11:45 справа №826/1145/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомНепідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини"
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особаПублічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк"
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" (далі по тексту - позивач, НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач, Фонд), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 117 000,00 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу "Стандартний" від 08 жовтня 2013 року №293Д-11Ю; 2) зобов'язати відповідача повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 117 000,00 грн., розміщені у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу "Стандартний" від 08 жовтня 2013 року №293Д-11Ю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1145/15; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "КБ "Південкомбанк"); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 23 березня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, представник третьої особи до суду не прибув.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (банк) та НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини", від імені та за рахунок якого діє Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Національний резерв", (вкладник) укладено договір банківського вкладу "Стандартний" (з виплатою процентів щомісяця) від 08 жовтня 2013 року №293-Д-11Ю, за умовами якого: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ "КБ "Південкомбанк"; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника у сумі 117 000,00 грн.; банк зобов'язується повернути вкладнику вклад 10 квітня 2014 року; за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 20,5% річних; умовами вкладу не передбачене його поповнення, дострокове повне або часткове повернення.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року №598 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 вересня 2014 року №101 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.
З метою повернення коштів у розмірі 117 000,00 грн. позивач звернувся до Фонду із відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідач у листі від 13 січня 2015 року №09-345/15 повідомив, що НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" самостійно несе ризики і відповідальність перед своїми учасниками за розміщення активів у банку.
Позивач вважає бездіяльність Фонду щодо неповернення коштів у розмірі 117 000,00 грн. протиправною, оскільки вказані кошти не вважаються коштами НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини", а є пенсійними активами, що належать учасникам відкритого недержавного пенсійного фонду, та не включаються до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонд та інших банків.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що укладений між позивачем та банком договір банківського вкладу не містить інформації, що він укладений на користь фізичних осіб; вкладником за договором банківського вкладу виступає саме НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини", а вкладені кошти - депозитом; Фонд жодним чином не порушував прав та інтересів позивача, оскільки законодавством не передбачено набуття ним обов'язків банку, що ліквідується.
Третя особа письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надала.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Частина п'ята статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
За визначенням статті 1 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку; пенсійні активи - це активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати; учасник пенсійного фонду - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду згідно із цим Закону.
Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає таким вимогам: має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності із зберігання активів пенсійних фондів; не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб; не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду; не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.
Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Такий договір укладається в письмовій формі між радою пенсійного фонду і зберігачем відповідно до законодавства.
Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача. Поточні рахунки пенсійного фонду відкриваються у зберігача. Пенсійні активи пенсійного фонду в формі цінних паперів та документи, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, зберігаються у зберігача.
Стаття 45 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" встановлює, що істотними умовами договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем є: права і обов'язки сторін; порядок подання звітності та інформації з дотриманням вимог цього Закону та відповідних нормативно-правових актів; умови дострокового розірвання договору з дотриманням вимог цього Закону; порядок і строки передачі пенсійних активів та відповідної документації іншому зберігачу; порядок та умови блокування операцій з активами пенсійного фонду у разі порушення особою, що здійснює управління активами, вимог інвестиційної декларації та цього Закону; порядок зміни умов договору; розподіл активів пенсійного фонду між особами, що здійснюють управління активами такого пенсійного фонду; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору та порушення конфіденційності.
Невід'ємною частиною договору є інвестиційна декларація пенсійного фонду, відомості про осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та копії договорів про управління активами, укладених з ними.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" до складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством.
Частина п'ята статті 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" визначає, що пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, передбачені статтею 48 цього Закону. На пенсійні активи не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду.
Як передбачає частина перша статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
З наведених правових норм слідує, що до ліквідаційної маси банку не включають пенсійні активи, зокрема активи пенсійного фонду у вигляді грошових коштів, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати учасникам такого пенсійного фонду; при цьому пенсійні активи зберігаються (розміщуються) банком-зберігачем на підставі відповідного договору про обслуговування пенсійного фонду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що за договором банківського вкладу "Стандартний" (з виплатою процентів щомісяця) від 08 жовтня 2013 року №293-Д-11Ю, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Південкомбанк", НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" зберігав пенсійні активи учасників пенсійного фонду, зокрема вказаний договір не містить у собі будь-яких положень про пенсійні активи та істотних умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, що передбачені статтею 45 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", у тому числі у договорі банківського вкладу не вказано, що третя особа бере на себе зобов'язання зберігача пенсійних активів.
Крім того, позивачем не надано суду інвестиційної декларації пенсійного фонду, відомостей про осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та копії договорів про управління активами, укладених з ними, які є невід'ємною частиною договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.
Таким чином, укладений між ПАТ "КБ "Південкомбанк" та НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" договір банківського вкладу "Стандартний" (з виплатою процентів щомісяця) від 08 жовтня 2013 року №293-Д-11Ю не відповідає ознакам договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, а за своєю правовою природою є депозитним договором.
Наведене, на думку суду, підтверджує, що кошти у розмірі 117 000,00 грн. перераховані позивачем на вкладний (депозитний) рахунок, не є активами пенсійного фонду, що виключає застосування до них положень частини п'ята статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в процедурі ліквідації банку.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на реєстр учасників НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" станом на 08 жовтня 2013 року, що міститься в матеріалах справи, оскільки такий реєстр не підтверджує, що вказані у цьому реєстрі особи є учасниками пенсійного фонду і, що такий реєстр надавався до банку при укладенні договору банківського вкладу.
Крім того, позивачем не доведено, що кошти у розмірі 117 000,00 грн. сформовані на користь 1480 осіб, що зазначені у згаданому вище реєстрі.
Так, відповідно до частини першої та сьомої статті 50 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем. Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.
У той же час позивач не надав доказів, які б підтверджували, що у розмірі 117 000,00 грн. є пенсійними внесками, зарахованими на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача та сплаченими відповідно до пенсійних контрактів.
Доводи позивача про не обов'язковість посилання у договорі банківського вкладу про його укладення на користь фізичних осіб-учасників пенсійного фонду є безпідставними, виходячи з того, що частина п'ята статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення поза чергою виключно пенсійних активів, а Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" встановлює чіткі вимоги зберігання пенсійних активів на умовах договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.
Суд також звертає увагу, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які встановлюють завдання та функції Фонду, не передбачено повноважень (обов'язку) Фонду повертати пенсійні активи або депозити за рахунок коштів Фонду у процедурі ліквідації банку, а тому суд не вбачає у межах спірних правовідносин протиправної бездіяльності Фонду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" про визнання протиправною бездіяльність Фонду щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 117 000,00 грн., та зобов'язання повернути такі кошти нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено, відповідність своїх дій вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтується його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов НТ "ВНПФ "Резерв Рівненщини" задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко