г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/552/15-к
Номер провадження 1-кп/213/116/15
Іменем України
01 квітня 2015 року, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040740000166, за звинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Інгулець Дніпропетровської обл, освіта професійно-технічна, судимого: 29.12.1999 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.206 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 07.04.2003 року по відбуттю строку покарання.
04.10.2004 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.189, ч.2 ст.189, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 28.04.2010 року по відбуттю строку покарання.
16.08.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі.
04.10.2011 року Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, 70 ч.4 КК України до 3 років позбавлення волі.
14.12.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 13.12.2013 року згідно ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року умовно достроково на не відбутий строк 1 рік 12 днів.
Не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 будучі раніше засудженим 29.12.1999 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.206 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 07.04.2003 року по відбуттю строку покарання. 04.10.2004 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.189, ч.2 ст.189, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 28.04.2010 року по відбуттю строку покарання. 16.08.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі. 04.10.2011 року Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, 70 ч.4 КК України до 3 років позбавлення волі. 14.12.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 13.12.2013 року згідно ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року умовно достроково на не відбутий строк 1 рік 12 днів. Маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний корисливий злочин. Так, повторно ОСОБА_4 , 30.01.2015 року приблизно о 11.00 годині знаходячись в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_5 , який також знаходився у квартирі, умисно, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон “LG Т300” вартістю 400 грн. зі вставленою сім-карткою мобільного оператора “Київстар” вартістю 10 грн., який знаходився на підвіконні у вітальні вказаної квартири та належав ОСОБА_5 , після чого, утримуючи викрадене при собі, з місця скоєння злочину ОСОБА_4 зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 410 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочин за ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
20.02.2015р. між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про примирення, за якою: обвинувачений, який під час досудового розслідування повністю визнавав свою винуватість у зазначеному діянні, зобов,язався визнати вину в суді. Сторони також погодились на призначення покарання обвинуваченому за ч.2 ст.185 КК України, у виді 2 років обмеження волі, та звільнення зі іспитовим строком на 1 рік, поклавши обов,язки за п.2,3 ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Умисні дії ОСОБА_4 , вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.
ОСОБА_4 , як в ході досудового розслідування так і в суді свою провину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив обставини його скоєння викладені в обвинувальному акті, які об'єктивно підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий пояснив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ч. 1 ст. 473 КПК України та просив затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор не заперечував проти затвердження угоди та призначення узгодженої міри покарання.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.
Суд вважає, що виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань можливе. Судом не встановлено підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, для відмови в затвердженні угоди.
Обвинувачений характеризується посередньо, раніше судимий, звинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, не працює, не одружений, освіта професійно -технічна, в лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебує. Шкода потерпілому відшкодована. Обвинувачений розкаюється у вчиненому. Суд вважає, що вид та розмір покарання, яке узгодили сторони, передбачено санкцією ч.2 ст. 185 КК України та обране з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст.65-67 КК України, не суперечить вимогам ст. 68 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право, затвердити угоду. Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Враховуючи викладене, суд вважає необхідним затвердити угоду та призначити узгоджену міру покарання.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 395, 472, 474, 475 КПК України,
Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладену 20.02.2015р., на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України.
Визнати ОСОБА_4 винним за ч.2 ст.185 КК України і призначити узгоджену між сторонами міру покарання - у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у вигляді обмеження волі з випробувальним терміном на 1 рік.
На підставі ст. 76 п.2,3 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити - особисте зобов,язання до набрання вироком законної сили.
Речові докази-мобільний телефон “LG Т300” залишити ОСОБА_5 за належністю.
Матеріали кримінального провадження досудового розслідування залишити в матеріалах даного кримінального провадження, та вважати їх другим томом даної справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
У випадку невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суддя ОСОБА_1