12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/24343/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арас" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-28024/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арас"
до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0001002342/0/17591, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 181 350,70 грн., та податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0001012342/0/17590, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 173 652,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок фахівців контролюючого органу, викладений у акті перевірки від 10.09.2010 про проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, щодо порушення Товариством п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ за вказаний період. Таке порушення полягало у формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товарів (послуг) на підставі укладених договорів із рядом контрагентів, які, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки такі договори укладені без мети настання реальних наслідків.
Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з думкою якого погодився апеляційний суд, з урахуванням наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів (відсутність у договорах поставки порядку та умов поставки товару (феромарганець), відсутність будь - яких документів про перевезення, навантаження, розвантаження, прийняття товару тощо, відсутності у контрагентів матеріально - технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, а також у деяких - спеціальної податкової правосуб'єктності), що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, та відсутності відповідних доказів з боку позивача на спростування вказаних обставин, дійшли висновку про те, що наявність у платника податків виданої йому продавцями товару первинних документів (рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні), оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, не є достатньою підставою для формування платником податків своїх даних податкового обліку.
Аналіз норм Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) та Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, як підстава для формування податкового кредиту та валових витрат відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, є достатніми, але не вичерпними, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій.
Із зазначеного вбачається, що суди надали правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам та дійшли обґрунтованого висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арас" відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-28024/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко