"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/41/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітон Будпроект"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014
у справі № 826/13034/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітон Будпроект"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0002992201.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Авітон Будпроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 №312/26-57-22-01-10/35122255, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 999 686,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 № 0002992201 про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 999 686,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 499 843,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом було зроблено правомірний висновок про те, що операції по контрагенту позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як поставка товару - обладнання (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання будівельно-монтажних робіт без залучення субпідрядних організацій.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Фіона» було укладено ряд договорів підряду, відповідно до умов яких, об'єм, характер та вартість робіт, що виконуються підрядником, встановлюються згідно проектної документації до договорів. Приймання-передача робіт по зазначених договорах оформляється актом приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3), підписаними сторонами. Загальна вартість робіт по договорам визначається згідно фактично виконаних робіт, що підтверджується актом приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3), підписаними представниками сторін.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, на виконання умов договорів підряду, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт та витрати, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, локальними кошторисами.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за березень, квітень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.
В рахунок оплати за отримані послуги ТОВ «Авітон Будпроект», згідно платіжних доручень, перераховано кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «ТК «Фіона».
Вартість придбаних товарів у ТОВ «ТК «Фіона» позивачем віднесено до податкового кредиту за березень, квітень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року на суму ПДВ 999 686 грн.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0002992201.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітон Будпроект" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль