24 березня 2015 року м. Київ К/800/11316/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Приходько І.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дунайпромбуд» (далі - Підприємство) до ДПІ,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2012 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000322301, № 0000312301 від 1.03.2012 року.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.
4 грудня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, позов задоволено.
Податкові повідомлення-рішення № 0000322301, № 0000312301 від 1.03.2012 року визнані протиправними та скасовані.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 1.02.2012 року до 9.02.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2009 року до 30.09.2011 року, за наслідками якої 16.02.2012 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1, б) п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток, у розмірі 73 638,00 грн., у порушення п. 45.2 ст. 45, п. 63.3 ст. 63, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занизило податок на додану вартість, який належить сплаті до бюджету, у розмірі 65 296,00 грн., а також у порушення пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України не перерахувало податок з доходів фізичних осіб за серпень 2011 року, у розмірі 318,12 грн.
1 березня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000322301 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 73 638,00 грн., № 0000312301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 79 196,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 996 від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 7.02.2011 року між Підприємством та СФГ «Бессарабія» був укладений договір № 2 щодо придбання товару (гербіцид суцільної дії).
На підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір № 2 від 7.02.2011 року, видаткову накладну № 14 від 4.05.2011 року, акт прийому-передачі № 11 від 4.05.2011 року, видаткову накладну №РН-0000009 від 5.05.2011 року, довіреність № 16 від 12.05.2011 року, договір № 59 від 28.02.2011 року, специфікацію № 1 від 28.02.2011 року. Податкова накладна не виписувалась, оскільки СФГ «Бессарабія» не є платником податку на додану вартість.
9 березня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Завод Гидрум» був укладений договір купівлі-продажу №АК 09/03/11-1 щодо придбання товару (ножиці гідравлічні).
Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір №АК 09/03/11-1 від 9.03.2011 року, видаткову накладну №2-00000041 від 1.04.2011 року, податкову накладну № 4 від 1.04.2011 року, акт прийому-передачі № 7 від 1.04.2011 року.
1 квітня 2011 року між Підприємством та ПП «Река» був укладений договір № 4-0411 про придбання товару (кущоріз універсальний бензиновий 1 шт., газонокосарка бензинова 4 шт., бензопила ланцюгова Байкал 3 шт.).
На підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір № 4-0411 від 1.04.2011 року, видаткову накладну № 90 від 5.04.2011 року, податкову накладну № 90 від 5.04.2011 року, видаткову накладну № РН-000003 від 6.04.2011 року, податкову накладну № 4 від 6.04.2011 року, договір № 58 від 28.02.2011 року.
1 травня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» був укладений договір № 052011 щодо придбання товару.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір № 052011 від 1.05.2011 року, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товару, договір № 7 від 4.07.2011 року, специфікацію до договору, платіжні доручення, довіреності, договори № 62 від 28.02.2011 року і № 5 від 22.02.2011 року.
18 травня 2011 року між Підприємством та СФГ «Бессарабія» був укладений договір № 7 щодо транспортно-експедиторського обслуговування, згідно якого СФГ «Бессарабія» здійснювало перевезення ґрунту та обнесення валами місць відкритого зберігання на об'єкті №2 Військової частини НОМЕР_1 .
На підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір № 7 від 18.05.2011 року, специфікацію від 11.07.2011 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
23 травня 2011 року між Підприємством та філією ТОВ «Метінвест «СМЦ» у м. Одесі ТОВ «Метінвест «СМЦ» був укладений договір поставки № ОДП-79/05/11, згідно з яким Підприємство придбало електрозварювальні труби, кутник металевий.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало договір поставки № ОДП-79/05/11 від 23.05.2011 року, специфікацію від 11.07.2011 року, видаткову накладну №ОДОД0001536 від 15.07.2011 року, податкову накладну №1407004/004 від 14.07.2011 року, податкову накладну №1507007/004 від 15.07.2011 року, товарно-транспортну накладну від 15.07.2011 року, договір №14 від 12.09.2011 року на капітальне будівництво охоронного периметру спеціального призначення Військової частини НОМЕР_2 , акт приймання виконаних робіт за вересень 2011 року (форма КБ-2в) та локальний кошторис на капітальне будівництво.
Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ДПІ у порушення вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України необґрунтовано прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Підприємство правомірно сформувало податковий кредит та включило витрати до складу валових витрат підприємства за господарськими операціями з контрагентами, у податкового органу відсутні підстави для збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Приходько І.В.