07.04.2015р. м. Київ К/800/32260/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової служби у Дніпропетровській області
на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013
у справі № А23-29
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврофрахт LTD»
доДержавної податкової служби у Дніпропетровській області
третя особаДержавна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєврофрахт LTD» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, третя особа - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про визнання недійним рішення Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області №26/09/22-32/191142292/55 від 29.03.2000.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013, позов задоволено.
Державна податкова служба у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року, за результатами якої складено акт №000975 від 27 березня 2000 року;
- названою перевіркою встановлено, що позивач в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до валового доходу суму коштів, які надійшли платнику податків від інших осіб, що не є фінансово-кредитними установами, у вигляді поворотної фінансової допомоги або позики; в порушення пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво відніс до складу валових витрат вартість майна, переданого на користь спеціалізованої техніко-економічної школи № 36, яка не відноситься до неприбуткових організацій; в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво відніс до складу валових витрат суми, які пов'язані з витратами на утримання і експлуатацію моторних човнів, катерів і яхт, які не використовуються в господарській діяльності підприємства;
- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято рішення № 26/09/22-32/19142292/55 від 29.03.2000, яким позивачу, зокрема, нараховано до сплати податок на прибуток на суму 2 936 790 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 881 040 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не погодилися з висновками контролюючого органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки, а тому не знайшли підстав вважати правомірним оскаржуване рішення.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 1999 на рахунок позивача згідно договору займу № 2-191099 від 19.10.1999 надійшли кошти на суму 4 300 000 грн. від ОСОБА_4; в грудні 1999 на рахунок позивача згідно договору займу № 2-12/99 від 28.12.1999 надійшли кошти на суму 5 500 000 грн. від ОСОБА_4.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.
За змістом п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за умовами укладених позивачем договорів позики, які не визнані недійсними у судовому порядку, отримана позивачем позика підлягає поверненню.
З огляд на те, що отримані позивачем кошти мали поворотних характер та не відповідають поняттю безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірного донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток за операціями з отримання грошових коштів у позику.
Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму витрат на утримання і експлуатацію моторних човнів, катерів і яхт, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до видів діяльності позивача відноситься здавання в найм (оренду) устаткування і машин виробничо-технічного призначення та що позивач має в своїй власності плавзасоби, які здає в оренду (лізинг).
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що витрати позивача по базуванню, щорічному обов'язковому техогляду Державної інспекції судноплавного нагляду та обов'язковому огляду судів представниками річкового Регістру України є витратами, що пов'язані з його господарською діяльністю та можуть включатися до складу валових витрат.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач добровільно передав майно на суму 7 675,49 грн. на користь спеціалізованої техніко-економічної школи № 36.
За змістом пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках, визначених у пункті 7.11 цього Закону, але не більше ніж чотири відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, запроваджених пунктом 5.8 цієї статті.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки №497 від 20.03.2000 спеціалізована техніко-економічна школа № 36 входить до складу відділу освіти Ленінської районної ради, який є неприбутковою організацією, що підтверджується довідкою № 197 від 18.03.1999 Державної податкової інспекції Ленінського району м. Дніпропетровська.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірного донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток на суму 1950 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 585 грн.
Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний