08 квітня 2015 року м. Київ К/800/38198/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013
у справі № 826/1044/13-а
за позовом Інспекції
до дочірнього підприємства "Джі Пі Авто" (далі - Підприємство)
про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У січні 2013 року Інспекція звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просила стягнути з Підприємства податковий борг у сумі 32021,73 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, у позові відмовлено з тих мотивів, що з огляду на факт направлення відповідачеві податкової вимоги лише у 2013 році Інспекція передчасно звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкову вимогу на суму оспорюваного боргу було направлено відповідачеві своєчасно та з дотриманням порядку, установленого пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК), у зв'язку з чим неможливість вручення платникові поштової кореспонденції не може слугувати перешкодою для стягнення з ПП «Джі Пі Авто» податкового боргу в примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих Підприємством у податковій звітності з ПДВ за травень 2012 року (оформленої актом від 19.07.2012 № 1117/15-225), Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 № 0018921520, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29 375 грн. (у тому числі 23500 грн. за основним платежем та 5875 грн. за штрафними санкціями).
Відповідач не сплатив зазначене грошове зобов'язання в добровільному порядку, у зв'язку з чим на час вирішення цього спору податковий борг ПП «Джі Пі Авто» становив 32021,73 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
У справі, що переглядається, суди встановили, що податкову вимогу від 05.10.2012 № 2595 на суму оспорюваного боргу було надіслано Інспекцією у порядку, визначеному наведеними нормами, лише 08.02.2013, тобто вже після звернення до адміністративного суду з даним позовом (що підтверджується залученою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 97).
Таким чином, на час подання позовної заяви Інспекція не володіла повноваженнями на пред'явлення позову та не могла бути позивачем у розумінні пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання позивача на акт про незнаходження ПП «Джі Пі Авто» за податковою адресою від 30.10.2012 та на акт неможливості вручення податкової вимоги від 31.10.2012 № 143 об'єктивно були відхилені судами, позаяк вказані акти не є доказами виконання Інспекцією вимог пункту 58.3 статті 58 ПК.
У зв'язку з цим суди цілком правомірно відмовили у позові.
Оскільки судами правильно застосовано норми матеріального права, порушень процесуальних норм допущено не було, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень зі спору відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 826/1044/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько