08 квітня 2015 року м. Київ К/800/8058/13, К/800/19109/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ) та Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013
у справі № 2а-7197/12/2070
за позовом приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" (далі - Підприємство)
до Індустріальної МДПІ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - СДПІ,
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, уточнені позовні вимоги Підприємства задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0001012210, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 162 643,50 грн. (у тому числі 108 429 грн. за основним платежем та 54214,50 грн. за штрафними санкціями).
У прийнятті цих судових актів суди виходили з того, що платник не позбавлений права на відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ, помилково не врахованих при обчисленні об'єкта оподаткування ПДВ на підставі вантажної митної декларації, складеної у попередньому звітному періоді.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, СДПІ та Індустріальна МДПІ звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що за відсутності доказів несвоєчасного отримання ВМД підстави для відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ у поточному періоді на підставі цієї ВМД відсутні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за жовтень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, оформлену актом від 10.01.2012 № 10/45-011/31632557.
У цьому акті викладено висновок податкового органу, зокрема, про протиправне включення позивачем у жовтні 2011 року до податкового кредиту ПДВ у сумі 108 429 грн. за вантажною митною декларацією від 15.06.2011 № 8070700015/2011/328257 за відсутності доказів її несвоєчасного отримання платником, що стало підставою для оспорюваного донарахування.
Визнаючи наведену позицію податкового органу помилковою, суди цілком об'єктивно виходили з такого.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з частиною другою пункту 198.2 цієї ж статті Кодексу (у редакції, що діяла на час імпорту позивачем товару за спірною ВМД) для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Таким чином, наведена норма Закону пов'язує право платника на податковий кредит з фактом сплати податкового зобов'язання та лише містить вказівку на період, в якому у платника виникає право на податковий кредит. У той же час зі змісту положень статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що оскільки формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування.
При цьому закон не ставить реалізацію такого права в залежність від будь-яких умов, зокрема, від моменту отримання платником вантажної митної декларації.
Використовуючи аналогію Закону, суди дійшли висновку про необхідність поширення строку, передбаченого частиною третьою пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України для реалізації платником права на включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, і на порядок формування платником податкового кредиту на підставі вантажної митної декларації. За наслідками цього, не виявивши факт включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ поза межами 365-денного строку, суди визнали протиправним висновок податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту Підприємства лише на тій підставі, що його було сформовано не у належному податковому періоді, та правомірно задовольнили позов.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а-7197/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько