"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/6889/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Ігнатенко О.В.,
за участю представників:
позивача - Мілян М.В.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАН.ГО" (далі - Товариство)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014
у справі № 826/8088/13-а
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У травні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000282207, № 0000292207 і № 272207Ю, а також зобов'язати Інспекцію вилучити із Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654, та поновити задекларовані Товариством дані податкової звітності з ПДВ з 01.05.2010 по 30.09.2012.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013, залишеною без змін ухвалою, у позові відмовлено повністю.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем не підтверджено право на податковий кредит за операціями у рамках правовідносин зі спірними контрагентами.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що реальність виконання операцій із задекларованими контрагентами підтверджується документально, тоді як висновки актів зустрічних перевірок, складених іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, не можуть слугувати підставою для оцінки добросовісності Товариства у сфері податкових відносин.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Бриз Україна», приватним підприємством «Сітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП Гідро-Альфа» за період з 01.05.2010 по 30.09.2012.
За результатами цієї перевірки податковим органом складено акт від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 22.01.2013 № 272207, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 950 320 грн. за основним платежем та 144 832 грн. за штрафними санкціями;
від 22.01.2013 № 0000282207, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 236 905 грн. за основним платежем та 176 344 грн. за штрафними санкціями;
від 22.01.2013 № 0000292207, відповідно до якого позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2012 року в розмірі 64611 грн.
Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках правовідносин з переліченими контрагентами, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності
За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.
Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції, умовою визнання податкової вигоди платника є прояв платником належного ступеня обережності при виборі контрагента. Наведене передбачає встановлення обставин щодо укладення та виконання договору з контрагентом у світлі реальності господарської операції. Якщо суд встановлює, що основною метою платника було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність, у визнанні права на податкову вигоду можу бути відмовлено. При цьому реальність господарської операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом активу, але й реальністю виконання операції саме конкретним контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з певним постачальником. Платник, який не забезпечив документальне підтвердження відомостей та обґрунтованість вимог, на підставі яких він претендує на податковий кредит та витрати, несе ризик несприятливих наслідків своєї бездіяльності у вигляді можливого позбавлення права на податкову вигоду.
У справі, що переглядається, суди встановили, що витрати та податковий кредит в оспорюваних сумах були сформовані Товариством за операціями з поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Бриз Україна», приватним підприємством «Сітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт» та товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП Гідро-Альфа» товарно-матеріальних цінностей та послуг в адресу позивача.
На підтвердження реального виконання цих операцій платником подано податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписки з банківського рахунку Товариства.
Втім, як встановили суди, усі двосторонні первинні документи від імені контрагентів підписані особами, які є номінальними керівниками цих суб'єктів господарювання та не мали будь-якого відношення до їх реєстрації, фінансово-господарської діяльності та до підписання від їх імені будь-яких первинних документів.
Крім того, під час здійснення контрольно-перевірочних заходів контролюючим органом встановлено обставини відносно спірних контрагентів, які свідчать про неможливість здійснення ними господарської діяльності та про їх участь у проведенні транзитних фінансових потоків для сприяння іншим суб'єктам господарювання в одержанні податкової вигоди на підставі штучно оформлених господарських операцій.
Наведені факти були покладені судами в основу висновку про створення платником штучної видимості здійснення господарських операцій з названими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.
Втім сам по собі факт підписання документів неповноважною особою не виключає реальність виконання господарської операції та не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.
Неприпустимим є позбавлення платника права на податкову вигоду з формальних підстав в зв'язку з тим, що первинні документи підписані не уповноваженими особами, й за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про цей факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.
Крім того, слід зазначити, що власне показання керівників підприємств-контрагентів позивача щодо заперечення своєї причетності до діяльності цих суб'єктів господарювання, також необхідно оцінювати критично, позаяк дані особи можуть бути зацікавленими в уникненні відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки товарів у податковій звітності.
А відтак у даному разі судам необхідно було перевірити обставини укладення та виконання договорів з названими контрагентами, з'ясувати, чи було перевірено платником повноваження осіб, які вчиняли юридично значущі дії від імені спірних контрагентів та підписували первинні документи.
Не можуть бути розцінені як доказ безтоварності спірних операцій і посилання Інспекції про вигодоформуючий характер діяльності перелічених контрагентів. Адже, по-перше, власне такі твердження Інспекції ґрунтуються на припущеннях. По-друге ж, податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати названими контрагентами договірних зобов'язань перед позивачем.
У той же час обставини даної справи вимагають ретельної перевірки обставин щодо фактичного виконання операцій з поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Бриз Україна», приватним підприємством «Сітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП Гідро-Альфа» товарів в адресу позивача, що передбачає дослідження руху активів на шляху від цих постачальників до Товариства із з'ясуванням, як транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, із встановленням посадових осіб постачальників і покупця, задіяних у такому процесі, чи був використані придбані активи у господарській діяльності платника (позивача у справі).
Не можна погодитися з оскаржуваними судовими рішеннями і в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вилучити із Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654, та поновити задекларовані Товариством дані податкової звітності з ПДВ з 01.05.2010 по 30.09.2012
Так, згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
В силу вимог пункту 63.12 статті 63 цього Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене виключає можливість внесення змін до інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов'язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне ж висновки, викладені контролюючим органом в акті податкової перевірки, не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника.
Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення викладених недоліків.
За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАН.ГО" задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 826/8088/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько