04.03.2015р. м. Київ К/9991/88273/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року
у справі № 2-а-670/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина снів»
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Долина снів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001861540/0 від 14 грудня 2010 року у повному обсязі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позов був задоволений частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001861540/0 від 14 грудня 2010 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Долина снів» з податку на додану вартість в частині суми 7156,47 грн., у тому числі: за основним платежем 4770,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2385,49 грн. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Долина снів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року було скасовано. Прийнято нову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001861540/0 від 14 грудня 2010 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Долина снів» з податку на додану вартість в сумі 24295,26 грн., у тому числі: за основним платежем 16196,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8098,42 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова його правонаступником - Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 505132 від 09 липня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Долина снів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донтранторг» за період з 01 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року, за результатами якої складений акт № 5305/15-409/35971820 від 30 листопада 2010 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, в результаті чого безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 16196,84 грн., у тому числі: за лютий 2010 року - у сумі 3724,76 грн., за березень 2010 року - у сумі 6865,13,00 грн., за квітень 2010 року - у сумі 5606,95 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Донтранторг», оскільки згідно службової записки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька від 15 жовтня 2010 року № 1090/26-017 ТОВ «Донтранторг» має ознаки фіктивності; у вказаного товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; згідно пояснень громадянина ОСОБА_1, який значиться керівником вказаного товариства, він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Донтранторг». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Донтранторг», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на податковий кредит.
14 грудня 2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001861540/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Долина снів» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 24295,26 грн., у тому числі: 16196,84 грн. - за основним платежем, 8098,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суд першої інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем неправомірно зменшено податковий кредит позивача в сумі 4770,98 грн., оскільки висновки про завищення податкового кредиту зроблено на підставі даних «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів». Відмовляючи в решті позовних вимог, виходив з того, що ТОВ «Долина снів» не надано належних доказів, які спростовують висновки акту перевірки щодо реальності виконання угод з ТОВ «Донтранторг».
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що право позивача на віднесення до складу податкового кредиту лютого - квітня 2010 року податку на додану вартість у сумі 16196,84 грн., сплаченого ним за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Донтранторг», підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донтранторг» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами прийому-передачі давальницької сировини, актами прийому-передачі готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, квитанцією (т.1 арк. справи 87-130).
Також, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реалізацію позивачем отриманої від ТОВ «Донтранторг» готової продукції іншим суб'єктами господарювання (т.1 арк. справи 131-205).
Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Донтранторг».
При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інформація, викладена у службовій записці ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька від 15 жовтня 2010 року № 1090/26-017, про що вказано у розділах 2, 3 акту перевірки.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент (або інша особа у ланцюгу постачання) не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування у повному обсязі.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна