"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/13612/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Моторного О.А.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013
у справі № 810/3818/13-а
за позовом ОСОБА_2
до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003917000 від 29.05.2013.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 скасовано постанову суду першої інстанції; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2011 між ОСОБА_2 та Володарською селищною радою Київської області укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Відділі Деркомзему у Володарському районі, яким, з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки землі 11 740,89 грн., встановлено розмір орендної плати за рік - 1 408,91 грн.
Рішенням Володарської селищної ради Київської області від 08.02.2011 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт Володарка, яким затверджено нові змінені (збільшені) показники нормативної грошової оцінки земель, що в свою чергу призвело до збільшення розміру орендної плати за використання земельних ділянок міста.
28.11.2012 Держкомземом України направлено на адресу Володарської селищної ради Київської області інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться в межах Володарської селищної ради, за якою грошова оцінка земельної ділянки, орендованої ОСОБА_2 на 08.02.2011 становить - 123 042 грн.
08.02.2012 Володарською селищною радою Київської області прийнято рішення № 473-14(п)-VI, відповідно до якого передбачено внести зміни до договору оренди, укладеного між позивачем та Володарською селищною радою, із встановленням щорічної орендної плати на рівні 11 073 грн.
Листом від 20.05.2013 № 02-20/153 Володарська селищна рада Київської області звернулась до позивача з пропозицією внести зміни до договору оренди шляхом викладення предмету договору в редакції з урахуванням збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно письмових пояснень позивача, останній не погодився із указаною пропозицією та продовжував сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, встановленому договором оренди у первісній редакції.
29.05.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000391700 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 11 073,80 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нормативна грошова оцінка земель збільшилась, про що було відомо позивачу, останній повинен сплатити орендну плату виходячи із збільшеної внаслідок таких змін ставки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди землі його учасниками, однак зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з орендної плати.
Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011, визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до норм Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Таким чином, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
З аналізу наведених норм права, можна дійти висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 зазначеного Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.
Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи, суди не дослідили питання щодо умов укладеного між ОСОБА_2 та Володарською селищною радою 05.04.2011 договору оренди земельної ділянки в контексті розміру орендної плати, яку повинен був сплачувати орендар та вимогами чинного податкового законодавства; наявності підстав для перегляду розміру орендної плати; з якого періоду позивач повинен був використовувати для визначення розміру орендної плати грошову оцінку земельної ділянки - 123 042 грн. та чи подавалася позивачем довідка про нормативну грошову оцінку орендованої ділянки, відповідно до вимог п. 286.2 ст. 286 ПК України.
Також, судами обох інстанцій не досліджувалось питання застосування до позивача відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 11 073,80 грн. в розрізі з проведеною сплатою орендної плати позивачем відповідно до умов договору у первісній редакції та періоду, за який позивача притягнуто до такої відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді О.А. Моторний
І.Я. Олендер