"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/65040/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Моторного О.А.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромонтаж»
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014
та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2014
у справі № 815/2233/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромонтаж»
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідромонтаж» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 № 0001082201 та № 0001092201.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гідромонтаж» по взаємовідносинах з ПП «Алексгрупп» за період з 22.03.2010 по 01.01.2013, складено акт № 521/15-54-22-01/21023241 від 13.03.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 23 485 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - 19 286 грн., за жовтень 2011 року - 4 199 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.3, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27 008 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2011 року у сумі 22 179 грн. та за ІV квартал 2011 року у сумі 4 829 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 02.04.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001082201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 512 грн., в т.ч.: 27 008 грн. основного платежу та 13 504 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0001092201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 356 грн., в т.ч.: 23 485 грн. основного платежу та 5 871,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для донарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки акту перевірки ДПІ у м. Херсоні № 75/15-2/35788359 від 23.11.2011 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгрупп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у вересні 2011 року», про те, що гр. ОСОБА_2 постійно ухиляється від надання пояснень щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Алексгрупп», а тому ОСОБА_2 формально виконує обов'язки директора ПП «Алексгрупп».
Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2011 між ТОВ «Гідромонтаж» (покупець) та ПП «Алексгрупп» (постачальник) укладено договір поставки № 9, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця труби сталеві в асортименті, вставки металеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість, строки поставки кожної партії товару, яка належить до поставки по даному товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.
На виконання даного договору були складені податкові накладні, специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахунку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що позивачем не доведено факту дійсності оподатковуваних господарських операцій; первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем, не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту; видаткові накладні підписані невстановленою особою, без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові, біля графи «постачальник» не зазначено посаду особи, відповідальну за складання документа, зазначені накладні не містять місця складання, у зв'язку з чим не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та неможливо встановити місце постачання товару; видаткові накладні з боку покупця підписані ОСОБА_3 за довіреністю, проте позивачем не надано довіреностей на зазначену особу; товарно-транспортні накладні не містять адреси пункту розвантаження.
Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Алексгрупп», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.
Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки даних контрагента платника податку на додану вартість.
Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Судам слід врахувати, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромонтаж» задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді О.А. Моторний
І.Я. Олендер