10 квітня 2015 року 810/847/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська міська митниця або відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 10.09.2014 №100260006/2014/000013/2, №100260006/2014/000012/2, від 24.11.2014 №100260006/2014/000087/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.
За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.
Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяви про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нові митні декларації, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у вересні та листопаді місяцях 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом були прийняті рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 08.04.2015, не з'явився.
Разом з цим, 08 квітня 2015 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 08.04.2015, не з'явився. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ «Фоззі-Фуд», ідентифікаційний код 32294926, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 02.12.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2013 між продавцем - Inverso LLP (Великобританія) та покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» укладено контракт № 482, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті, кількості та за цінами у відповідності з інвойсами (том І а.с.37-46).
Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження та витрати по митному оформленню вантажу в країні продавця (пункт 2.1 контракту).
Валютою контракту є долар США та загальна вартість контракту складає 800000,00 USD (пункти 2.2, 2.3 контракту).
Ціни по контракту та умови поставки розуміються на умовах FCA Клайпеда, Литва, відповідно Incoterms 2010, а також, за домовленістю сторін на умовах CFR Одеса, відповідно Incoterms 2010 (пункт 3.1 контракту з урахуванням змін, внесених до вказаного пункту контракту додатковою угодою від 13.02.2013 №1 (том І а.с.43, 44).
Відповідно до пункту 7.1 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ветеринарний сертифікат та митну декларацію продавця (копію, завірену печаткою відправника).
Оплата здійснюється через 30 календарних днів з дати виписки інвойсу, згідно пункту 2.1 контракту та при умові пред'явлення повного пакета документів, вказаного в розділі 7 контракту (пункт 8.1 контракту з урахуванням змін, внесених до вказаного пункту контракту додатковою угодою від 25.04.2013 №2 (том І а.с.45, 46).
10 вересня 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці дві партії товару: риба свіжоморожена морська - скумбрія (Frozen Mackerel W/r IQF Scomber Scombrus) ціла, не патрана, не піддана тепловій та кулінарній обробці, без додавання харчових добавок та приправ, не консервована, торгівельна марка «Comercio», виробник «Comercio Y Pesca», країна виробництва Іспанія, код країни походження ES, код товару 03035410, розмірний ряд 300-500 грамів.
З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської міської митниці були подані митні декларації від 10.09.2014 №100260006/2014/157137 та від 10.09.2014 №100260006/2014/157134 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), а саме 1,5040 USD за 1 кг (том ІІ а.с.42, 43, 77, 78).
На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із кожною вказаною митною декларацією були подані аналогічні пакети документів, зокрема: картку обліку ТОВ «Фоззі-Фуд»; контракт №482 від 13.02.2013; рахунок-фактуру (інвойс); коносамент від 26.08.2014 №MSCUV1472241; страховий поліс; пакувальний лист; міжнародну автомобільну накладну (CMR); декларацію виробника; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіологічного контролів товару; сертифікат про походження товару загальної форми.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, зовнішньоекономічний договір про надання транспортних послуг або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаних вимог митного органу позивачем разом із супровідними листами від 10.09.2014 №1604 та 1605 були надані прайс-лист від 11.08.2014, комерційну пропозицію від 11.08.2014 та було повідомлено про неможливість надання на даний час інших запитуваних документів (том ІІ а.с.64, 98).
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 10.09.2014 №100260006/2014/000013/2, №100260006/2014/000012/2, згідно з якими вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 1,90 USD за одиницю (том І а.с.47, 51) та складено картки відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100260006/2014/00014, №100260006/2014/00013 (том ІІ а.с.62, 96).
Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митними деклараціями від 10.09.2014 №100260006/2014/157137, від 10.09.2014 №100260006/2014/157134, шляхом подання нових митних декларацій.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській міській митниці разом із заявою № УРБ 10/14-5536 від 27.11.2014 було надано додатково копії витягів з бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» №8 за серпень 2014 року та №9 за вересень 2014 року; витяги з міжнародних торгівельних сайтів; виписки по банківському рахунку позивача; виписки з бухгалтерської документації, контракт від 13.02.2013 №482 разом із додатковими угодами №1, №2 до нього.
Відповідно до рішення Київської міської митниці від 08.12.2014 №137/6/26-70-62-04 (том ІІ а.с.75, 76) надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містили неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), які полягали у наступному:
- у копіях витягів з бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» №8 за серпень 2014 року та №9 за вересень 2014 року наявна інформація щодо ціни скумбрії свіжомороженої на умовах поставки FOB Норвегія, у той час як митне оформлення товару здійснено на умовах FCA Klaipeda;
- у витягах з міжнародних торгівельних сайтів ціна товару вища ніж заявлено позивачем та вказана на умовах поставки FOB Reykjavik.
Також, у письмових запереченнях від 24.03.2015 проти адміністративного позову, відповідач зазначив додаткові підстави для невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, а саме:
- не надано зовнішньоекономічний контракт;
- не надано генеральний договір добровільного страхування від 06.12.2013 №101014611.
Крім цього, 24 листопада 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці товар: лосось атлантичний роду Salmo salar, свіжоморожений, цілий з головою, без нутрощів, без теплової та кулінарної обробки, без харчових добавок, без приправ, не консервований, виробник «Alimentos Multiexport S.A», код країни походження CL, код товару 03031300, розмірний ряд 5-6 кг.
З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської міської митниці була подана митна декларація від 24.11.2014 №100260006/2014/158023 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), а саме 6,42 USD за 1 кг. (том ІІ а.с.6, 7).
На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані: картка обліку ТОВ «Фоззі-Фуд»; контракт №482 від 13.02.2013; рахунок-фактура (інвойс) від 27.10.2014 №1410-27/8; страховий поліс від 31.10.2014 №3101; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) від 03.11.2014 №11-05468; документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 03.11.2014 №482-182, №б/н; договори на перевезення від 22.11.2013 № LOG-20, від 25.12.2013 №ЛОГ-28; пакувальний лист; міжнародну автомобільну накладну (CMR); ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіологічного контролів товару; сертифікат про походження товару загальної форми.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаних вимог митного органу позивачем разом із супровідним листом від 24.11.2014 №2155 були надані прайс-лист від 27.10.2014, комерційну пропозицію від 27.10.2014, митну декларацію країни експортера від 31.10.2014 №MRN 14LTLUB000143B8395 та було повідомлено про неможливість надання на даний час інших запитуваних документів (том ІІ а.с.64, 98).
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 24.11.2014 №100260006/2014/000087/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 7,70 USD за одиницю (том І а.с.56) та складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100260006/2014/00104 (том ІІ а.с.28).
Як вбачається із змісту вказаного рішення, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що надані позивачем документи містили неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), які полягали у наступному:
- у наданому інвойсі від 27.10.2014 №1410-27/8 зазначені інші умови оплати (30 днів) ніж в контракті (45 днів);
- у довідці на транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався; однак, позивачем було надано страховий поліс.
Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 24.11.2014 №100260006/2014/158023 шляхом подання нової митної декларації.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській міській митниці разом із заявою № УРБ 10/14-6207 від 30.12.2014 було надано додатково копію листа Державної служби статистики України від 24.10.2014 №15.2-20/1310Пі; копію витягу з бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» №11 за листопад 2014 року; виписки по банківському рахунку позивача; виписки з бухгалтерської документації.
Відповідно до рішення Київської міської митниці від 30.12.2014 №10/14-6207 (том ІІ а.с.40, 41) надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містили неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), які полягали у наступному:
- у копії витягу з бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» №11 за листопад 2014 року наявна інформація щодо ціни лосося свіжомороженого на умовах поставки FOB Норвегія, у той час як митне оформлення товару здійснено на умовах FCA Klaipeda;
- виписка з бухгалтерської документації не завірена печаткою підприємства та не містить підпис його керівника;
- відповідно до інвойсу від 27.10.2014 №1410-27/8 умови оплати 30 днів. Однак, платіжне доручення в іноземній валюті №1912 датовано 04.12.2014;
- митна декларація країни відправлення від 31.10.2014 №MRN 14LTLUB000143B8395 не містить відміток митних органів країни відправлення та країни транзиту, а також вартісних показників.
Також, у письмових запереченнях від 24.03.2015 проти адміністративного позову, відповідач зазначив додаткові підстави для невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, а саме:
- відсутність складової митної вартості товару - вартість робіт пов'язаних із пакуванням товару;
- не надано договорів на перевезення та генеральний договір добровільного страхування від 06.12.2013 №101014611.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані всі документи, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.
Суд не приймає до уваги, зазначені у запереченнях проти адміністративного позову твердження відповідача про ненадання позивачем зовнішньоекономічного контракту при митному оформленні скумбрії свіжомороженої та ненадання позивачем договорів на перевезення при митному оформленні лосося свіжомороженого, оскільки, вказані твердження спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до карток відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100260006/2014/00014, №100260006/2014/00013 та №100260006/2014/00104 позивачем надавався контракт від 13.02.2013 №482 при здійсненні оформлення всіх трьох партій товару та надавались договори на перевезення від 22.11.2013 № LOG-20, від 25.12.2013 №ЛОГ-28 при оформленні товару - лосось свіжоморожений.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.
В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.
Суд не приймає до уваги зазначені у запереченнях проти адміністративного позову твердження відповідача, як доказ наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів, про відсутність у поданих документах показників вартості робіт з пакування товару, як складової митної вартості товару з огляду на таке.
Згідно з пунктом «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до пункт 2.1 контракту від 13.02.2013 №482, ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження та витрати по митному оформленню вантажу в країні продавця.
Тобто, за умовами контракту від 13.02.2013 №482 вартість упаковки товару включена в ціну товару, а відтак, не потребує додаткового обґрунтування та підтвердження.
Суд також не приймає до уваги, як доказ наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів, твердження, що в інвойсі від 27.10.2014 №1410-27/8 зазначені інші умови оплати (30 днів) ніж в контракті від 13.02.2013 №482 (45 днів), оскільки умовами контракту передбачена можливість зміни умов оплати за домовленістю сторін (пункт 8.1 контракту від 13.02.2013 №482).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.
Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).
Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.
Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товару судом не встановлено.
Стосовно інших обставин, які стали підставою для відмови митним органом у визнанні заявленої позивачем митної вартості товару, зазначених у запереченнях проти адміністративного позову суд зазначає таке.
Щодо ненадання позивачем генерального договору добровільного страхування від 06.12.2013 №101014611 суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, під час митного оформлення товарів позивачем надавались страхові поліси від 20.08.2014 №2328, від 20.08.2014 №2329, від 31.10.2014 №3101, які як вбачається із їх змісту, є додатками до генерального договору добровільного страхування від 06.12.2013 №101014611.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про страхування», факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
В силу положень пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи те, що страхові поліси від 20.08.2014 №2328, від 20.08.2014 №2329, від 31.10.2014 №3101 містять інформацію про вартість страхування суд дійшов висновку, що вказані поліси є належними та достатніми доказами, які підтверджують факт страхування товару та розмір витрат на страхування.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу витребування у позивача договору добровільного страхування від 06.12.2013 №101014611.
Щодо тверджень відповідача, що митна декларація країни відправлення від 31.10.2014 №MRN 14LTLUB000143B8395 не містить відміток митних органів країни відправлення та країни транзиту, а також вартісних показників суд зазначає таке.
Експертна декларація країни відправлення заповнюється відправником відповідно до законодавства країни відправлення. А відтак, позивач не може нести будь-яких наслідків за невідповідність форми чи змісту експертної декларації.
Щодо інших тверджень відповідача суд зазначає, що вони стосуються документів та матеріалів, які подавались позивачем додатково та носили виключно інформаційний характер, а відтак, не впливають на визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від від 10.09.2014 №100260006/2014/000013/2, №100260006/2014/000012/2, від 24.11.2014 №100260006/2014/000087/2.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. згідно платіжного доручення від 16.02.2015 №2746844.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 10.04.2015