06 квітня 2015 року Житомир справа № 806/5329/13-a
час прийняття: 15 год. 55 хв. категорія 8.2.6
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
за участі секретаря Шевчук Т.А.,
за участі представника позивача Полохіна Т.М.,
за участі представника відповідача Клімчук Л.В., Забродська Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.07.2013 року №0000122200 та № 0000102200, визнання незаконними та скасування наказу, акту перевірки та дій,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 09 липня 2013 року №0000122200, №0000102200;
- визнати незаконним та скасувати наказ Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.06.2013 року №158 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року;
- визнати незаконними дії стосовно проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року;
- скасувати акт Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.07.2013 року №38/22-00/30825081.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" задовольнити частково, скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 09.07.2013 року №0000122200 в частині 350607,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 р. скасувань та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 09.07.2013 року № 000022200 та № 000010220.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
В свою чергу, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції прийнято до свого провадження та призначено її розгляд в судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях та поясненнях.
Вислухавши доводи представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що Баранівським відділенням Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на підставі наказу Баранівської МДПІ від 17.06.2013 року №158 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року (а.с.45-58 т.1).
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2013 року на 891 892 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2013 року на 2875,00 грн.
На підставі вказаного акту Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області винесено податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року:
- №0000122200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 891892,00 грн. (а.с.44 т.1);
- №0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4320,50 коп., в тому числі основний платіж - 2875,00 грн., за штрафними санкціями - 1437,50 грн. (а.с.43 т.1).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" вважає, що дані податкові повідомлення рішення є протиправними, наказ на проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства та дії стосовно проведення перевірки незаконними, як і акт складений за результатом її проведення.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Щодо визнання незаконним, скасування наказу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.06.2013 року №158 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року та визнання незаконними дії стосовно проведення позапланової виїзної документальної перевірки.
Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
В пп.75,1.2 п.75.1 ст.75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. А документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ним Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальною виїзною - перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Обставини за яких проводиться документальна позапланова виїзна перевірка чітко встановлені п.78.1 ст.78 ПК України. До таких, в силу положень пп.78.1.1 цього пункту, віднесено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Підставою ж для проведення такого виду перевірки, в силу вимог п.78.4. ст.78 ПК України, є рішення керівника органу державної податкової служби, яке оформлюється наказом. І право, як таке, на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З аналізу наведених вище норм, вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.
Як свідчить зміст спірного наказу, документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" необхідно було провести на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (а.с. 99 т.1).
Таким чином, в даному випадку прийняття спірного наказу мало стати наслідком ненадання позивачем в повному обсязі документального підтвердження фінансово-господарських діяльності на письмові запити відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запитів.
В свою чергу, відповідно до п.81.1. ст.81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом 2 п.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Із наведеного випливає, що наслідком порушення податковим органом вимог податкового законодавства при організації та проведенні перевірки є недопущення платником податку посадової особи податкового органу до її проведення.
Встановлено, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки та перевірку було проведено, а за її результатами складено акт від 04.07.2013 року №38/22-00/30825081 від 04.07.2013 року на підставі якого винесені відповідні податкові - повідомлення рішення.
Отже, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є фактично реалізованим.
За таких обставин, на момент звернення позивача до суду із позовом, який розглядається, оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію у зв'язку із його реалізацією.
Такий висновок узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7 яким встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані.
Слід також зазначити, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених податковим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Позовні вимоги про оскарження наказів про призначення перевірки, дій контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
Правова позиція, щодо вказаного питання також висловлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року № К/800/30029/13, у якій зазначено, що: "...позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки."
Враховуючи вищевикладене та те, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо скасування акту Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.07.2013 року №38/22-00/30825081.
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року N 984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Таким чином акт перевірки та його висновки не створюють юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису.
Верховний Суд України в постанові від 10.09.2013 року зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Відповідно до приписів ст.244-1 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в частині скасування акту Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.07.2013 року №38/22-00/30825081.
Щодо податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 09.07.2013 року №0000122200, суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що на порушення пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України товариством необґрунтовано віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, які не вважаються витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності, що полягає у здійсненні збиткових господарських операцій, відсутності наміру отримати користь при здійсненні витрат, визначених, як витрати, всього на суму 556 414 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року на 556 414 грн.(а.с.52 т.1).
Факт продажу товарів за цінами нижчими ніж їх собівартість представником позивача в судовому засіданні не заперечувався.
Також дана обставина підтверджена розрахунками завищення витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року (а.с.76, 133, 134 т.1).
Згідно п.14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
При цьому слід врахувати, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як не господарської, оскільки не отримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.
Судом встановлено, що продаж підприємством фарфору та пегматиту за цінами нижчими, ніж їх виробнича собівартість, носив систематичний характер (весь перевіряємий період).
Разом з тим, контролюючий орган зазначає, що ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" під час проведення перевірки не надано жодних доказів, які б дозволили виявити факт наявності мети на отримання економічної користі від здійснення спірних господарських операцій.
В свою чергу з пояснень представника позивача слідує, що підприємство вперше отримало збитки в 1 кварталі 2013 року за 2012 рік. Зазначене викликано тим, що в січні місяці підприємство було зупинено у зв'язку із відсутністю реалізації на ринку фарфору. У зв'язку із цим підприємство змушене було реалізовувати товари нижче собівартості з метою сплати податків, збереження робочих місць, оплати обов'язкових платежів. Мета такого нестандартного з економічної точки зору рішення на думку колегії суддів відповідає меті господарської діяльністю та визначенню підприємництва.
Надані позивача розрахунки підтверджують доводи позивача, оскільки продаж товарів нижче собівартості дав можливість підприємству сплатити податки на суму 921 тис. грн., заробітну плату на суму 889 тис. грн. тощо. Відповідні висновки податковим органом не спростовано.
Суд зазначає, що в даному випадку реалізація позивачем фарфору та пегматиту нижче від собівартості такого товару, належить до господарської діяльності підприємства.
В свою чергу, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства.
Операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг) відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 Податкового кодексу України.
Пунктом 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі - ПКУ) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов'язань. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст. 138 ПКУ.
Зазначені пункти ст. 138 ПКУ не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що за умови отримання підприємством доходу, чинним законодавством не встановлено прямої заборони на реалізацію товарів власного виробництва нижче собівартості їх виробництва.
В певних випадках реалізація продукції за цінами, що нижче собівартості, може сприяти отриманню прибутку по результатах діяльності підприємства в цілому (реалізація залишків продукції за умови низького попиту на неї тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на фарфор та пегматит товариство виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності.
В свою чергу норми Податкового кодексу України не містять обмежень стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації, а також не містять вимоги коригувати витрати у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості
Також в акті перевірки зазначено, що на порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" завищено рядок 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2013 року в розмірі 350607 грн.(а.с.34 т.1).
В ході судового розгляду справи з'ясовано, що вказане порушення вчинене позивачем, оскільки на думку контролюючого органу ТОВ ""Корал" Довбиський фарфоровий завод" не підтверджено фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Скела Терціум" щодо постачання природного газу та надання останнім послуг по забезпеченню його постачання.
В свою чергу судом встановлено, що 15 грудня 2011 року між ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" (Споживач) та TOB "Скела Терциум" (Постачальник) укладено договір постачання природного газу №37 (а.с.17-20 т.1).
Відповідно до п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу в 2012 році природний газ, а споживач прийняти у власність та оплатити газ на умовах договору.
Пунктом 11.1 вказаного договору передбачено, що якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору ні одна із сторін не заявила про його розірвання, то він вважається продовженим на наступний рік до 31.12.2013 року.
Також 15 грудня 2011 року між ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" (Замовник) та TOB "Скела Терциум" (Виконавець) укладено договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №1 (а.с.21-24 т.1), відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику в період з 01.01.2012 року послуги по забезпеченню постачання природного газу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даного договору.
30 грудня 2011 року між позивачем (Замовник) та Дочірньою компанією "Укртрасгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Газотранспортне підприємство) укладено договір №BRD/2012/0040 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 28-33 т.1).
Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату з надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
07 грудня 2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Газорозподільне підприємство) та ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" (Замовник) укладено договір на розподіл природного газу №Т-ПР-2-2013-18 від 02 грудня 2012 року (а.с.35-38 т.1).
За умовами вказаного договору Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Також, 07 грудня 2012 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду №1/2012 до Технічної угоди №2/11/ТУ-18-Т від 21.11.2011 року про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами (а.с.39).
На виконання умов договору про постачання природного газу №37 від 15.12.2011 року, між сторонами складено акти прийому - передачі вартісних показників природного газу за березень 2013 року на природний газ в кількості 96,830 тис.куб.м. та на послуги по забезпеченню постачання 96,830 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 350606,91 грн. без ПДВ (а.с. 26-27 т.1)
Згідно акту № 03-13-1201241134/BRD/2012/0040 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31 березня 2013 року філія УМГ "Київтрансгаз" Бердичівська ЛВУМГ надала послуги позивачу з транспортування природного газу в обсягах 96.830 тис.куб.м. на загальну суму 5600,65 грн., в т.ч. ПДВ 933,44 грн. (а.с 34 т.1).
Згідно видаткової накладної № П00001555 від 29.03.2013 року ПАТ "Житомиргаз" передано послуги з розподілу ПГ облгазу в обсягах 96.830 тис.куб.м. на загальну суму 29908,85 грн., в т.ч. ПДВ 4984, 81 грн. (а.с. 41 т.1).
Крім того, на виконання умов договору №Т-ПР-2-2013-18 від 02 грудня 2012 року між Газорозподільчим підприємством та позивачем підписано договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2013 рік (а.с.40 т.1) та складено акт приймання - передачі природного газу від 02.04.2013 року відповідно до якого позивачем спожито газу в обсязі 106830 куб.м., з яких 96830 куб.м. від ТОВ "Скела Терциум" (а.с.42 т.1).
Виходячи з наведеного, чітко прослідковується процес обліку природного газу в обсягах 96,830 тис.куб.м., придбаного у TOB "Скела Терциум" (під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання).
За таких обставин, з урахуванням наявності у підприємства всіх належних первинних документів, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 09.07.2013 року № 0000122200 винесено неправомірно, а отже воно підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 09.07.2013 року №0000102200, то суд зазначає наступне.
Вказаним оскаржуваним рішенням податковий орган визначив ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
Підставою для донарахування зобов'язань стали порушення викладені вище, а саме: завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 907 021 грн. (556 тис. 414 грн. по операціям з реалізації пегматиту та фарфору за цінами нижче собівартості та 350 тис. 607 грн. внаслідок завищення рядка 05.1 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг) за 1 квартал 2013 р.).
Враховуючи висновки суду про відсутність в діях позивача вищезазначених порушень, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000102200 є протиправним і теж підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи, викладені в адміністративному позові частково знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09 липня 2013 року №000022200 та №000010220.
Керуючись ст.ст. 69 - 71, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09 липня 2013 року №000022200 та №000010220.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 14 квітня 2015 р.