09 квітня 2015 року Житомир справа № 806/726/15
категорія 5.2.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сичової О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства-Фірми "Мрія 2000" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №101060000/2015/300008/2 від 27.01.2015 р. і картки відмови №101060000/2015/00012 від 27.01.2015 р.,-
встановив:
Приватне підприємство-Фірма "Мрія 2000" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2015 року №101060000/2015/300008/2 і картку відмови у митному оформленні від 27 січня 2015 року №101060000/2015/00012.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем при митному оформленні партій товару безпідставно визначено митну вартість за резервним методом її визначення та видано картку відмови в митному оформленні. Вказало, що у відповідача були в наявності всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими.
Представник позивача в судове засідання не прибув. Надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 01 грудня 2014 року між позивачем (Покупець) і Yixun Digital Technology Co.Ltd (Китай) (Продавець) укладено контракт №YN2014/040, за умовами якого Продавець зобов'язаний відвантажити товар (комп'ютерна та офісна техніка, а також аксесуари, комплектуючі та приладдя до вказаного обладнання в асортименті, у номенклатурі, кількості, за цінами і в термін, указані в інвойсі) і передати право власності на нього Покупцю. Продавець поставляє товар на умовах визначених в кожному конкретному випадку поставки, що прописується у відповідних інвойсах
Згідно інвойсу продавець поставляв товар покупцю на умовах CIP Illichivsk, Ukraine згідно incoterms 2010.
Уповноваженою позивачем особою ТОВ "БРВ-Україна" подана МД №101060000/2014/000872 на митне оформлення товару отриманого за контрактом №YN2014/040 від 01.12.2014 року з методом визначення митної вартості товару - за митною вартістю, що відповідає ціні договору.
До декларації також були додані документи, що підтверджують заявлену мину вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт), накладні CMR, інвойс, платіжний документ, сертифікат про походження товару, копія митної декларації країни відправлення, договору про перевезення та інвойси на перевезення, які зазначені в графі 44 митної декларації.
Однак, Житомирською митницею відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та винесено рішення від 27.01.2015 року №101060000/2015/300008/2 про коригування митної вартості товарів, в якому орган доходів і зборів самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом, яка грунтується на раніше визначених (визнаних) органом доходів та зборів митних вартостях МД №100260004/2015/191005 від 15.11.2015 року, №50004001/2014/20681 від 04.12.2014 року, №209120000/2015/801827 від 21.01.2015 року, №401090002/2015/669 від 19.01.2015 року з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи зазначені у частині 2 ст.53 Митного кодексу України, які подані для митного оформлення, містять розбіжності (в рахунку YN2014UA11 від 04.12.2014 року зазначено, що оплата товару буде відбуватися за домовленістю сторін, хоча в контракті YN2014/040 від 01.12.2014 року зазначено, що оплата може здійснюватись як 100% так і частково, додаткові угоди відсутні щодо домовленості про оплату) та у зв'язку із спрацюванням критерію ризику 106-2 "Вам необхідно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості", та згідно додатково поданого документа прайс-листа, в якому зазначено не весь асортимент товару, а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вигоду органу доходів та зборів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: специфікації, каталоги виробника; бухгалтерську документацію; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На підставі цього товариству видана картка відмови в митному оформленні №101060000/2015/00012.
Суд не погоджується з висновками суб'єкта владних повноважень з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - Кодекс, МК України).
Відповідно до статті 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною 1 статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Тобто, орган доходів і зборів має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак, такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами.
Таким чином, вказані обставини не ставлять під сумнів визначену позивачем вартість товару, отже, такі доводи відповідача є необґрунтованими.
При цьому суд зазначає, що наведеними правовими нормами передбачено єдину підставу для заборони застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) - не підтвердження декларантом документально або не визначення кількісно і достовірно та/або відсутність хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Зазначені відповідачем розбіжності, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють підприємство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Суд також звертає увагу, що з наявних матеріалів справи видно, що жодних ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані для визначення митної вартості за ціною договору.
В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Житомирською митницею неправомірно відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів, винесено спірну картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки декларантом подано всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, зазначену у декларації.
Отже, позивачем при подачі вантажно-митної декларації вірно визначено митну вартість товару саме за основним методом її визначення, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп. підлягає відшкодуванню на користь Приватного підприємства-Фірми "Мрія 2000" з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позовні вимоги задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №101060000/2015/300008/2 від 27 січня 2015 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №101060000/2014/00012 від 27 січня 2015 року.
Відшкодувати Приватному підприємству - Фірмі "Мрія 2000" з державного бюджету України 182,70 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова