09 квітня 2015 р. Справа № 804/2047/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Власенка Д.О.,
при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Прокуратури
Миколаївської області Міщук Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд:
- Визнати бездіяльність Прокурора Миколаївської області України, при розгляді звернення ОСОБА_1 щодо складання відповідного висновку та надання позивачу довідки в порядку в порядку ст.7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» 1991 року, протиправною.
- Зобов'язати Прокуратуру Миколаївської області України (ідентифікаційний номер юридичної особи 02910048) виконати вимоги ст. 7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» 1991 щодо звернення ОСОБА_1, а саме скласти відповідний висновку та надати позивачу відповідну довідку.
- Стягнути з Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що прокуратурою області не забезпечено належного розгляду його звернення щодо проведення відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" перевірки відносно його батька - ОСОБА_6, внаслідок чого він зазнав душевних страждань.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача Прокуратури Миколаївської області проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що звернення позивача розглянуте, проте органи прокуратури Миколаївської області не мають можливості провести перевірку, скласти відповідний висновок згідно ст.7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та надати статус реабілітованого стосовно ОСОБА_6, оскільки архівна кримінальна справа №10386 стосовно ОСОБА_7 за 1932 рік зберігається в МВС України в Дніпропетровській області, а архівна кримінальна справа №522057 з клопотанням про адміністративне виселення ОСОБА_7 зберігається в УМВС України в Кіровоградській області.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
До прокуратури Миколаївської області 12.08.2014 надійшло звернення ОСОБА_5 щодо видачі довідки про реабілітацію його батька - ОСОБА_6, 1905 року народження, уродженця с. Ганнівка Петровського району Кіровоградської області, на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Під час розгляду звернення встановлено, що згідно витягу із протоколу №31 засідання Трійки УНКВС по Миколаївській області від 08.04.1938 за справою Петровського РВМ НКВС батько заявника обвинувачувався у викраденні майна, вчиненні хуліганських дій, проведенні активної антирадянської агітації. Його 10.02.1938 заарештовано та засуджено до вищої міри покарання - смертної кари. Зазначений факт також підтверджено довідкою ОСК УМВС України в Кіровоградської області від 18.08.2014 №333-15082014/48200.
Відповідно до інформації, наданої відділом режимно-секретного та документального забезпечення УМВС України в Миколаївській області кримінальна справа або інші матеріали стосовно ОСОБА_6 на збереження до архіву не надходили. В архіві Управління Служби безпеки України в Миколаївській області також відсутні будь-які документальні відомості стосовно ОСОБА_6
Згідно інформації Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України від 17.09.2014 в облікових документах МВС України значиться, що архівна кримінальна справа №10386 стосовно ОСОБА_7 за 1932 рік зберігається в МВС України в Дніпропетровській області, а архівна кримінальна справа №522057 з клопотанням про адміністративне виселення ОСОБА_7 зберігається в УМВС України в Кіровоградській області.
Згідно інформації Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області в архівному секторі УРСДЗ ГУМВС в Дніпропетровській області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 (розбіжності у прізвищі мають матеріали справи), якого засуджено Трійкою ДПУ УРСР за ст.7.56-17 КК УРСР на 10 років позбавлення волі. 04.06.1936 Постановою Трійки НКВС УРСР рішення від 17.10.1932 стосовно ОСОБА_9 було змінено. Останнього засуджено за ст.170 п „г", ст.70 ч.1 КК України та достроково звільнено. Водночас кримінальна справа за 1932 рік, по якій ОСОБА_9 засуджений до вищої міри покарання, на зберігання не надходила.
У зв'язку з цим листом від 06.10.2014 року №09/1-40447-11 заступник прокурора Миколаївської області повідомив ОСОБА_1, що для вирішення питання щодо реабілітації батька йому необхідно звернутись до прокуратури Дніпропетровської області щодо проведення перевірки та складення відповідного висновку гідно ст.7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (далі - Закон) реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом С.РСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Згідно ст. 7 Закону органи прокуратури у взаємодії з органами державної безпеки проводять перевірки та складають відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, рішення по яких не були скасовані до моменту його прийняття. На реабілітованих осіб органи прокуратури видають відповідні довідки. При наявності підстав для визнання особи такою, що згідно з статтею 2 цього Закону не підлягає реабілітації, прокурор надсилає справу з висновком щодо підданих покаранню за рішенням позасудових органів - до Верховного суду України, обласних та Київського міського судів, військових трибуналів округів, Чорноморського флоту, на території яких застосовувались репресії.
Внаслідок розгляду справи суд може прийняти одне з таких рішень: визнати, що особу обґрунтовано засуджено або піддано покаранню позасудовим органом і на неї не поширюється дія статті 1 цього Закону; визнати що особу необгрунтовано засуджено або піддано покаранню позасудовим органом і вона підлягає реабілітації згідно з статтею 1 цього Закону.
Суд звертає увагу, що оскільки матеріали кримінальних справ стосовно батька позивача знаходяться не на території Миколаївської області, органи прокуратури Миколаївської області позбавлені можливості провести перевірку, скласти відповідний висновок згідно ст.7 вищевказаного Закону та надати статус реабілітованого стосовно ОСОБА_6
Крім того, на підставі викладеного, заявнику 06.10.2014 надано роз'яснення про необхідність звернення до прокуратури Дніпропетровської області щодо проведення перевірки та складення відповідного висновку згідно ст.7 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Таким чином, обставина бездіяльності прокуратури Миколаївської області не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання Прокуратуру Миколаївської області виконати вимоги ст. 7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» щодо звернення ОСОБА_1, а саме скласти відповідний висновок та надати позивачу відповідну довідку, - також не підлягають задоволенню, оскільки матеріали кримінальних справ стосовно батька позивача знаходяться не на території Миколаївської області, у зв'язку чим органи прокуратури Миколаївської області позбавлені можливості виконати такі дії.
Крім того, не піддягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених, частиною другою цієї статті.
Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню підлягає факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, факт протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача Прокуратури Миколаївської області не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність дій щодо розгляду звернення позивача довів належним чином.
Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року
Суддя Д.О. Власенко