"09" квітня 2015 р.Справа № 915/56/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мацюри П.Ф.,
суддів: Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.
при секретарі судового засідання Молодові В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Бережкова В.О., за довіреністю;
від відповідача - Цюпи В.П.; за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2015 року
по справі № 915/56/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"
до Приватного акціонерного товариства "Миколаївмолпром"
про стягнення 8293,94 грн.,-
Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миколаївмолпром» 8293,94 грн. заборгованості за кредитним договором №200/2007 від 24.07.2007 р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2015 року у справі №915/56/15 (суддя Василяка К.Л.) у задоволенні позовних вимог ПАТ «Мегабанк» відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на стягнення заборгованості, оскільки з позовом до суду він звернувся 20 січня 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають. Господарський суд першої інстанції зазначив, що оскільки вимоги позивача в сумі 8293,94 грн. виникли після порушення справи про банкрутство ПАТ "Миколаївмолпром" та є поточними, дія мораторію на ці вимоги не поширюється.
Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Мегабанк», як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника після введення Господарським судом Миколаївської області процедури санації (ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2009 р. по справі №2/141/09) у відношенні ВАТ «Миколаївмолпром» (правонаступник якого позивач ПрАТ «Миколаївмолпром») дія кредитного договору продовжувалась та позивачем правомірно були нараховані відповідачу проценти з серпня 2009 року по травень 2010 року у сумі 8293,94 грн. За твердженнями позивача, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до введення мораторію.
Представник позивача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції надав відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк», просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, 24 липня 2007 року за №200/2007 між відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (правонаступник - ПАТ "Мегабанк"), як кредитодавцем, та відкритим акціонерним товариством "Миколаївмолпром" (правонаступник - ПАТ "Миколаївмолпром"), як позичальником, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 107000,0 грн. на строк з 24.07.2007р. по 23.07.2010р. на придбання основних засобів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 18,5% річних на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Умовами п.5.1 договору його учасники погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбаченої п.1.1 договору.
Пунктом 5.2 договору визначено, що сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту.
Виконуючи умови договору, банк надав позичальнику кредит та здійснював нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим перед банком утворилась наступна заборгованість: 47600,0 грн. - заборгованість за кредитом, 2961,53 грн. заборгованість за процентами, 6510,97 грн. - штрафи, 238,31 грн. втрат від інфляції та 40,17 грн. - три відсотки річних.
Ухвалою господарського суду від 09.06.2009р. у справі №2/141/09 було порушено справу про банкрутство ВАТ "Миколаївмолпром" за ознаками ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 18.01.2013р.
Позивач у встановлений даним Законом порядок та строки заявив свої конкурсні грошові вимоги до боржника, які були належним чином розглянуті, визнані та включені до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Миколаївмолпром": 50578,22 грн. окремо до першої черги, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника та 6510,97 грн. - до VІ черги реєстру вимог кредиторів.
У червні 2010 року відповідач повністю погасив залишок основного боргу, що не заперечується позивачем.
При цьому, у зв'язку з несплатою основного боргу в період з серпня 2009 року по травень 2010 року позивачем було нараховано проценти за користування кредитними коштами у загальній сумі 8293,94 грн.
В провадженні господарського суду знаходиться справа №2/141/09 про банкрутство ПАТ "Миколаївмолпром". Провадження у цій справі було порушено ухвалою суду від 09.06.2009р. Цією ж ухвалою суд також ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів
Вказана заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство відповідача, отже є поточною.
Матеріали справи свідчать, що за своєю юридичною природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором, за яким, відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України, банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу вимог частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням зобов'язань за вказаним договором.
Проте, враховуючи заяву відповідача у господарському суді першої інстанції про застосування позовної давності, яка сплинула, вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.
Зокрема, статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки; до вимог про стягнення неустойки за статтею 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Відповідно до приписів ч. 4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В силу цього Закону з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником усіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.
Відповідне положення містить п.2 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України, згідно з яким перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Враховуючи те, що протягом дії мораторію не може здійснюватись як виконавче провадження так і добровільно оплата боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, законодавство встановлюється відстрочка виконання боржником зобов'язань, що підпадає під визначену п.2 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України підставу зупинення перебігу строку позовної давності.
Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.
Оскільки вимоги позивача в сумі 8293,94 грн. виникли після порушення справи про банкрутство ПАТ "Миколаївмолпром" та є поточними, дія мораторію на ці вимоги не поширюється.
Впродовж значного періоду часу (2010-2014р.р.) позивач не вживав жодних заходів щодо стягнення вказаної поточної заборгованості та звернувся до суду з відповідним позовом лише у 2015 році. Позивач не навів суду будь-яких інших причин пропуску позовної давності за цими вимогами.
За змістом частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановлені обставини свідчать, що позивач звернувся до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення позову.
Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, неправомірно застосував положення ч.5 ст.267 ЦК України, є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Мегабанк», а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2015 року по справі №915/56/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.Ф. Мацюра
Суддя В.А. Лисенко
Суддя Н.В. Ліпчанська