79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" квітня 2015 р. Справа № 909/1167/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
Хабіб М.І.
при секретарі судового засідання Ляльці Н.Р.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", № 3620.1-8-20 від 17.12.2014
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2014 (суддя Деделюк Б.В.)
у справі № 909/1167/14
за позовом: фізичної особи-підприємця Припхан Надії-Любові Космівни, м. Івано-Франківськ
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", м. Київ
про стягнення коштів в сумі 89198 грн. 40 коп. та виселення з займаного нежитлового приміщення
Фізична особа-підприємеця Припхан Надія-Любов Космівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення орендної плати в сумі 88 000, 00 грн., 1 198, 40 грн. витрат на утримання орендованого приміщення та виселення з займаного нежитлового приміщення по вул. Грушевського № 35/3, площею 45,8 кв.м. і № 35/1 площею 103,7 кв.м. в м. Івано-Франківську. Позов заявлено на підставі договору оренди від 23.08.2008, укладеного позивачем з відповідачем.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2014 у справі № 909/1167/14 позовні вимоги задоволено частково.
Провадження у справі в частині виселення з займаного нежитлового приміщення припинено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 88 000, 00 грн. орендної плати за червень, липень, серпень, вересень 2014 року, згідно умов договору оренди від 23.04.2008, 1 198, 40 грн. витрат на утримання орендованого приміщення за серпень, вересень 2014 року та 3 045, 00 грн. у відшкодуванні витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПАТ "Європейський газовий банк" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2014, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, покликається на те, що оскільки позивач не надіслав відповідачу позовну заяву з додатками, останній не мав можливості надати суду відзив по суті позовних вимог.
Також зазначає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки заявам скаржника про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва, тобто за місцезнаходженням відповідача.
Поряд з цим, не погоджується з розміром присудженої до стягнення заборгованості по орендній платі, вказує, що згідно з платіжних доручень № 59141 від 12.06.2014 та № 608 від 03.09.2014 відповідач сплатив на рахунок позивача орендну плату за червень та липень 2014 року (копії додаються до апеляційної скарги).
Крім того, зазначає, що не отримував рахунків на відшкодування вартості фактичних витрат позивача, пов'язаних з утриманням орендованого майна.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Давид Л.Л., Данко Л.С. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.02.15.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.02.2015.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у зв'язку з перебуванням судді Давид Л.Л. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість судді Давид Л.Л. введено Хабіб М.І.
Ухвалою суду від 24.02.2015 розгляд справи відкладався.
У зв'язку перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці, розпорядженням голови суду у склад судової колегії замість судді Данко Л.С. введено суддю Зварич О.В.
Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 24.03.2015. Крім того, п. 2 резолютивної частини вищевказаної ухвали, зобов'язано позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу; докази виставлення відповідачу рахунків щодо відшкодування вартості фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням орендованого майна, пропорційно площі орендованого майна та у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають зазначені послуги; документальне підтвердження заявленої до стягнення суми витрат на утримання орендованого приміщення.
В дане судове засідання сторони участі своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач вимог, викладених в ухвалі суду від 24.03.2015 не виконав, витребуваних доказів не подав.
Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 квітня 2008 року фізичною особою-підприємцем Припхан Надією-Любов Космівною (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (назву змінено на публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк") (орендар) укладено договір оренди (надалі договір), посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 700, з наступними змінами від 27.05.2008, від 04.07.2008 та від 13.01.2010.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення по вул. Грушевського № 35/3 та № 35/1, в м. Івано-Франківську, загальною площею 149,5 кв.м.
Факт передачі приміщень орендарю підтверджується підписаним актом приймання-передачі № 1 від 29.05.2008.
Відповідно до п. 3.1. договору (з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди від 13.01.2010) орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 22 000, 00 грн. на місяць.
Згідно з п. 3.2. договору орендна плата повинна сплачуватися відповідачем щомісячно до 5 числа кожного місяця за поточний місяць оренди.
Орендар також зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені останнім витрати на утримання орендованого приміщення на підставі рахунків орендодавця, виставлених пропорційно площі орендованого майна та у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають послуги (п. 2.1.5. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі приміщень по вул. Грушевського № 35/3, площею 45,8 кв.м., та № 35/1, площею 103,7 кв.м., в м. Івано-Франківську, що підтверджує повернення орендованого приміщення. Такі обставини не заперечувались обома сторонами.
Відтак, колегія суддів погоджується з правомірними висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для припинення провадження в частині вимоги щодо виселення відповідача з займаного нежитлового приміщення на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з підписанням вищевказаного акту прийому-передачі, відтак, відсутністю предмету спору в цій частині.
У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем було укладено договір оренди від 23.04.2008.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за червень-вересень 2014 року, станом на дату прийняття судового рішення місцевим господарським судом, фактично відсутності заперечень відповідача про факт її наявності, колегія суддів погоджується з правомірністю стягнення з відповідача 88 000, 00 грн заборгованості по орендній платі.
Щодо витрат на утримання орендованого приміщення, судова колегія вважає, що такі висновки місцевого господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства, не ґрунтуються на матеріалах справи, відтак задоволені Господарським судом Івано-Франківської області без достатніх на те правових підстав, з огляду на наступне.
Як вказувалось вище, орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю кошти в рахунок відшкодування вартості фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням орендованого майна (комунальні та експлуатаційні послуги) на підставі рахунків орендодавця, виставлених пропорційно площі орендованого майна та у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають зазначені послуги (п. 2.1.5. договору).
Отже, виходячи з аналізу п. 2.1.5 договору, такий містить положення про зустрічне виконання зобов'язань, а саме, на позивача покладено обов'язок виставляти відповідачу рахунки пропорційно площі орендованого майна та у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають послуги, а відповідач в свою чергу, зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.
З огляду на недоведеність позивачем розміру заявлених до стягнення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна, відсутності документів, на підставі яких здійснювався розрахунок, відсутності доказів вручення відповідачу відповідних рахунків, з урахуванням умов договору, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 198, 40 грн витрат на утримання орендованого приміщення за серпень, вересень 2014 року.
Доводи скаржника про відсутність можливості подати відзив на позовну заяву є необґрунтованими, оскільки такий був повідомлений про розгляд справи та неодноразово подавав заяви та письмові пояснення в суді першої інстанції, з яких вбачається про обізнаність скаржника з предметом даного спору.
Щодо клопотань скаржника про передачу справи за підсудністю, слід зазначити, що господарський суд припиняє провадження у справі (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами не залишилось неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач добровільно передав позивачу займане приміщення.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Відтак, припинення провадження в частині позовних вимог про виселення не впливає на підсудність, оскільки ГПК України не передбачає можливості передачі справи до іншого господарського суду в тому випадку, коли на час порушення провадження господарським судом в справі існували обставини, які впливали на підсудність справи, однак процесі розгляду такі обставини відпали (за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи).
Також судова колегія звертає увагу скаржника, що відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Крім того, слід зазначити, що письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належних чином засвідчених копіях.
Скаржником долучено до апеляційної скарги не засвідчені копії платіжних дорученнь № 59141 від 12.06.2014 та № 608 від 03.09.2014, на які апелянт посилається як на доказ проплат за орендну плату за червень та липень 2014 року. Поряд з цим, скаржником не обґрунтовано неможливості подання таких до суду першої інстанції. відтак, колегія суддів з урахуванням вищевказаних приписів процесуального закону, не бере їх до уваги.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Отже, висновки місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на утримання орендованого приміщення не підтверджені документально, відтак таке рішення підлягає частковому скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
За розгляд справи в суді першої інстанції в частині немайнових вимог, судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Решта судових витрат розподіляється пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області області від 03.12.2014 у справі № 909/1167/14 скасувати в частині стягнення 1 198, 40 грн витрат на утримання орендованого приміщення. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні стягнення 1 198, 40 грн витрат на утримання орендованого приміщення.
В частині стягнення 88 000, 00 грн орендної плати та припинення провадеження в частині виселення з займаного нежитлового приміщення рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2014 залишити без змін.
3.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (проспект Московський, 16, Оболонський район, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 34693790) на користь фізичної особи-підприємця Припхан Надії-Любові Космівни (вул. Київська, 6 Б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний номер 1474200048) 3 020, 45 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Припхан Надії-Любові Космівни (вул. Київська, 6 Б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний номер 1474200048) в доход Державного бюджету України 12, 28 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова підписана 10.04.2015
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.