"09" квітня 2015 р.Справа № 923/99/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача:
- Павлюченко В.В. довіреність № 10/10-2014/02 від 10.10.2014
- Резуненко Д.С. довіреність № б/н від 08.04.2015
від відповідача 1: не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
від відповідача 2: не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
на рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2015р.
по справі № 923/99/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП-Альянс" (далі по тексту ТОВ «МКП-Альянс»)
до відповідачів:
1) Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі по тексту ПАТ ЕК «Херсонобленерго»)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" (далі по тексту ТОВ «Норберт Груп»)
про визнання договору недійсним та поновлення договору
23.01.14 р. ТОВ ТОВ «МКП-Альянс» (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до ПАТ ЕК «Херсонобленерго» (відповідач 1), ТОВ «Норберт Груп» (відповідач 2) про визнання недійсними: додаткової угоди про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., укладеної 19 вересня 2014 р. між відповідачем-1 та позивачем, від імені якого діяв Клєц С.С.; договору №5530 від 19.09.2014 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 про постачання електричної енергії; та поновлення договору №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладеного між відповідачем-1 та позивачем.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що додаткова угода про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., укладена 19 вересня 2014 р. між відповідачем-1 та позивачем, є недійсною, оскільки Клєц С.С., який діяв від імені позивача, взагалі не мав повноважень на підписання вказаної спірної додаткової угоди, а отже спірна додаткова угода суперечить ч.2 ст.203 ЦК України і відповідно із ч.1 ст.215 ЦК України є недійсною.
З огляду на недійсність додаткової угоди від 19.09.14 р., яка є такою з моменту її вчинення, договір №5530 від 19.09.2014 р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 про постачання електричної енергії, суперечить положенням п.6.18 Правил користування електричною енергією, ч.1 ст.203 ЦК України, так як цей договір укладений незважаючи на те, що договір №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладений між відповідачем-1 та позивачем, не є розірваним, а отже це порушує права позивача і договір №5530 від 19.09.2014 р. на підставі ч.1 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.215 ЦК України має бути визнаний недійсним. При цьому з врахуванням вищенаведеного позивач просить також відновити його становище, яке існувало до порушення його прав, шляхом поновлення договору №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладеного між ним та відповідачем 1.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.02.15 р. (суддя Литвинова В.В.) позовні ТОВ «МКП-Альянс» задоволено:
- визнано недійсною Додаткову угоду про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., укладену 19 вересня 2014 року між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ"МПК-Альянс", від імені якого діяв Клєц С.С.
- визнано недійсним договір про постачання електричної енергії №5530 від 19.09.2014 р., укладений між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "НОРБЕРТ ГРУП".
- поновлено договір №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "МПК-Альянс".
- стягнуто з ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" на користь ТОВ "МПК-Альянс" судовий збір в сумі 609,00 грн.
- стягнуто з ТОВ "НОРБЕРТ ГРУП" на користь ТОВ "МПК-Альянс" судовий збір в сумі 609,00 грн.
Зазначене рішення суду 1 інстанції прийнято з огляду на те, що додаткова угода про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., укладена 19 вересня 2014 р. між відповідачем-1 та позивачем, є недійсною, оскільки Клєц С.С., який діяв від імені позивача, не мав повноважень на підписання вказаної спірної додаткової угоди, а тому спірна додаткова угода суперечить ч.2 ст.203 ЦК України і відповідно із ч.1 ст.215 ЦК України є недійсною.
Враховуючи недійсність додаткової угоди від 19.09.14 р., яка є такою з моменту її вчинення, договір №5530 від 19.09.2014 р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 про постачання електричної енергії, за висновком суду 1 інстанції суперечить положенням п.6.18 Правил користування електричною енергією, ч.1 ст.203 ЦК України, так як цей договір укладений незважаючи на те, що договір №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладений між відповідачем-1 та позивачем, не є розірваним, а отже це порушує права позивача і договір №5530 від 19.09.2014 р. на підставі ч.1 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним. При цьому з врахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд відновив становище позивача, яке існувало до порушення його прав, шляхом поновлення договору №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем 1.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ ЕК «Херсонобленерго» через господарський суд Херсонської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.15 р. та ухвалити нове, згідно з яким, визнати дійсною додаткову угоду від 19.09.2014 р. про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., визнати дійсним договір про постачання електричної енергії №5530 від 19.09.2014 р., укладений між ПАТ ЕК «Херсонобленерго» та ТОВ «Норберт Груп», відмовити ТОВ МКП «Альянс» в поновленні договору №5243 від 19.02.2014 р.
Представник ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» в судове засідання не з'явився, хоча останній був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ ЕК «Херсонобленерго» посилається на те, що воно не мало правових підстав для відмови відповідачу 2 в укладанні договору про постачання електричної енергії №5530 від 19.09.2014 р. на об»єкт - 5 поверх нежитлового приміщення адміністративного корпусу, літ. А, що знаходиться в м. Херсоні по вул. Червонофлотська,17, оскільки попередній споживач на цьому ж об'єкті - ТОВ МКП «Альянс» до укладання відповідачами спірного договору звернувся із заявою про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р. із укладанням 19.09.2014 р. відповідної додаткової угоди до цього договору, так як вказаний об'єкт було продано ТОВ «Норберт Груп».
Відповідно із абз.8 п.5.4 Правил КЕЕ ТОВ «Норберт Груп» надав правовстановлюючі документи - договір купівлі-продажу від 13.08.14 р. 5 поверху нежитлового приміщення адміністративного корпусу, літ. А, що знаходиться в м. Херсоні по вул. Червонофлотська,17, за яким ТОВ МКП «Альянс» продало вказаний об'єкт ТОВ «Норберт Груп»; а також копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт з 13.08.14 р. за ТОВ «Норберт Груп», а тому не мав права відмовити останньому в укладанні договору про постачання електричної енергії.
Суд 1 інстанції на думку скаржника не врахував вищезазначені обставини, а відповідно із цим дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача в результаті укладання відповідачами спірного договору про постачання електричної енергії, так як позивач не є власником об'єкту, на який постачається електрична енергія за спірним договором.
Таким чином, скаржник вважає, що спірний договір №5530 від 19.09.2014 р. цілком відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому безпідставно визнаний судом 1 інстанції недійсним.
Крім того, скаржник зазначає на те, що позивач не сплатив у встановленому законом розмірі судовий збір при подачі позову, оскільки в позовній заяві було об'єднано 3 вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення та поданими доказами, які підлягали оплаті кожна окремо.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні його представники просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.15 р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої сторонам рекомендаційною кореспонденцією та випискою з реєстру поштових відправлень.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 09.04.2014 о 14:00 направлена апеляційним судом відповідачу 2 за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ця ухвала не повернута підприємством зв'язку до суду, то колегія суддів вважає, що відповідач 2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому апеляційну скаргу розглянуто по суті за його відсутністю.
Факт повідомлення відповідача 2 про дату, час і місце розгляду справи підтверджується також і тим, що його представник після розгляду апеляційної скарги по суті і залишення судової колегії в нарадчій кімнаті, з'явився в судове засідання і був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Як вбачається з позовної заяви ТОВ МКП «Альянс», останнє звертаючись із даним позовом додало до позовної заяви договір про постачання електричної енергії №5243 датований 19.02.14 р., але підписаний директором ТОВ МКП «Альянс» Семенько Н.М. 14.08.14 р. та представником ПАТ ЕК «Херсонобленерго» - 18.09.14 р.
Відповідно із п.9.4 цього договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.14 р.
За умовами вказаного Договору відповідач-1 зобов'язався продавати електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок з дозволеною потужністю 30.00 кВт, а позивач, в свою чергу, оплачувати відповідачу-1 вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно умов договору.
Згідно з п.2.2.2. договору відповідач-1 зобов'язався постачати позивачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток №1 до договору); згідно з категорією струмоприймачів ТОВ "МПК-Альянс" відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених в Додатку №6 до договору та Акту розмежування балансової належності електромереж та електричної енергії, визначених державними стандартами, вказаних в Додатку №6а до даного договору "Узгоджений рівень надійності електропостачання та показників якості електричної енергії на межі балансової належності".
Відповідно до Додатку №6 до договору об'єкт споживача - 5-й поверх нежилого приміщення адміністративного корпусу літера "А" м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17.
18.09.2014 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про тимчасове припинення постачання електроенергії за договором, яка була підписана директором ТОВ МКМ «Альянс» Семенько Н.М. З цією метою позивач 24.09.2014 р. оплатив рахунок №88682 на суму 112,03 грн., наданий відповідачем-1 в якості оплати за відключення юридичного (побутового) споживача від електромережі.
22.09.2014 року та 26.09.2014 року позивач звертався до відповідача-1 з листами, в яких попереджував, що ТОВ "Норберт груп" вчиняються дії з підробки документів та незаконного переукладання договору про постачання електричної енергії №5243 від 19.02.2014 р. У відповідь позивач одержав лист відповідача-1 (а.с.23), в якому йому повідомили, що ТОВ "МПК-Альянс" не є власником об'єкту нежитлового приміщення адміністративного корпусу літера "А" за адресою: м.Херсон, вул.Червонофлотська, 17, а договір є розірваним та надіслали додаткову угоду про розірвання Договору №5243 від 19.02.2014 р. в 2- х екземплярах.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Додаткова угода про розірвання Договору №5243 від 19.02.2014 р. (а.с.24) підписана директором ТОВ "МПК-Альянс" Клєц С.С. 19.09.2014 року.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.07.2014 року керівником ТОВ "МПК-Альянс" є Семенько Наталя Миколаївна. Підтвердженням цього є також Протокол загальних зборів від 10 липня 2014 року (а.с.61) , за змістом якого зборами прийнято рішення про призначення з 10 липня 2014 р. Семенько Н.М. директором товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-Альянс".
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно із статтею 203 ЦК України передбачено фактичні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатнх дітей.
Положеннями статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Такий висновок також кореспондується з правовою позицією Верховного суду України, висловленою в пункті 42 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року. Судом також зазначено, що це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 року.
Таким чином, у даному випадку не має місце перевищення повноважень, а навпаки, враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, Клєц С.С. діяв взагалі без належних на то повноважень від імені товариства.
При цьому слід зазначити, що ПАТ ЕК «Херсонобленерго» за день до підписання спірної додаткової угоди, тобто 18.09.2014 р. було підписано із ТОВ МКП «Альянс» договір про постачання електричної енергії від імені якого діяв директор Семенько Н.М., а не Клєц С.С., а відповідно із цим ПАТ ЕК «Херсонобленерго» було відомо, що директор на підприємстві позивача змінився і Клєц С.С. не є повноважною особою при підписанні спірної додаткової угоди.
За таких обставин суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Клєц С.С. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому не мав права укладати 19.09.2014 р. Додаткову угоду про розірвання Договору №5243 від 19.02.2014 р. від імені товариства, у зв'язку з чим Додаткова угода від 19.09.2014 р. про розірвання Договору №5243 від 19.02.2014 р. є недійсною з моменту її укладання на підставі частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.
З огляду на вищенаведене договір №5243 від 19.02.2014 р., укладений між позивачем і відповідачем №1, у встановленому законом порядку не було розірвано.
Згідно із наявними матеріалами справи 19.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" (відповідач-2) та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" (відповідач-1) укладено договір про постачання електричної енергії №5530, відповідно до умов якого постачальник, відповідач-1 зобов'язався продавати електричну енергію споживачу, відповідачу-2 для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 30.00 кВт на об'єкт: 5-й поверх нежилого приміщення адміністративного корпусу літера "А" м. Херсон, вул. Червонофлотська, 17.
Зміст вказаного договору свідчить про те, що він був укладений з метою поставки відповідачу 2 електричної енергії на той самий об'єкт, що і позивачу, з яким договір у встановленому законом порядку не розірвано, що змусило позивача звернутися із позовною вимогою визнати недійсним договір №5530 від 19.09.2014 р., посилаючись на норми ст.ст.203, 215 ЦК України.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 - вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно із п.6.18. Правил користування електричною енергією з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.
Як зазначалося вище, договір про постачання електричної енергії №5243 від 19.02.2014 р., укладений між позивачем та відповідачем 1, в установленому законом порядку не було розірвано, а також цей договір не визнано недійсним, отже на час укладання спірного договору №5530 від 19.09.2014 р., договір №5243 був чинним, а тому укладання договору №5530 відбулося із порушенням п.6.18 Правил КЕЕ.
Керуючись ст.ст.203, 215 ЦК України, враховуючи вищевикладене та обставини справи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем доведено порушення його права, яке підлягає захисту. Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, укладеного 19.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Електропостачальна компанія "Херсонобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" про постачання електричної енергії є правомірним і відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи скаржника про те, що він не мав права відмовити відповідачу 2 в укладанні спірного договору, який є власником нежитлового приміщення, що знаходиться на п'ятому поверсі нежитлового приміщення адміністративного корпусу літера "А" по вул. Червонофлотській, 17 в м. Херсоні, оскільки це суперечить п.6.18 Правил КЕЕ.
При цьому з врахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд правомірно відновив становище позивача, яке існувало до порушення його прав, шляхом поновлення договору №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем 1.
Надана ПАТ ЕК «Херсонобленерго» заява про припинення договору про постачання електричної енергії №5243 від 19.02. 2014 р. на підставі п.9.4 цього договору, яка датована 05.12.2014 р. та адресована позивачу, судовою колегією не приймається до уваги як доказ припинення цього договору, оскільки сама заява датована 5.12.2014 р. та відповідачем не надано взагалі доказів направлення цієї заяви позивачу або її отримання останнім. Згідно ж із умовами п.9.4 вказаного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.14 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Проаналізувавши клопотання відповідача 2, судова колегія вважає, що вони правомірно залишені без задоволення, оскільки висновки суду 1 інстанції з цього приводу відповідають фактичним обставинам справи та положенням ГПК України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ МКМ «Альянс» в ній об'єднано три вимоги немайнового характеру, а саме про визнання недійсними:
- додаткової угоди про розірвання договору №5243 від 19.02.2014 р., укладеної 19 вересня 2014 р. між відповідачем-1 та позивачем, від імені якого діяв Клєц С.С.;
- договору №5530 від 19.09.2014 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 про постачання електричної енергії;
- та поновлення договору №5243 від 19.02.2014 р. про постачання електричної енергії, укладеного між відповідачем-1 та позивачем.
Однак, позивач при подачі позову сплатив судовий збір у сумі 1218 грн., тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру, а судом 1 інстанції при розподілі судових витрат на користь позивача стягнуто судовий збір по 609 грн. з кожного із відповідачів.
Відповідно із п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше позовних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Таким чином, позивач при подачі позову повинен був сплатити замість 1218 грн. - 3654 грн. Незважаючи на зазначене, суд 1 інстанції всупереч положенням п.4 ч.1 ст.63 ГПК України не повернув позовну заяву позивачу.
Враховуючи наведене, несплачена позивачем частина судового збору підлягає стягненню з відповідачів згідно із ст.49 ГПК України на користь позивача по 609 грн., а на користь Державного бюджету України з відповідача 1 - 2436 грн.
З огляду на вищенаведене, ПАТ ЕК «Херсонобленерго» при подачі апеляційної скарги також не доплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 грн., який згідно із ст.49 ГПК України та наслідками розгляду апеляційної скарги покладається на скаржника.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки спір по суті вирішено судом 1 інстанції правильно, а рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.15 р. змінити в частині стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.15 р. змінити, виклавши п.7 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 5, ЄДРПОУ 38151729) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК в м. Одесі/м. Одеса/22030001, код ЄДРПОУ: 38016923, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) судовий збір за подачу позову у сумі 2436 грн. 00 коп.»
Нумерацію пункту 7 резолютивної частини рішення змінити з « 7» на « 8».
Решту рішення залишити без змін.
2. «Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 5, ЄДРПОУ 38151729) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК в м. Одесі/м. Одеса/22030001, код ЄДРПОУ: 38016923, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1218 грн.
3. Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 10.04.2015 р.
Головуючий суддя Петров М.С.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.