08.04.2015 року Справа № 912/1175/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного підприємства "ТрейдСервіс" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року у справі № 912/1175/14
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", Черкаська область, м. Монастирище
до відповідача: приватного підприємства "ТрейдСервіс", Кіровоградська область, смт. Голованівськ
про стягнення 64460,38 грн.
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", Черкаська область, м. Монастирище
до відповідача: приватного підприємства "ТрейдСервіс", Кіровоградська область, смт. Голованівськ
про стягнення 67656,10 грн.
за зустрічним позовом приватного підприємства "ТрейдСервіс", Кіровоградська область, смт. Голованівськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", Черкаська область, м. Монастирище
про визнання договору недійсним та стягнення 101322,94 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 18.03.2015р.. на підставі клопотання представника позивача, строк вирішення спору продовжено на 15 днів.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року ( головуючий суддя Кабакова В.Г., судді Тимошевська В.В., Шевчук О.Б.) позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково.
Стягнуто з приватного підприємства "Трейдсервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Седна - Агро" заборгованість в сумі 82 790,49 грн., з яких: 64 904,75 грн. основна заборгованість, 3 720 грн. пеня, 4 090,72 грн. інфляційні, 9 633,30 грн. 0,1% за кожний день користування товарним кредитом, 441,72 грн. 3% річних, а також судовий збір в сумі 2 291,06 грн. оплати послуг адвоката 5 392,20 грн.
В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Седна - Агро" на користь приватного підприємства "Трейдсервіс" 1 254,60 грн. витрат на експертизу, 2936,00 грн. витрат на послуги адвоката.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду по первісному позову мотивоване доведеністю заборгованості відповідача перед позивачем та частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.
Рішення суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору поставки 315-КС від 13.05.2013р. мотивоване тим, що позивачем по зустрічному позову не доведено наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману; в частині відмови в стягненні з відповідача по зустрічному позову 80277,50 грн., тим, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено склад збитків як це визначає ч.1 ст.225 ГК України, не визначено наслідки такої недійсності договору поставки, а також причинно-наслідковий зв'язок із збитками в розмірі 80277,50 грн. Суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом прийняв товар, використав його шляхом висіву, відтак не може повернути одержане за договором № 015-КС. Будь-які докази щодо намагання повернути товар або пред'явлення претензій щодо його якості, позивачем за зустрічним позовом не надано.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким :
- в задоволенні позовних товариства з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» відмовити у повному обсягу;
- задовольнити позовні вимоги приватного підприємства «ТРЕЙДСЕРВІС» за зустрічним позовом, визнати недійсним договір поставки насіння в кредит № 015-КС від 13 травня 2013 р. укладений між приватним підприємством «ТРЕЙДСЕРВІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО»;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» на користь приватного підприємства «ТРЕЙДСЕРВІС» грошові кошти в сумі 101 322,94 грн.;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» на користь приватного підприємства «ТРЕЙДСЕРВІС» судові витрати понесені у зв'язку із розглядом даної судової справи.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що:
- Відповідач за первісним позовом не виписував у травні 2013 р. довіреностей на отримання його посадовими особами у позивача ЗЗР "ЄвроЛайтинг", тому вказаний товар 23 травня 2013 р. відповідачу за первісним позовом не передавався і відповідна видаткова накладна від 23 травня 2013 р. № 3740 з боку відповідача за первісним позовом не підписувалась.
- Позивач за первісним позовом з метою введення суду в оману та протиправного стягнення коштів з відповідача за первісним позовом, в односторонньому порядку виготовив видаткову накладну від 23 травня 2013 р. № 3740 та підклав під неї довіреність від іншої господарської операції, яка відбулась 09 квітня 2013 р. Відповідні дії позивача є неодноразовими, так як позивач вже надавав до матеріалів судової справи сфальсифіковані документи - зокрема, позивач надав до матеріалів справи договір поставки ЗЗР в кредит №013-КС від 29 квітня 2013 р. (далі по тексту - Договір № 013-КС), який відповідач не підписував і фальсифікацію якого було встановлено висновком судово-технічної експертизи документів № 3496/03 від 30 жовтня 2014 р., виготовленого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т.З, а.с. 90 - 92). В подальшому факт фальсифікації Договору № 013-КС позивач не спростував. Суд, долучаючи до матеріалів справи видаткову накладну від 23 травня 2013 р. № 3740 та довіреність від 09 квітня 2013 р. № ТС0048 і використовуючи дані докази при обгрунтування рішення, не звертає уваги, що вказані документи не є взаємопов'язаними, належать до різних господарських операцій, а отже є сумнів в їх дійсності.
- З огляду на те, що позивач за первісним позовом відмовився передавати відповідачу за первісним позовом попередньо оплачених ЗЗР, відповідач за первісним позовом має право вимагати стягнення з позивача за первісним позовом попередньо оплачену вартість недопоставлених ЗЗР на суму 21 045,44 грн.
- господарський суд також безпідставно нарахував на неіснуючу суму заборгованості та стягнув з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст. 625 ЦК України, адже як вже зазначалось висновком судово-технічної експертизи документів № 3496/03 від 30 жовтня 2014 р. встановлено факт фальсифікації позивачем за первісним позовом Договору №013-КС, на якій спирався позивач за первісним позовом, коли вимагав у позові нарахування штрафних санкцій за період з 01 жовтня 2013 р. по 31 березня 2014 р. Навіть якщо суд і прийшов до висновку, що позивач поставив відповідачу ЗЗР на підставі видаткових накладних, у суду не було підстав нараховувати річні та інфляційні втрати за будь-який період, адже у видаткових накладних не було зазначено строку протягом якого відповідач мав здійснити оплату.
- укладаючи Договір № 015-КС і підписуючи Специфікацію №1 від 13 травня 2013 р., яка є невід'ємною частиною Договору № 015-КС, з метою продажу не сертифікованої продукції під виглядом сертифікованої, позивач за первісним позовом здійснив обман відповідача за первісним позовом, реалізувавши останньому не сертифіковане насіння. Якщо б факт відсутності у позивача сертифікованого насіння станом на травень 2013 р. був відомий відповідачу за первісним позовом , останній би не підписував Договір № 015-КС і Специфікацію №1 від 13 травня 2013 р. та не придбавав у позивача за первісним позовом насіння соняшника. Отже, в силу ч. З ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України Договір № 015-КС є недійсним і згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю
- на виконання вчиненого під впливом обману Договору № 015-КС відповідач за первісним позовом витратив кошти в розмірі 40 138,75 грн., тому з врахування приписів ч. 2 ст. 230 ЦК України має право вимагати відшкодування збитків в сумі 80 277,50 грн., шляхом їх стягнення з позивача за первісним позовом.
- судом не враховано, що нарахування відсотків на заборгованість відповідача, передбачених п.7.5. Договору № 015-КС за своєю правовою природою є пенею, яка прихована під виглядом товарного кредиту. Стягнувши пеню на підставі п.7.2. договору, суд не може вдруге стягувати пеню за п.7.5. Договору.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Від ПП «ТРЕЙДСЕРВІС» надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи. Припускаючи, що видаткова накладна № 3740 від 23.05.2013р. виготовлена ТОВ «Седна-Агро» в односторонньому порядку просив поставити на вирішення експертизи наступні питання: чи виконаний підпис від імені директора приватного підприємства «Трейдсервіс» Тетеви І.В. у видатковій накладній № 3740 в графі «отримала» пишучим приладом чи за допомогою технічних засобів, факсиміле? Чи виконаний підпис Тетевою І.В. чи іншою особою? Чи нанесено відтиск печатки у видатковій накладній в графі «отримала» печаткою приватного підприємства «Трейдсервіс»?
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки саме припущення відповідача за первісним позовом щодо виготовлення накладної не є достатнім для сумніву в проведені господарської операції за видатковою накладною № 3740. Крім того сам керівник підприємства своїм правом на участь в судовому засіданні, де б могли бути відібрані вільні зразки підпису та відтиску печатки, не скористався.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні вказали, що рішення суду є повністю законним та обґрунтованим. На підставі ст.ст.1, 15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», що сертифікація насіння це введення насіння в обіг взагалі після його вирощування. Матеріали додані відповідачем за зустрічним позовом повністю доводять, що вказане насіння введене в обіг та є сертифікованим. ТОВ «Сингента» підтверджує отримання від нього ТОВ «Седна-Агро» сертифікованого насіння «Тристан» у кількості 600 п.о. і з цієї партії насіння було поставлене позивачу за зустрічним позовом на підставі договору № 015-КС. Претензій, зауважень, повідомлень щодо якості прийнятого позивачем за зустрічним позовом насіння не надходило. Товар отриманий позивачем за зустрічним позовом був використаний, посіяний та зібраний врожай. Судом обґрунтовано відмовлено також в задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків в сумі 80 277,50 грн., оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено склад збитків.
Відповідач не вірно тлумачить умови договору, ототожнюючи пеню та процент за користування товарним кредитом. Пеня та проценти за користування товарним кредитом правильно стягнуті судом. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
29.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" та Приватним підприємством "ТрейдСервіс" укладено договір поставки засобів захисту рослин № 013-КС, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ "Седна-Агро") зобов'язалось продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцеві (ПП "ТрейдСервіс") засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації та видаткових накладних (п. 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п.1.3 Договору, одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцеві за його вимогою копії документів, що підтверджують якість товару (сертифікати аналізу фірми-виробника) .
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі за ціною та у строки, вказані в специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в терміни зазначені в специфікаціях до цього договору. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому договору товар покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як до 30.09.2013 року.
Позивачем до даного договору не надано Специфікацію.
Згідно п.п. 7.2, 7.4, 7.5 Договору передбачена можливість нарахування пені, 30% річних, відсотків за користування товарним кредитом.
Як зазначив у позовній заяві позивач, ним на виконання умов договору поставлено ПП «Трейдсервіс» наступні засоби захисту рослин:
- на підставі видаткової накладної № 2726 від 29.04.2013 та довіреності від 29.04.2013 № ТС0050 - "Прима" в кількості 35 л. та "Гнастар Голд" в кількості 7 кг на загальну суму 23 641,30 грн. Виписано податкову накладну та рахунок № 2202 від 29.04.2013р. на оплату (т. 2 а.с. 20 - 23);
- на підставі видаткової накладної № 3051 від 08.05.2013 та довіреності від 08.05.2013 № ТС0052 - "клінік, в.р." в кількості 200 л на суму 10 999,20 грн. Виписано податкову накладну та рахунок № 7469 від 08.05.2013р. на оплату (т. 2 а.с.24 - 27);
- на підставі видаткової накладної № 3215 від 14.05.2013 та довіреності від 14.05.2013 № ТС0054 - "пантера" в кількості 40 л на суму 6 259,20 грн. Виписано податкову накладну та рахунок № 2618 від 14.05.2013р. на оплату (т. 2 а.с. 28 - 31);
- на підставі видаткової накладної № 4496 від 18.06.2013 - "коннект" в кількості 80 л на суму 17 603,52 грн. Виставлено рахунок № 3687 від 18.06.2013 на оплату і виписано податкову накладну (т. 2 а.с. 36 - 38).
Всього поставлено товар на суму 58 503,22 грн. Оплачено відповідачем 8 801,76 грн. та повернуто товар «прима» на суму 5 134,50 грн.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 44 566 грн. основного боргу, 3 597,51 грн. пені, 7 948,79 грн. 30% річних, 1 871,81 грн. інфляційних, 9 671,03 грн. процентів за користування товарним кредитом (т.2 а.с.115-117).
13.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" та Приватним підприємством "ТрейдСервіс" укдадено договір поставки насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Седна-Агро") зобов'язався продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцеві (ПП "ТрейдСервіс") насіння рослин, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації та видаткових накладних ( п.1.1, 1.2 Договору).
Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцеві за його вимогою копії документів, що підтверджують якість товару (сертифікати аналізу фірми-виробника) (п. 1.3. договору № 015-КС).
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі за ціною та у строки, вказані в специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в терміни зазначені в специфікаціях до цього договору. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому договору товар покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як до 30.09.2012 року.
13.05.2013р. сторонами підписана та скріплена печатками специфікація № 1, згідно якої продається товар - "трістан" в кількості 50 п.од. на суму 80 277,50 грн. та зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість товару до 30.09.2013 року. Терміни та суми сплати: 17.05.2013 - 40138,75 грн.; 30.09.2013 - 40138,75 грн.
За видатковою накладною № 3741 від 23.05.2013р. ТОВ «Седна-Агро» поставило, а ПП «Трейдсервіс» прийняло насіння «тристан» на суму 80 277,50 грн. Платіжним дорученням № 2 від 24.05.2013р. відповідач сплатив 40 138, 75 грн.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 40 138,75 грн. основного боргу, 3 720 грн. пені, 7 917,78 грн. 30% річних, 3 050,55 грн. інфляційних, 9 633,30 грн. проценти за користування товарним кредитом.
Відповідач в свою чергу звернувся з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір поставки насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013р., укладений між сторонами, та стягнути на його користь з ТОВ «Седна-Агро» 101 322,94 грн.
Що стосується зустрічного позову.
ПП "ТрейдСервіс" просить визнати недійсним договір поставки насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013р. на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України, мотивуючи тим, що укладаючи договір і підписуючи специфікацію, відповідач за зустрічним позовом свідомо здійснив обман позивача за зустрічним позовом, так як на той момент дія сертифіката серія ГР № 014894 № 05-16-61 на насіння закінчилася 29.03.2013р., тобто насіння було не сертифіковане. Також просив стягнути 80 277,50 грн. - суму подвійного розміру збитків нанесених відповідачу у зв'язку із недійсністю договору № 015-КС на підставі ч.2 ст. 230 ЦК України.
Підставою недійсності правочину, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Як вбачається з укладеного сторонами договору постачання насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013р., постачальник зобов'язується продати та поставити у строки, передбачені договором покупцеві насіння рослин (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Поставка товару здійснюється постачальником згідно замовлень покупця за умови наявності товару на складі постачальника. (п.1.1. договору).
В специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, сторони погодили поставку насіння «тристан», кількістю 50.00 п.од. на суму 80 277,50 грн.
При цьому ні в договорі, ні в Специфікації сторони не зазначили характеристики товару та якому сертифікату товар повинен відповідати, а постачальник зобов'язався поставити товар асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики якого визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації (п.1.2. договору).
Поставка іншого товару, ніж замовляв покупець, може розглядатися лише як неналежне виконання договору постачальником.
Згідно п.2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З цих підстав у задоволенні позову про визнання договору недійсним слід відмовити.
Крім того, як встановлено матеріалами справи продаж насіння супроводжувався сертифікатом на насіння України серія ГР № 014894 № 05-16-61, виданого 29.11.2012р. держнасінінспекцією Старобешівського району Донецької області на насіння соняшника Трістан (номер партії ИА 05-16-034/105-12, врожаю 2012 року), що належить ТОВ "Сингента" (т. 3 а.с. 23).
В матеріалах справи також міститься свідоцтво на гібридне насіння від 15.02.2013р., виданого ТОВ "Сингента" ТОВ "Седна-Агро" на насіння соняшника Трістан, № партії ИА 05-16-034/105-12 (т. 1 а.с. 83). Також ТОВ "Седна-Агро" надано сертифікат на насіння серія ГН № 029147, дійсний до 08.04.2014р., виданий 08.12.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області на насіння соняшника Трістан (номер партії ИА 05-16-034/105-12, врожаю 2012 року), що належить ТОВ "Сингента" (т. 3 а.с. 2, 3). Тобто сертифікат виданий та партію насіння, з якої здійснювалася поставка позивачу за зустрічним позовом.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал", сертифікат на насіння - документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння, садивного матеріалу; сертифіковане насіння - насіння, отримане від послідовного розмноження базового насіння.
Статтею 15 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал" передбачено, що насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх сертифікації.
Насіння і садивний матеріал вважаються сертифікованими, якщо вони: відповідають вимогам нормативно-правових актів за сортовою чистотою і посівними якостями; належать до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України або Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння і садивного матеріалу повинні супроводжуватися сертифікатами: насіння - сертифікатом на насіння, що засвідчує сортові та посівні якості; садивний матеріал - сертифікатом, що засвідчує походження, санітарний стан і товарну якість садивного матеріалу. Використання для сівби/посадки насіння та/або садивного матеріалу, яке не має відповідного сертифіката, забороняється.
Державні стандарти щодо якості насіння встановлені ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості». Крім вимог щодо якості насіння даний стандарт встановлює також вимоги щодо транспортування, упаковки, маркування насіння; умови сертифікації та атестації насіння; перелік насіннєвої документації, вимоги щодо порядку її оформлення та видачі. Державні стандарти щодо насіння та насінництва встановлені також ДСТУ 4138-2002, ДСТУ 2240-93, ДСТУ 4138-2002.
Заборонено до використання, включаючи використання для сівби, а також до реалізації насіння, що не пройшло сертифікації.
Сертифікація насіння - комплекс заходів контролю на всіх етапах розмноження насіння, спрямованих на визначення їх сортових та посівних якостей (ст.1 Закону України «Про насіння і садивний матеріал»).
Згідно ст.22 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», суб'єкт насінництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння згідно з вимогами нормативно-правових актів, про що зазначається у сертифікатах.
На придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом строку, визначеного у сертифікаті.
З даних норм вбачається, що сертифікація насіння необхідна для введення його в обіг і забороняється для сівби та реалізації насіння, яке не пройшло сертифікації. Закінчення строку дії сертифікату не робить насіння таким, що не пройшло сертифікацію, а припиняє гарантії суб'єкта насінництва щодо сортових та посівних якостей насіння, зазначених у сертифікаті.
Таким чином господарський суд правильно відмовив у задоволенні позову про визнання договору недійсним.
У зв'язку з цим відсутні підстави для застосування ч.2 ст.230 ЦК України щодо стягнення 80 277,50 грн.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 21045,44 грн. попередньо оплаченої вартості недопоставлених засобів захисту рослин з наступних підстав.
На виконання вимог договору поставки засобів захисту рослин № 010-КС від 28.02.2013р. ТОВ "Седна-Агро" поставило ПП "ТрейдСервіс" згідно накладної № 1501 від 09.04.2013р. засоби захисту рослин, а саме "Примекстра TZ Голд" та "Євро-лайтинг " на загальну суму 232832,16 грн. (т. 3 а.с. 152). Оплата за вказані засоби захисту рослин, поряд з оплатою товару за іншими правочинами, була обумовлена видачею єдиного векселя від 26.04.2013, погашення якого відбулося вчасно.
Згідно видаткової накладної від 23.05.2013 № 2 (т. 3 а.с. 14) та довіреності від 23.05.2013 № 768(т. 3 а.с. 155) , ПП "ТрейдСервіс" повернуло частину "Примекстра TZ Голд" на суму 37009,68 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що між сторонами було досягнуто домовленості про поставку на вказану суму інших видів засобів захисту рослин, зокрема поставлено на підставі видаткової накладної № 2762 від 29.04.2013 товар на суму 23641,30 грн. (т. 2 а.с. 20), з яких повернуто товар на суму 5134,50 грн. на підставі накладної від 13.05.2013), а також на підставі накладної від 14.05.2013 № 3215 товар на суму 6259,20 грн. (т. 2 а.с. 28).Також ним здійснено попередню оплату в розмірі 8801,76 грн. за "коннект", який ТОВ "Седна-Агро" не поставлено. Заборгованість складає 21 045, 44 грн. (37009,68 грн. - 23641,30 грн. +5134,50 грн. - 6259,20 грн. + 8801,76 = 21045,44 грн.)
Кошти в розмірі 8801,76 грн. ПП "ТрейдСервіс" просить стягнути на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до умов договору поставки ЗЗР по векселю 2013 № 010-КС від 28.02.2013р. та Специфікації до нього сторони погодили поставку ЗЗР «Євро-Лайтинг» на суму 36 898,56 грн. та «Примекстра TZ Голд» на суму 195 933,60 грн.
Саме даний товар і було поставлено позивачу за зустрічним позовом за накладною № 1501 від 09.04.2013р.
Відповідач за зустрічним позовом заперечує, що між сторонами була домовленість щодо поставки інших ЗЗР замість повернутого на суму 37 009,68 грн.
Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
ПП «ТрейдСервіс» не надало належних доказів внесення змін до договору № 010-КС щодо поставки інших засобів захисту рослин взамін повернутого. Тому правильно судом зазначено, що за накладними № 2762 від 29.04.2013 товар на суму 23641,30 грн. та № 3215 від 24.05.2013р. товар на суму 6259,20 грн. були поставлені поза межами договору № 010-КС.
Крім того, відповідачем за зустрічним позовом надана видаткова накладна № 3740 від 23.05.2013р. на поставку позивачу за договором № 010-КС товару «Євро-Лайтинг» на суму 37 418,40 грн. Видаткова накладна підписана позивачем за зустрічним позовом та скріплена печаткою.
Таким чином заборгованість відповідача за зустрічним позовом за договором № 010-КС відсутня.
Що стосується стягнення передоплати у сумі 8 801,76 грн. то слід зазначити наступне.
Згідно ч.1, 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату встрок, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено матеріалами справи, ПП «Трейдсервіс» здійснило 18.06.2013р. передоплату за ЗЗР «коннект» в сумі 8 801,76 грн. Строк поставки товару сторонами не був погоджений і доказів погодження не надано.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач за зустрічним позовом не звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару, а тому у відповідача не настав обов'язок щодо поставки товару, а у позивача право вимагати передання товару або повернення суми передоплати.
За таких підстав правильно судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Що стосується первісного позову.
ПП «Трейдсервіс» заперечувало факт укладення вказаних договорів та вказало, що між сторонами у 2013 році було укладено договір поставки насіння по векселю 2013 № 009-КС від 28.02.2013 (т. 2 а.с. 96 - 99, 104) та договір поставки ЗЗР по векселю 2013 № 010-КС від 28.02.2013 (т. 2 а.с. 100 - 103, 105).
Позивачу пропонувалося надати для огляду оригіналів всіх чотирьох укладених між сторонами договорів. Так як ТОВ "Седна-Агро" не надано для огляду оригінала договору поставки насіння по векселю 2013 № 009-КС від 28.02.2013, відповідач зазначив про те, що позивачем сторінку з підписами вказаного договору використано для формування договору № 013-КС.
У зв'язку із запереченням відповідачем факту укладення вказаних договорів та вирішення питання щодо можливості виготовлення договорів № 013-КС та № 015-КС в односторонньому порядку з використанням фрагментів інших укладених між сторонами договорів (заміна сторінки з підписами та печатками), ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2014 призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи № 912/1175/14 від 30.10.2014 № 3496/03 (т. 3 а.с. 90 - 95) встановлено:
а) в договорі поставки ЗЗР в кредит № 013-КС від 29.04.2013: один із двох аркушів підлягав заміні (оскільки договір складається лише із двох аркушів, що не дозволяє вивчити попередні та послідуючі аркуші, то питання про те, який із аркушів замінювався, не вирішувалось); тексти на 1-ому та 2-ому аркушах договору виконані або на різних принтерах, або на одному, але неодночасно;
б) в договорі поставки насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013 аркуші договору заміні не підлягали та виконані на одному й тому ж принтері. Договір поставки насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013 та специфікація № 1 від 13.05.2013 до договору № 015-КС від 13.05.2013 виконані на одному й тому ж принтері.
Господарський суд, враховуючи ту обставину, що між сторонами всього укладалось 4 договори, позивачем не надано для огляду всіх чотирьох оригіналів договорів, а також беручи до уваги висновки експертизи, обґрунтовано дійшов висновку що поставка товару здійснювалося не по договору № 013-КС, а на підставі видаткових накладних. З таким висновком суду погоджується і ТОВ «Седна-Агро».
Відповідач, погоджуючись з отриманням товару по видатковим накладним № 2726 від 29.04.2013р., № 3051 від 08.05.2013р. та № 3215 від 14.05.2013р., заперечує отримання за видатковою накладною № 4496 від 18.06.2013р. товару "коннект" та зазначає, що ним було здійснено його попередню оплату в розмірі 8801,76 грн., але товар до цього часу не поставлений.
Позивачем в свою чергу в якості доказу отримання відповідачем "коннекту" по видатковій накладній № 4496 від 18.06.2013 року надано: докази попередньої його оплати, пояснення менеджера Кирилюка С.І. (т. 3 а.с. 8, 9), товарно-транспортну накладну від 18.06.2013 (т.3 а.с. 31) та лист Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції б/н та б/д про невиявлення розбіжностей між ТОВ "Седна-Агро" та ПП "Трейд-Сервіс" за червень 2013 року (т. 3 а.с. 53).
Враховуючи те, що у видатковій накладній № 4496 від 18.06.2013р., яка є належним доказом отримання товару, відсутній підпис та печатка повноважної особи відповідача, позивачем не надана копія довіреності, виданої відповідачем, номер та дата якої зазначені в накладній, в товарно-транспортній накладній відсутній підпис особи яка одержала вантаж, а також відтиск печатки одержувача, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем в порядку ст.33 ГПК України не доведено факту поставки відповідачу товару «коннект» за видатковою накладною № 4496 від 18.06.2013р. на суму 17 603,52 грн.
Таким чином матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу ЗЗР на суму 40 899,70 грн.
Господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на поставку відповідачу товару «клінік» за видатковою накладною № 3141 від 10.05.2013р. на суму 10 104 грн. (т.3 а.с.32), а кошти в сумі 10 999,20 грн. передані відповідачем представнику позивача Кирилюку С.І. за видатковим касовим ордером від 10.05.2013р. (т.2 а.с.111) є оплатою за «клінік» отриманий за видатковою накладною № 3051 від 08.05.2013р., оскільки за видатковою накладною № 3141 від 10.05.2013р. товар «клінік» отримав представник позивача Кирилюк С.І. і докази передачі даного товару відповідачу в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані. А сума 10 999,20 грн., яка передана відповідачем за видатковим касовим ордером повністю співпадає з сумою зазначеною у видатковій накладній № 3051 від 08.05.2013р.
Згідно накладної на повернення від покупця від 13.05.2013 № 38 відповідач повернув позивачу товар "прима" в кількості 35 л на суму 5134,50 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 24766,00 грн. ( 40899,70 грн. - 5134,50 грн. - 10999,20 грн.).
Статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів. Оскільки законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки, то поставка товару і його отримання за накладною є укладанням договору поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, оскільки постачання товару здійснювалось на підставі видаткових накладних і строки оплати товару сторонами не встановлювалися, то закон покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття.
Відповідач за первісним позовом не надав доказів оплати отриманого товару тому суд правильно стягнув 24 766 грн.
Позивач за первісним позовом просив стягнути з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог також пеню за весь час прострочення грошового зобов'язання в розмірі 3597,51 грн., 30 % річних від простроченої суми в розмірі - 7948,79 грн., суму інфляційних збитків в розмірі - 1871,81 грн., 01 % за кожен день користування товарним кредитом від вартості переданого, але неоплаченого товару в розмірі - 9671,03 грн.
Оскільки матеріалами справи не доведено укладання між сторонами договору № 013-КС від 29.04.2013р., господарський суд правильно зазначив, що відсутні підстави для стягнення на підставі вказаного договору з відповідача пені, 30% річних, відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду розмір 3% річних нарахованих з 01.10.2013р. по 05.05.2014р. (217 днів) на суму боргу 24766,00 грн. складає - 441,72 грн.; збитки від інфляції, нараховані за період з 01.10.2013 по 31.03.2014 на суму боргу 24766,00 грн., складають 1040,17 грн., виходячи з індексу інфляції за вказаний період у розмірі 104,2%. Вказані суми коштів правильно стягнуті судом.
За умовами, укладеного сторонами договору постачання насіння в кредит № 015-КС від 13.05.2013р., постачальник зобов'язується продати та поставити у строки, передбачені договором покупцеві насіння рослин (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Поставка товару здійснюється постачальником згідно замовлень покупця за умови наявності товару на складі постачальника. постачальник зобов'язався поставити товар асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики якого визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору № 015-КС, одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцеві за його вимогою копії документів, що підтверджують якість товару (сертифікати аналізу фірми-виробника). Аналогічні положення містяться і у п. 6.1 договору № 015-КС.
Згідно п. 5.4 договору № 015-КС, товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю в момент підписання накладних на товар. Покупець має право висунути претензії щодо якості товару протягом 15 календарних днів з моменту підписання накладної на відповідну партію товару, згідно якісних показників, що зазначені в сертифікаті на даний товар, якщо такий сертифікат надається покупцю. Претензії покупця розглядаються постачальником і можуть бути визнані обгрунтованими тільки при умові дотримання покупцем інструкцій виробника, інших нормативних документів по правильному транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару, а також дотримання вимог встановлених пунктом 2.2.3 цього договору. При виявленні можливих недоліків покупець зобов'язаний викликати уповноваженого представника постачальника та двохсторонньою комісією скласти відповідний акт невідповідності. У випадку виникнення спору сторони можуть ініціювати звернення до належної експертної (спеціалізованої) установи щодо надання відповідного висновку.
Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що оплата за товар здійснюється за ціною зазначеною у Специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на рахунок постачальника в терміни зазначені у Специфікаціях.
Специфікацією до договору сторони погодили оплату товару до 30.09.2013р.
Насіння соняшника «трістан» в кількості 50 п.од. на загальну суму 80277,50 грн. було відпущено відповідачу згідно видаткової накладної № 3741 від 23.05.2013р., в якій міститься посилання на договір № 015-КС від 13.05.2013р., та товарно-транспортної накладної від 24.05.2013р. (т. 1 а.с. 20, 21). Також виставлений рахунок № 2591 від 13.05.2013р. (т. 1 а.с. 53).
Доказів надходження від відповідача претензій, зауважень та повідомлень, як до відповідача так і до спеціалізованих державних органів про неякісний товар не надано.
Згідно банківської виписки відповідач 24.05.2013р. перерахував позивачу 40138,75 грн. із призначенням платежу: "за насіння зг. рахунку № 2591 від 13.05.2013р. сума 40138,75 грн. ПДВ (без податку) 0,00 грн.) (т. 1 а.с. 24).
Заборгованість відповідача по договору № 015-КС складає 40138,75 грн.
Відповідач доказів оплати товару не надав, тому суд правильно стягнув 40 138,75 грн.
Розділом 7 договору № 015-КС сторонами встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
Порушенням зобов'язань є невиконання або неналежне виконання тобто виконання умов визначених змістом зобов'язань цим договором та/або законодавством (п. 7.1 договору № 015-КС). У разі прострочення строків оплати товару відповідно до до п. 4.1., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 7.2 договору № 015-КС).
Згідно п. 7.7. договору № 015-КС , строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України.
Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в залежності від того, яка обставина настане раніше.
До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Відповідно до п. 7.5 договору № 015-КС, продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.
З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути за період з 01.10.2013р. по 28.05.2014р. 3 720,00 грн. пені, 7 917,78 грн. 30% річних, 9 633,30 грн. 0,1% за кожний день користування товарним кредитом та за період з жовтня 2013року по квітень 2014р. включно 3 050,55 грн. збитків від інфляції.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
При цьому колегія суддів зауважує, що господарський суд не звернув уваги, що зазначений в договорі розрахунок процентів за користування у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару від дня коли товар мав бути оплачений до дати фактичної оплати, за своєю правовою природою підпадає під визначення пені (ст.549 ЦК України).
Одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, та пені обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення є подвійним стягненням пені, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України.
Тому у стягненні 9 633,30 грн. 0,1% за кожен день користування товарним кредитом слід відмовити.
І навпаки, суд неправильно відмовив у стягненні 30% річних, так як дана вимога позивача ґрунтується на законі (ст.536, 625) та договорі.
Тому в цих частинах рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня, інфляційні та 30% річних.
Розмір пені та 30% річних за період з 01.10.2013р. по 28.05.2014р. складають відповідно 3 720 грн. та 7 917,78 грн., а інфляційні з жовтня 2013р. по квітень 2014р. (індекс інфляції 1,076%) - 3 050,55 грн.
За первісним позовом, за постачання насіння та засобів захисту рослин з відповідача підлягає стягненню 64 904,75 грн. основного боргу, 3 720 грн. пені, 8 359,50 грн. процентів річних та 4 090,72 грн. інфляційних втрат.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з вищенаведеним та наступним.
Посилання відповідача за первісним позовом в апеляційній скарзі на те, що ним у травні 2013р. не отримувався товар «ЄвроЛайт» оскільки не виписувалася довіреність на отримання його посадовими особами у позивача, спростовується видатковою накладною від 23 травня 2013 р. № 3740 підписаною відповідачем та скріпленою печаткою.
Господарським судом правильно застосовані норми матеріального права та зазначено, що у позивача за зустрічним позовом не настало право вимагати повернення передоплати.
Як позивачем за первісним позовом так і відповідачем заявлялося клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката.
Позивачем за первісним позовом надано:
- договір про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді від 19.03.2014 № 14 (т. 1 а.с. 33);
- акт прийому-передачі виконаних робіт до договору від 19.03.2014 № 14 (т. 1 а.с. 37, 38);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009 (т. 1 а.с. 41, т. 2 а.с. 57);
- платіжне доручення від 25.04.2014 № 1952 про сплату гонорару в розмірі 4800,00 грн. (т. 1 а.с. 50);
- договір про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді від 20.03.2014 № 15 (т. 2 а.с. 49 - 52);
- акт прийому-передачі виконаних робіт до договору № 15 від 20.03.2014 (т. 2 а.с. 53, 54);
- платіжне доручення від 13.05.2014 № 2310 про сплату гонорару у розмірі 3800,00 грн. (т. 2 а.с. 63).
Відповідачем за первісним позовом також надано:
- договір про надання правової допомоги від 06.06.2014 № 15/14 (т. 3 а.с. 15 - 17);
- розрахункову квитанцію про сплату гонорару у розмірі 4000,00 грн (т. 3 а.с. 18);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 422 (т. 3 а.с. 19, 28);
- договір про надання правової допомоги від 06.06.2014 № 14/14 (т. 3 а.с. 24 - 26);
- розрахункову квитанцію про сплату гонорару в розмірі 4000,00 грн. (т. 3 а.с. 27).
Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів погоджується з господарським судом який дійшов висновку, що адвокат позивача за первісним позовом та адвокат відповідача за первісним позовом отримали гонорар майже в однакових розмірах, сума яких є співрозмірною із сумою заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Оскільки вимоги позивача за первісним позовом задоволені на 61,4% то з відповідача на його користь підлягає стягненню 2 243,56 грн. витрат на судовий збір, 5 280,40 грн. витрат на послуги адвоката.
З позивача за первісним позовом підлягає стягненню на користь відповідача 1 254,60 грн. витрат на експертизу та 3 072 грн. витрат на послуги адвоката.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТрейдСервіс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року у справі № 912/1175/14 скасувати частково. Прийняти нове рішення.
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Трейдсервіс" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Леніна, 52-А, ідентифікаційний код: 32150452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна - Агро" (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код: 33143734) 64 904,75 грн. основного боргу, 3 720 грн. пені, 8 359,50 грн. процентів річних, 4 090,72 грн. інфляційних втрат, 2 243,56 грн. витрат на судовий збір, 5 280,40 грн. витрат на послуги адвоката.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна - Агро" (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код: 33143734) на користь приватного підприємства "Трейдсервіс" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Леніна, 52-А, ідентифікаційний код: 32150452) 1 254,60 грн. витрат на експертизу та 3 072 грн. витрат на послуги адвоката.
Повний текст постанови складено 14.04.2015р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.В.Чоха
__________________ Л.О.Чимбар