Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" квітня 2015 р.Справа № 922/767/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аріт К.В.
судді: Жиляєв Є.М. , Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків
про стягнення 66471880,16 гривень
за участю представників:
позивача - Квіцінської А.І. (довіреність №01-42юр/8329 від 15 вересня 2014 року)
відповідача - Ворони І.А. (довіреність №242/810 від 11 листопада 2014 року)
Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 68525905,19 гривень, у тому числі, 54061582,39 гривень суми основного боргу (вартість електричної енергії), 221926,77 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії, 8851276,83 гривень суми нарахованої пені, 5084716,63 гривень суми 3% річних та 306402,57 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №1.01 про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 03 січня 2008 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2013 року.
У відкритому судовому засіданні 19 березня 2013 року було оголошено перерву до 27 березня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2013 року було зупинено провадження у справі №922/767/13-г до вирішення по суті пов'язаної з нею справи №5023/2085/11.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2015 року було поновлено провадження у справі №922/3039/13, у зв'язку із набранням законної сили рішення по справі №5023/2085/11, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03 лютого 2015 року.
02 лютого 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№3819) на позовну заяву, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з нього 54061582,39 гривень вартості теплової енергії та КРЕ у розмірі 177074,00 гривень, в частині стягнення з нього 3% річних, інфляційних втрат, пені та КРЕ у сумі 44852,77 гривень - відмовити повністю. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року було відкладено розгляд справи на 11 лютого 2015 року. Також, відповідною ухвалою для розгляду справи №922/767/13-г було призначено колегію у складі трьох суддів.
Розпорядженням заступника голови суду від 10 лютого 2015 року для розгляду даної справи призначено колегію у складі головуючої судді Аріт К.В., судді Жиляєва Є.М., судді Лавренюк Т.А.
У судовому засіданні 11 лютого 2015 року було оголошено перерву до 02 березня 2015 року.
27 лютого 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№7741), в якій зазначив про повне погашення відповідачем вартості теплової енергії у сумі 54061582,39 гривень та заборгованості по КРЕ у розмірі 221926,77 гривень, у зв'язку з чим, просив припинити провадження по справі в цій частині позову. Крім того, в наданій заяві позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 12188371,00 гривень, в тому числі, 7537624,50 гривень суми нарахованої пені за період з травня по грудень 2012 року, 4344343,93 гривень суми 3% річних за період з травня по грудень 2012 року та 306402,57 гривень суми інфляційних втрат за жовтень 2012 року. Суд розцінює відповідну заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, та як клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення вартості теплової енергії та заборгованості по КРЕ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 18 березня 2015 року. Також, відповідною ухвалою було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з урахуванням відповідної заяви.
У відкритому судовому засіданні 18 березня 2015 року було оголошено перерву до 06 квітня 2015 року.
01 квітня 2015 року представник позивача надав до суду уточнений розрахунок суми боргу, на який нарахований індекс інфляції (вх.№12808), який судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 06 квітня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 06 квітня 2015 року проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, колегія суддів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.
03 січня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №101 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію, а споживач, в свою чергу, сплачувати вартість спожитої електричної енергії на встановлених договором умовах.
Слід зазначити, що у зв'язку із реорганізацією Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке є повним правонаступником), згідно рішення Харківської міської ради Харківської області від 12 січня 2011 року №132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", сторони 01 жовтня 2011 року уклали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03 січня 2008 року. Даною додатковою угодою у договорі №1.01 та у всіх додатках, які є його невід'ємною частиною, слова "найменування Споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" замінили "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Вказана додаткова угода набрала чинності з 01 жовтня 2011 року.
Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
За порушення умов п.п.2.3.3, 2.3.4 договору споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8,9 п. 8.1 ПКЕЕ) - п.4.2.1 договору.
Пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 5 вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".
Відповідно до п.6 додатку №2 до договору для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до числа наступного місяця (п.1 додатку №2 до договору).
Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі, однак, за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 54283509,16 гривень, у тому числі, 54061582,39 гривень вартості електричної енергії (жовтень-грудень 2012 року) та 221926,77 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії (листопад-грудень 2012 року), що сторонами не заперечувалось.
Пунктом 4.2.1. спірного договору сторони передбачили відповідальність споживача за порушення ним термінів, визначених додатком до договору "Порядок розрахунків", у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, індекс інфляції та 3 % річних.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати послуг, позивач, в порядку п.4.2.1. спірного договору, за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, нарахував штрафні санкції у розмірі 12188371,00 гривень, в тому числі, 7537624,50 гривень суми нарахованої пені за період з травня по грудень 2012 року, 4344343,93 гривень суми 3% річних за період з травня по грудень 2012 року та 306402,57 гривень суми інфляційних втрат за жовтень 2012 року.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про часткове відмову у позові, виходячи з наступного.
03 жовтня 2012 року сторони уклали додаткову угоду до спірного договору, доповнивши розділ 7 п.7.8. наступного змісту: "у 2012 році розрахунок за електроенергію, спожиту в серпні 2012 року, частково здійснюється споживачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012 року №280 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води" у сумі бюджетного фінансування, а саме 4707366,00 гривень.
22 жовтня 2012 року сторони уклали додаткові угоди до спірного договору, доповнивши розділ 7 п.7.9. наступного змісту: "у 2012 році розрахунок за електроенергію, спожиту в вересні 2012 року, частково здійснюється споживачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012 року №280 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води" у сумі бюджетного фінансування, а саме 4677613,00 гривень.
Законами України "Про державний бюджет України на 2012 рік", "Про державний бюджет України на 2013 рік", " Про державний бюджет України на 2014 рік", та відповідними постановами Кабінету Міністрів України №517 від 11 червня 2012 року, №167 від 20 березня 2013 року, №30 від 29 січня 2014 року, були затверджені порядок та умови надання у 2012, 2013, 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості підприємств водопостачання та водовідведення перед енергопостачальниками, як такої, що виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг тарифам, що затверджувалися органами державної влади шляхом проведення заліків за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідними постановами визначено порядок та механізм погашення заборгованості житлово-комунальних підприємств за спожиту електричну енергію за рахунок коштів, які держава заборгувала в зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги фактичним затратам на їх виробництво.
У п.1 цієї постанов зазначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншим учасникам розрахунків з погашення заборгованості.
Під час розгляду даної справи на виконання приписів Постанови Кабінету міністрів України №167 від 20 березня 2013 року, №517 від 11 червня 2012 року, №30 від 29 січня 2014 року, між Управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (сторона третя), КП "Харківводоканал" (сторона четверта), АК "Харківобленерго" (сторона п'ята), Державним підприємством "Енергоринок" (сторона шоста) та Публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (сторона остання) було укладено договори про організацію взаєморозрахунків: 18/21, 26/21 від 21 серпня 2012 року, №517У/184 від 29 жовтня 2012 року, №517Е/335, №517Е/333, №517Е/337 від 13 грудня 2012 року, №101/21 від 14 грудня 2012 року; №167Е/119 від 17 вересня 2013 року; №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30 від 11 грудня 2014 року, №1351/30 від 12 грудня 2014 року.
Зі змісту договорів про організацію взаєморозрахунків вбачається, що предметом цих договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.1 ст.14 "Про державний бюджет України на 2013 рік" і Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Пунктом 2 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків. Послідовність виконання сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків передбачено в п.п. 3-10 цих договорів.
Відповідно до п.7 договорів про організацію взаєморозрахунків відповідач зобов'язався перераховувати на рахунок позивача кошти для погашення заборгованості за електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.
До того ж, у відповідності до п.2.3.3. спірного договору, споживач зобов'язався у разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, позивачем здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії (п.6.9. Правил користування електричною енергією).
Згідно з Правилами користування електричною енергією плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Відповідно до п.6.33. Правил користування електричною енергією, величина плати за перетікання реактивної енергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за №93/6381 (далі - Методика) та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 221926,77 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012 року №280 було затверджено "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води".
Таким чином, на державному рівні було прийняте рішення про те, що існуюча заборгованість підприємств водопостачання перед енергопостачальниками, як така, що виникла у зв'язку з некомпенсованістю витрат на функції перекидання води в маловодні регіони, підлягає оплаті за рахунок коштів Державного бюджету через виділення субвенції з державного бюджету підприємствам водопостачання для проведення розрахунку з енергопостачаючими компаніями.
З метою виконання вищевказаної Постанови КМУ №280, сторонами по справі було укладено додаткові угоди до спірного договору від 03 жовтня 2012 року та від 22 жовтня 2012 року, згідно яких сторони погодили та доповнили розділ 7 спірного договору пунктом 7.8 та 7.9 відповідно: "у 2012 році розрахунок за електроенергію, спожиту в серпні (вересні) 2012 року, частково здійснюється споживачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012 року №280 у сумі бюджетного фінансування, саме 4707366,00 гривень та 4677613,00 гривень відповідно".
Колегія суддів вважає, що укладанням вказаних угод, сторони змінили порядок та строк виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за серпень та вересень 2012 року у розмірі 4707366,00 гривень та 4677613,00 гривень відповідно. Позивач прийняв вказані кошти, чим визнав виконання зобов'язань по сплаті за електроенергію на погоджених умовах.
Колегією суддів встановлено, що на час винесення рішення по справі, відповідачем повністю погашена заборгованість за електричну енергію в розмірі 54061582,39 гривень та 221926,77 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії, на виконання пункту 7 договорів про організацію взаєморозрахунків та постанови КМУ 19 березня 2012 року №280, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.с.4 а.т.172-177).
Однак, судом встановлено, що частина основної заборгованості за електричну енергію погашена відповідачем на виконання спірного договору за рахунок власних коштів, а саме, платіжними дорученнями на суми: 10000,00 гривень за лютий 2011 року, 500000,00 гривень за жовтень 2011 року, 5200,00 гривень за квітень 2012 року, 375073,00 за жовтень 2012 року.
Також, встановлено, що заборгованість з плати з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 44852,77 гривень погашена відповідачем до моменту звернення позивача до суду.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позову щодо стягнення 54061582,39 гривень вартості електричної енергії та 177074,00 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії за відсутністю предмету спору, відповідно до вимог п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові в частині стягнення 44852,77 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії, оскільки відповідна сума була погашена відповідачем до подання позову до суду.
Таким чином, укладанням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, добровільною оплатою відповідачем, та оплатою на підставі постанови КМУ 19 березня 2012 року №280 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії за договором №1.01 від 03 січня 2008 року, сторони припинили зобов'язання по сплаті коштів за період, визначений позивачем для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Вищезазначеними договорами про організацію взаєморозрахунків сторони також погодили, що після виконання цього договору вони не будуть мати одна до одної жодної претензій стосовно предмету договору.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електричну енергію, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача, що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, за заборгованість, погашену на виконання вищевказаних договорів.
Крім того, відсутність вини з боку Комунального підприємства "Харківводоканал" підтверджується вжиттям останнім всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.
Колегія суддів, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю прострочення оплати за отриману електричну енергію за спірним договором.
Також, колегія суддів звертає увагу сторін, що для застосування санкцій передбачених договором поставки та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.
Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування, сплачена відповідачем частково за низкою платіжних доручень, перелік яких зазначено у письмових поясненнях позивача від 02 березня 2015 року, частково на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, та частково на підставі постанови КМУ 19 березня 2012 року №280 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії (т.4 а.с.127-141).
Однак, частина цієї заборгованості, а саме: 10000,00 гривень за лютий 2011 року, 500000,00 гривень за жовтень 2011 року, 5200,00 гривень за квітень 2012 року, 375073,00 за жовтень 2012 року сплачена відповідачем, поза межами строків визначених умовами договору №1.01. від 03.01.2008 року.
Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та неустойки у вигляді сплати пені за порушення строків внесення платежів за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р.
Колегія суддів вважає, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, отриману за періоди, на які були нараховані суми 3% річних, інфляційних та пені, що є предметом розгляду у даній справі відповідно до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р.
Також, колегія суддів вважає, що укладанням додаткових угод до п.7 договору та проведеною на користь АК "Харківобленерго" оплатою за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії за договором №1.01 від 03.01.2008р. на підставі постанови КМУ №280, сторони також припинили зобов'язання по сплаті коштів за період, визначений позивачем для нарахування пені, інфляційних та 3% річних.
При цьому, як вбачається з укладених між сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків, строк виконання зобов'язання за цим договором пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, а тому суд вважає, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на здійснення розрахунків за електричну енергію. При цьому, прострочення оплати на умовах укладеного договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а розрахунки за поставлену електричну енергію відбулися у порядку та строки, передбачені вказаним договором.
Враховуючи вищевикладене та те, що договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені та виключає застосування до нього наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення строків оплати за поставлену електричну енергію та КРЄ за договором № 1.01 від 03.01.2008р., оплати за яким були здійснені в межах порядку і строки, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, та у на підставі постанови КМУ №280.
Отже, для стягнення неустойки у вигляді пені та застосування судом наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлену електричну енергію була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу з електричної енергії, що увійшли до предмету та сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків не підлягають задоволенню, оскільки вказані кошти були сплачені у межах порядку та строків, встановлених наведеними договорами взаєморозрахунків. Також, не підлягають задоволенню суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані на суму боргу, оплачену на підставі постанови КМУ від 19 березня 2012 року №280 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за спожиту електроенергію, яка не увійшла до предмету укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, а також оплачену на підставі постанови КМУ 19 березня 2012 року №280 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії, та сплачена відповідачем переліченими вище платіжними дорученнями, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки вказана вартість електричної енергії, сплачена відповідачем з порушенням строків визначених в п.5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору №1.01. від 03.01.2008 року, а тому наслідки, передбачені умовами договору №1.01. від 03.01.2008 року та ст.625 Цивільного кодексу України у цій частині застосовуються на загальних підставах.
Отже, слід врахувати факт сплати відповідачем частини заборгованості, поза межами порядку та строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, за місяці, включені позивачем в структуру бази для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за спірний період.
В матеріалах справи містяться розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем на вимогу суду, в яких, крім іншого, відокремлено нарахування вказаних сум в залежності від оплати суми електричної енергії, проведеної відповідачем на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та поза їх межами (т.4 а.с.142-162, 202-203).
Отже, перевіривши вказані розрахунки, зокрема нарахування пені, 3% річних та інфляційних на суму боргу, яка була погашена відповідачем поза межами договорів про організацію взаєморозрахунків, перевіривши періоди нарахування відповідачем вказаних сум, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача 5141,54 гривень пені, 2000,51 гривень суми 3% річних, 15,00 гривень інфляційних втрат. Тобто, задоволенню підлягають суми санкцій, нараховані позивачем на суму електричної енергії, яка сплачена відповідачем самостійно, поза межами договорів про організацію взаєморозрахунків.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму електричної енергії сплаченої відповідачем згідно договорів про взаєморозрахунки, та згідно постанови КМУ №280, слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на проведення відповідних оплат заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченко, 2, п/р 26004010085522 у АТ «Банк Золоті Ворота» у м.Харкові, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 5141,54 гривень пені, 2000,51 гривень суми 3% річних, 15,00 гривень інфляційних втрат та 56162,05 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позову щодо стягнення 54061582,39 гривень вартості електричної енергії та 177074,00 гривень плати з компенсації перетікання реактивної енергії провадження у справі №922/767/13-г припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 10.04.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя К.В. Аріт Є.М. Жиляєв Т.А. Лавренюк
Справа №922/767/13-г