Рішення
Іменем України
Справа № 712/12494/14-ц
Провадження 2/712/148/1
09 квітня 2015 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
при секретарі -СНІГУРСЬКІЙ Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 29.08.2006 року між ТОВ "Українськи промисловий банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 139/ФЗ-06 , згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000,00 дол.США з розрахунку 13,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 29.08.2006 року по 26.08.2016 року. 30.06.2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку". Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ "Дельта Банк" набув права вимоги по кредитному договору № 139/ФЗ-06 від 29.08.2006 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань був укладений договір поруки № 139/П-06 від 29.08.2006р. ОСОБА_2, також між кредитором та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на іпотечне майно перейшло до спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, в зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 25.06.2014р. в сумі 66 613,84 грн., яка складається з 64 570,03 грн. боргу за кредитом, 2 043,81 грн. боргу по сплаті відсотків. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 66 613,84 грн., звернути стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитнми договором в сумі 66 613,84 грн. на належний спадкоємцям померлого ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними спорудами шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
В судове засідання представник позивача не з"явився, скерував заяву про розгляд справи у його відсутність, в ході розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задоволити. Пояснив, що невиконання позичальником умов кредитного договору завдає матеріальної шкоди кредитору, який вправі звернути стягнення боргу на предмет іпотеки.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 29.08.2006 року між ТОВ "Українськи промисловий банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 139/ФЗ-06 , згідно з умовами якого Банк надав Позичальник кредитні кошти у розмірі 20 000,00 дол.США з розрахунку 13,5 % на строк з 29.08.2006 року по 26.08.2016 року. Повернення кредиту здійснюється щомісячно в розмірі платежу 166,67 доларів США.
В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором № 139/ФЗ-06, укладеним між ТОВ "Українськи промисловий банк" та ОСОБА_1, 29.08.2006року між ТОВ "Українськи промисловий банк" та ОСОБА_6 укладений договір іпотеки №139/Z -06, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку належний йому на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 98,5 кв.м з надвірними спорудами, що складається з житлового будинку житловою площею 56,7 кв.м літ.А1, літня кухня-майстерня літ.Б, вбиральня літ.В, погріб літ.Г, погрібник літ.г, сарай літ. Д, сарай літ.д, гараж літ.Е, огорожа, водоколонка, замощення. Згідно з п.1.3. договору іпотеки вартість предмету іпотеки визначена в сумі 125650грн.
29.08.2006 року між ТОВ "Українськи промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором від 29.08.2006р.
30.06.2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банку", відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги по кредитному договору № 139/ФЗ-06 від 29.08.2006 року.
07.08.2014р. позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслано вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 5 606,32 доларів США в зв'язку з непогшаенння простроченого боргу. Вказана вимога залишена без виконання, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду у вересні 2014 року. Домовленості про реструктуризації боргу сторонами не досягнуто.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором. Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст.1054 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно і не в повному обсязі виконувала взяті на себе кредитні зобов'язання, не забезпечила погашення кредиту та оплату відсотків за користування ним у передбачені кредитним договором строк, що спричинило позивачу збитки у вигляді неповернених кредитних коштів та не отриманих доходів. Станом на 25.06.2014року заборгованість складає 66613,84грн., в тому числі 64570,03грн. заборгованість за тілом кредиту, 2043,81грн. заброргованість по відсоткам, що підтверджено довідкою від 25.06.2014р., суму боргу відповідачі не оспорювали.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності ОСОБА_6 на підставі рішення народного суду Соснівського району від 14.10.1976року, договору купівлі-продажу частини будинку від 17.10.1986року,свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.1989року, від 13.10.1989року, договору купівлі-продажу частини будинку від 12.09.1989року.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., як вбачається з матеріалів спадкової справи після смерті іпотекодавця заяви про прийняття спадщини подала дружина ОСОБА_7, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальногї контори з заявою про відмову від спадщини. Також спадкоємцем ОСОБА_6 була його донька ОСОБА_4, яка проживала на день смерті спадкодавця по АДРЕСА_1 та від спадщини не відмовилась. Таким чином після смерті ОСОБА_6 право власності на іпотечний будинок перейшло по ? частині до ОСОБА_7 та ОСОБА_4
24.09.2010р. померла ОСОБА_7, після її смерті відкрилась спадщина на ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1, та з матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулись 4 спадкоємця - доньки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5
Відповідно до ст. 23 вказаного Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Правила ст. 1281 ЦК України не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Таким чином на даний час іпотечний будинок по АДРЕСА_1, м.Черкаси належить ОСОБА_8 в частці ? + 1/8 = 5/8 частини, а також ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 - по 1/8 частині кожна. З переходом права власності на предмет іпотеки до спадкоємців перейшов обов'язок іпотекодавця за іпотечним договором в межах вартості відповідної частки іпотечного майна 125650грн. згідно умов іпотечного договору, оскільки в ході розгляду сторонами не заявлолись клопотання про призначення експертної оцінки іпотечного майна, ОСОБА_4 - ?*125650 = 62825 грн., ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 - по 1/8*125650 = 15706,25 грн.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Банком іпотекодавцям на виконання ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» не надсилались вимоги про усунення порушення, разом з тим суд враховує, що відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012р. « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Як вбачається з договору іпотеки від 29.08.2006р. нотаріусом в зв'язку зпосвідченням даного договору 29.08.2006р. здійснена державна реєстрація обтяження іпотеки на належний ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1, м.Черкаси, зареєстровано в реєстрі № 6644. При вирішенні спору суд приходить до висновку про можливість звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки при наявності запису про обтяження майна на час вирішення спору та дійсності договору іпотеки, на підставі якого виникло обтяження, так як іпотека є дійсною і для нових співвласників іпотечного майна.
Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, що спричинило позивачу збитки у вигляді неповернених кредитних коштів та не отриманих доходів, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або за відсутності згоди на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, який в установленому законом порядку отримав дозвіл на здійснення оцінки нерухомого майна.
При вирішенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд враховує, що згідно з довідкою про склад сім'ї в даний час в іпотечному будинку зареєстроване місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9, 2001р.н., з урахуванням цього суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" саме на батьків покладено обов'язок забезпечувати житлові права їх неповнолітніх дітей та відмовлятися від належних дитині майнових прав лише з дозволу органу опіки та піклування. Такого ж обов'язку для стягувача при зверненні до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки законодавством не передбачено.
Пунктом 44 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, з подальшими змінами, "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", передбачено, що згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для висновку про недійсність іпотеки.
При підписанні договору іпотеки 29.08.2006р. в іпотечному будинку не були зареєстровані неповнолітні діти, що перевірено нотаріусом по домовій книзі, після укладення іпотечного договору згоди на реєстрацію неповнолітніх дітей іпотткодержатель не надавав, отже така реєстрація відбулась в порушення умов іпотечного договору, яким передбачено, що іпотекодавець не має право без згоди іпотекодержателя передавати іпотечну квартиру у володіння та користування третім особам, а також реєструвати неповнолітніх дітей в будинку, що є предметом іпотеки.
При укладенні договору іпотеки ОСОБА_6 в нотаріально посвідченій заяві стверджував, що дітей, які мають право користування будинку, що передається в іпотеку немає, в ході розгляду даної справи відповідачі не звертались до суду з зустрічними позовами про оспорення вказаного договору іпотеки з підстав порушення прав неповнолітніх дітей.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності угоди, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною. Отже, іпотечний договір від 29.08.2006р. є чинним, тому обов'язковий до виконання.
Статтею ст.553 ЦК України передбачено, що порука - це договір, по якому до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього поручалася, тобто поручитель.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача підлягають до задоволення, оскільки умови укладеного відповідачем договору поруки про зобов'язання нести солідарну відповідальність по боргах позикодавця були погоджені у встановленому законом порядку та поручитель проти них не заперечував Отже, така умова договору є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України.
На підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору 666,14грн., які понесені позивачем при подачі позову.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення у справі, що передбачено ст.224 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.3, 16, 526, 527, 530, 546, 551, 553, 575, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 33, 35, 39,40 Закону України "Про іпотеку"суд -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 139/ФЗ-06 від 29.08.2006 року в сумі 66613,84грн.
Звернути стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ДельтаБанк" за кредитним договором 139/ФЗ-06 від 29.08.2006року в сумі 66 613,84 грн. на предмет іпотеки - належний ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну реалізації квартири встановити за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або за відсутності згоди на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, який в установленому законом порядку отримав дозвіл на здійснення оцінки нерухомого майна.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельтабанк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 333,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельтабанк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 333,07 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, відповідачем у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.