Справа № 750/13051/14 Провадження № 22-ц/795/689/2015 Головуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
08 квітня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Литвиненко І.В., Шитченко Н.В.
при секретарі - Зіньковець О.О.,
за участю: апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.02.2015 року, яким в задоволенні її позову до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення - відмовлено, та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, обставини справи встановлені неповно та неправильно, рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
В скарзі апелянт вказує, що відповідач обманним шляхом зареєструвалась в квартирі позивача, яка залишилась їй після смерті батьків. Систематично порушує правила співжиття, створює нестерпні та неможливі умови для спільного проживання.
Зазначає, що з моменту реєстрації до червня 2014 року відповідачі жодного дня не проживали в спірній квартирі. Суд не звернув уваги на те, що відповідач разом з дітьми не зареєстрована, але проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Судом не вірно застосовано норми ст. 64 ЖК України та ст. 3 СК України, оскільки сторони не можуть вважатися членами однієї сім»ї, а відповідач членом сім»ї позивача, як наймача квартири, оскільки з осені 2013 року вони спільно не проживали, спільним побутом не пов»язані, спільного господарства не вели, а лише формально зареєстрована у 2013 році.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачкою не було доведено систематичного порушення відповідачем правил співжиття, що унеможливлює для інших проживання з ним в одній квартирі, що є необхідною умовою для застосування ст. 116 ЖК України.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. Разом з позивачем в квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 5, 52)
Позивач неодноразово зверталась з заявами до ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області. Разом з тим, лише з одного висновку про результати перевірки по зверненню ОСОБА_1. від 16.07.2014 року № 15064 (а.с. 8) вбачається, що відповідно до ОСОБА_3 було винесено одне офіційне попередження щодо її протиправної поведінки.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача на підставі ст. 116 ЖК України, оскільки застосування до відповідача одного офіційного заходу попередження протиправної поведінки не свідчить про систематичний характер порушень ним правил співжиття та не має наслідком застосування до ОСОБА_3 ст. 116 ЖК України.
Згідно положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачкою не було доведено факт систематичного порушення відповідачем правил співжиття, триваючої антигромадської поведінки, а також вжиття до відповідача ОСОБА_3 заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, відповідачка не притягувалась ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, крім того деякі звернення стосувалися лише наміру вселитись відповідачки за місцем її реєстрації (а.с. 8-9).
Безспірних доказів, які б свідчили про те, що відповідачка порушує правила статті 116 ЖК України, суду не надано.
Відповідно до п. 17 ППВС України від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" під час вирішення справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
Доводи скарги, щодо не застосування судом вимог ст.ст. 71, 72 ЖК України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з вказаних підстав не заявлялись.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Оскільки судом першої інстанції були досліджені всі докази надані сторонами, порушень вимог ЦПК при дослідженні доказів апелянт не зазначає, так само як і не вказує на будь які нові докази, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: