Справа № 750/3321/13-ц Провадження № 22-ц/795/708/2015 Головуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
06 квітня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.
при секретарі - Зіньковець О.О.,
за участю: представника апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2015 року по справі за заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності,
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2015 року, якою в задоволенні її заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено.
Доводи скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, такою що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В скарзі апелянт посилається на те, що на момент відкриття виконавчого провадження 05.12.2014 року матеріальне право стягувача ОСОБА_2 щодо виділу частки в натурі, що перебуває в спільній частковій власності припинилося, а отже і право на стягнення грошової компенсації також припинилося. ОСОБА_2 вже не має у власності частки спірного будинку, про що свідчить договір купівлі-продажу від 03.03.2014 року.
Вказує, що стягувач спочатку отримала компенсацію за належну частину будинку в результаті його продажу, а потім додатково пред»явила виконавчий лист на стягнення суми компенсації, яка призначена була судом в результаті виділу часток в натурі у будинку кожному із співвласників, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Не погоджується апелянт також з висновками суду першої інстанції щодо відмови визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині судових витрат.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд обґрунтовував свої висновки тим, що у відповідності до ч. 4 ст. 369 ЦПК України заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, за яких можливо визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За змістом ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ЗУ "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Встановлено, що на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2013 року по справі № 750/3321/13-ц за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності Деснянський районний суд м. Чернігова видав виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 6067,11 грн. грошової компенсації та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 1113,05 грн. у відшкодування судових витрат.
Постановами державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ від 05.12.2014 року (а.с. 245 т.с. 1) відкрито виконавчі провадження з приводу виконання вищевказаних виконавчих листів.
Як убачається з матеріалів справи, заявник не надала суду доказів на підтвердження того, що даний виконавчий лист видано помилково або якщо обов'язок боржників відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржниками чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені ч. 4 ст. 369 ЦПК України, а саме: видання виконавчого листа помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; інші причини.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.
Згідно матеріалів справи, на момент укладення договору купівлі продажу житлового будинку від 03.03.2014 року(а.с. 248-249 т.с. 1), рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2013 року сторонами по справі не було оскаржено та набрало законної сили, заявником не наведено будь-яких доводів щодо відсутності обов'язків боржника та доказів про добровільне виконання нею або іншою особою рішення суду.
Доводи апеляційної скарги щодо розподілу коштів без врахування рішення суду під час укладення договору купівлі-продажу будинку, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки на підтвердження зазначених обставин не надано жодного доказу.
Посилання, що продаж будинку відбувся без розподілу на частки, а кожна сторона отримала грошові кошти на належну їй частку, спростовується даними договору купівлі -продажу, оскільки в договорі від 03.03.2014 року визначено лише загальну суму вартості нерухомого майна та відсутність претензій до покупця продавців, разом з тим відсутні будь-які дані щодо розподілу грошових коштів між продавцями (а.с. 248-249 т.с. 1 зворотня сторона).
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованості рішення та ухвали суду щодо судових витрат, оскільки ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.12.2013 року (а.с. 226 т.с. 1) було вирішено питання повернення судового збору, як це визначено ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Норми ч. 4 ст. 369 ЦПК України не передбачають визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстав не погодження з розподілом судових витрат.
З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: