Справа № 738/480/15-а
№ провадження 2-а/738/13/2015
про повернення позовної заяви
09 квітня 2015 року місто Мена Чернігівської області
Суддя Менського районного суду Чернігівської області Парфененко О.Я., розглянувши позовну заяву прокурора Менського району до Менської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,
06 квітня 2015 року прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом до Менської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, у якому прокурор зазначає, що звертається суду в порядку ст. 121 Конституції України, ст. 60 КАС України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та посилаючись на ст.ст. 1, 19, 121, 140, 144 Конституції України, п. 1 просить визнати протиправною бездіяльність Менської міської ради щодо не приведення у відповідність з вимогами діючого законодавства абзацу 2 пункту 2.2. абзацу 1 пункту 2.3, пунктів 2.4, 5, 7.4, 7.5, 9, 14.1 - 14.8, 15.1-15.2, Додатку №1 «Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів комунальних підприємств», Додатку №2 «Орендні ставки та коефіцієнт цільового використання» Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району, затвердженої рішенням Менської районної ради від 26 червня 2012 року; зобов'язати Менську районну раду на черговій сесії розглянути питання про внесення змін до абзацу 2 пункту 2.2. абзацу 1 пункту 2.3, пунктів 2.4, 5, 7.4, 7.5, 9, 14.1 - 14.8, 15.1-15.2, Додатку №1 «Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів комунальних підприємств», Додатку №2 «Орендні ставки та коефіцієнт цільового використання» Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району, затвердженої рішенням Менської районної ради від 26 червня 2012 року, з метою приведення їх у відповідність до законодавства.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву необхідно повернути прокурору з таких підстав.
Так, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
За приписами ст. 60 КАС України передбачено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначено, що подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою, зокрема щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли. Цією нормою закону визначено порядок внесення, розгляду подання, а також порядок повідомлення прокурора про результати розгляду подання та вжиті заходи.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-ти денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
Таким чином, прокурор може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадку, визначеному частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
В інших випадках прокурор при зверненні до суду здійснює представницькі функції, а тому в позовній заяві повинен визначити підстави представництва у суді інтересів громадянина або держави, особу чи орган, які представляє.
Водночас статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ.
Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Із змісту позовної заяви вбачається, що при поданні позову, прокурор керувався ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Суддя, проаналізувавши подану позовну заяву дійшов висновку, що прокурором в позові не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в даному випадку сам є позивачем, а дане процесуальне становище може бути їм використано лише у випадку звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Звертаючись же з позовами згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має окреме процесуальне становище, позивачем же виступає уповноважений орган держави чи державне підприємство, у чиїх інтересах подає позов прокурор.
Приписи частини 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчать про те, що у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду.
Невнесення подання не виключає можливості звернення прокурора до суду.
Для набуття прокурором права на внесення подання або його невнесення та для набуття права звернення його до суду, в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повинна бути проведена прокурорська перевірка, якою встановлені порушення законодавства.
Із змісту позову та доданих до нього матеріалів не вбачається, що прокурором здійснювалась перевірка Менської районної ради за додержанням та застосуванням законодавства.
Підсумовуючи викладене, суддя вважає зазначити, що невиконання прокурором вимог щодо обґрунтування у позові своїх представницьких функцій, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини 3 статті 108 КАС України, а саме позовна заява від імені позивача подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 108 КАС України, суддя -
Позовну заяву прокурора Менського району до Менської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати прокурору Менського району.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Парфененко О.Я.