Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 2306/383/12
номер провадження 2/2306/434/12
21.09.2012 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд
Черкаської області
в складі: головуючого судді Мозгової О.А.
при секретарі Матвєєвій О.І.
з участю представників
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту, -
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту. Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_5 вони являються співвласниками будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 11.09.2009 року за позивачкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 рахується дві відокремлені одна від одної земельні ділянки загальною площею 0,0570 га. Для проходу від однієї до іншої земельної ділянки позивачці необхідно проходити через земельну ділянку яка належить ОСОБА_5 Відповідач обгородив свою земельну ділянку парканом, що позбавило ОСОБА_4 можливості пройти до своєї земельної ділянки, а іншого проходу до її ділянки окрім проходу через ділянку ОСОБА_5 не має, отже позивачка позбавлена можливості належним чином користуватися своєю земельною ділянкою, що є порушенням її права власності. Позивачка неодноразово намагалася домовитися з відповідачем, однак від добровільного вирішення спору ОСОБА_5 відмовляється, тому позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.
Представник позивачки ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задоволити, встановити земельний сервітут на користь ОСОБА_4 щодо земельної ділянки ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.
Представник третьої особи міськрайонного управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі, Черкаської області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що до АДРЕСА_1 є два під"їзди і позивачка ОСОБА_4 безперешкодно може користуватися обома земельними ділянками , маючи вільний підхід та під"їзд до обох ділянок з вулиці загального користування.
Представник третьої особи Золотоніської міської ради в судове засідання не з"явився, але надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у відсутність їхнього представника, проти задоволення позову заперечує, оскільки до спірної земельної ділянки є альтернативний під"їзд.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно, повно та об"єктивно з"ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними доказами в справі, встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.05.1993 року виданого державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 отримала у спадщину 21/50 частини житлового будинку, що по АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорта НОМЕР_2 від 13.05.2011 року, виданого Черкаським об"єднаним бюро технічної інвентаризації, вбачається, що ОСОБА_4 є власником 21/50 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5 є власником 29/50 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, Черкаської області.
Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються співвласниками житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 11 вересня 2009 року, ОСОБА_4 на підставі рішення Золотоніської міської ради від 16.12 2008 року № 35-8V є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, площею 0,0570 га, що розташована АДРЕСА_1, яка відповідно до плану меж земельної ділянки розподілена на дві частини: площею 0,0389 га та площею 0,0181 га.
Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19 серпня 2009 року, ОСОБА_5 на підставі рішення Золотоніської міської ради від 16.12 2008 року № 35-8V є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, площею 0,0885 га, яка розташована АДРЕСА_1.
Відповідно до п. п "в"п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"№ 7 від 16.04.2004 року, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що : в) з 1 січня 2002 року відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 21 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VІ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З метою забезпечення позову за клопотанням представника позивачки, суд ухвалою від 11 травня 2012 року заборонив ОСОБА_5 здійснювати дії направлені на відчудження частини будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому на праві приватної власності до ухвалення рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту.
Позивачка ОСОБА_4 в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що встановлення земельного сервітуту їй необхідне для обслуговування своєї земельної ділянки, оскільки іншої обхідної стежки, окрім проходу через ділянку відповідача вона не має. Також зазначила, що неодноразово намагалася домовитися з відповідачем, однак від добровільного вирішення спору ОСОБА_5 відмовляється.
Відповідно до ч.1,2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Згідно ч.2,3 ст.402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення земельного сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту
Відповідно до ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права на користування чужим майном -сервітуту.
Водночас відповідно до довідки Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин по м. Золотоноша Золотоніської міської ради від 17.04.2012 року № 24 АДРЕСА_1 має два під"їзди від вул. Шевченка з північно-східної та південно-східної сторін будинковолодіння.
Згідно плану меж земельної ділянки Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 земельні ділянки ОСОБА_4 межують із землями Золотоніської міської ради, на яких розташований проїзд (позначені в державному акті від Б до В).
Зважаючи на те, що земельні ділянки ОСОБА_4 розташовані так, що мають прохід і проїзд для їх обслуговування за рахунок земель, що перебувають в комунальній власності Золотоніської міської ради, а чинне законодавство не передбачає встановлення обтяження земельної ділянки для більш зручного користування, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права на користування чужим майном -сервітуту.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Зазначених обставин позивачка не довела, чим не виконала вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторін, наданих в судовому засіданні, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить висновку в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 401, 402 ЦК України, ст. ст. 98-100 Земельного кодексу України, п. п "в"п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"№ 7 від 16.04.2004 року , суд -
ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту -відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчудження частини будинковолодіння , що належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 11.05.2012 року .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: Мозгова О.А.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 вересня 2012 року