Справа № 645/6543/14-к
Провадження № 1-кп/645/78/15
10 квітня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові
кримінальне провадження відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, м. Кремінна, громадянина України, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не офіційно працюючого, що має вищу освіту, раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 , 10 травня 2014 року, приблизно о 02 годині, керував технічно справним транспортним засобом ВАЗ - 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, та рухався по проспекту Московському в м. Харкові зі сторони мосту по проспекту 50-річчя СРСР в м. Харкові в напрямку станції метро «Маршала Жукова» зі швидкістю 50 км/год. В ході руху по проспекту Московському в м. Харкові в районі будинку № 142-а, ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків; п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого не зорієнтувався у дорожній обстановці і при виникненні для нього небезпеки у вигляді пішохода, який рухався по краю проїзної частини зліва відносно напрямку руху, якого він міг завчасно виявити, не прийняв своєчасно заходів екстреного гальмування та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 .. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 1543-С/14 від 19.07.2014 року, отримав наступні тілесні ушкодження - гостру черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу з явищами здавлення головного мозку епідуральною гематомою на рівні правих лобної та скроневої долі. Забій головного мозку з пластинчатим субдуральним крововиливом на рівні конвексу правої гемісфери з синцями в правій периорбітальній ділянці, саднами в тім'яній ділянці, саднами на лівій брові, які за ступенем є тяжкими тілесними ушкодженнями; тупу травму лівої гомілки у вигляді відкритого перелому лівої великогомілкової кістки на рівні середньої третини та перелому малогомілкової кістки зі зміщенням на рівні верхньої третини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; закриту тупу травму грудної клітини у вигляді перелому 7 ребра зліва по середньо - пахвовій лінії, садна на тулубі, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 , посилаючись на щире каяття, визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив суду, що 10 травня 2014 року, приблизно о 02 годині, він керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, та рухався по мосту по проспекту 50-років СРСР в м. Харкові, після чого виїхав на проспект Московський в напрямку станції метро «Маршала Жукова». Біля будинку № 142-а по проспекту Московському, коли він їхав по односторонній смузі руху, побачив чоловіка, який рухався по дорозі, приблизно на відстані 1,5 м від правого краю бордюру, при цьому, швидкість руху його автомобілю становила 50 км/год. Коли він порівнявся з ОСОБА_4 , то повернув кермо автомобілю ліворуч, тоді як пішохід також повернув ліворуч, ОСОБА_7 загальмував, але зіткнення з пішоходом уникнути не вдалося, в результаті чого відбулося зіткнення його автомобілю з пішоходом. Від удару потерпілий впав на капот, після чого скотився та впав на дорогу з правої сторони від автомобілю. Після чого ОСОБА_7 вийшов з автомобілю та викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї провини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив в судовому засіданні, що 10 травня 2014 року, приблизно о 02 годині він пішком рухався додому, та рухався по узбіччю проїзної частини, намагаючись зупинити який-небудь автомобіль. В той день йшов сильний дощ, міського освітлення вже не було. Коли він майже дійшов до станції метро «Маршала Жукова» він, знаходячись на узбіччі проїзної частини, побачив в попутному напрямку фари автомобілю та вважаючи, що це таксі, здійснив рух ліворуч, після чого відчув сильний удар та втратив свідомість, до тями він вже прийшов у лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги. Також в судовому засіданні потерпілий пояснив, що напередодні він з друзями святкував 09 травня - День Перемоги та повертаючись вночі 10 травня 2014 року додому він був в стані алкогольного сп'яніння;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що він є братом потерпілого, проте він не був свідком подій ДТП, що сталася з ОСОБА_4 , але зазначав, що 12 травня 2014 року він знаходився в м. Суми, коли дізнався що його брат потрапив у ДТП та відразу він виїхав до м. Харкова. Свідок повідомив, що його братові було зроблено операції на нозі та операції на голові (трепанацію черепу), також пояснив, що брат перебував в лікарні 2 тижні, він весь час доглядав його, крім того, після виписки з лікарні брат проживає разом з ним, оскільки потребує сторонньої допомоги та догляду, тривалий час користувався костилями;
- витягом з кримінального провадження № 12014220460001672 (том 1 а.к.п. 1);
- змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 травня 2014 року, в якому описано місце ДТП (том 1 а.к.п. 8-10);
- схемою ДТП (том 1 а.к.п. 11);
- висновками судово-медичної експертизи № 1543-С/14 від 19 липня 2014 року, відповідно до якої у ОСОБА_4 на момент звернення в лікувальний заклад були виявлені наступні тілесні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу з явищами здавлення головного мозку епідуральною гематомою на рівні правих лобних та скроневої долі. Забій головного мозку з пластинчатим субдуральним крововиливом на рівні конвексу правої гемісфери з синцями в правій периорбітальній ділянці, саднами в тім'яній ділянці, саднами на лівій брові; тупа травма лівої гомілки у вигляді відкритого перелому лівої великогомилкової кістки на рівні середньої третини та перелому малогомілкової кістки з зміщенням на рівні верхньої третини; закрита тупа травма грудної клітини у вигляді перелому 7 ребра зліва по середньо - пахвовій лінії, садна на тулубі. Дані пошкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя - ковзання, та могли бути отримані не пізніше дати звернення в лікувальний заклад. Враховуючи характер перелому лівої гомілки, дане пошкодження утворилося в результаті ударної травматичної дії тупим твердим предметом обладаючого високою кінетичною енергією, з місцем прикладання сили по задній поверхні гомілки на рівні перелому. За ступенем тяжкості: гостра черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу з явищами здавлення головного мозку епідуральною гематомою на рівні правих лобної та скроневої долі. Забій головного мозку з пластинчатим субдуральним крововиливом на рівні конвексу правої гемісфери з синцями в правій периорбітальній ділянці, саднами в тім'яній ділянці, саднами на лівій брові, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; тупа травма лівої гомілки у вигляді відкритого перелому лівої великогомілкової кістки на рівні середньої третини та перелому малогомілкової кістки з зміщенням на рівні верхньої третини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; закрита тупа травма грудної клітини у вигляді перелому 7 ребра зліва по середньо - пахвовій лінії, садна на тулубі не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Враховуючи комплекс ушкоджень, які були виявлені на тілі ОСОБА_4 , а також їх характер та локалізацію, вони не могли утворитися в результаті одноразового самовільного падіння з висоти власного зросту на площину (том 1 а.к.п. 39-41);
- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 11 липня 2014 року та схемою до нього за участю ОСОБА_7 , в ході проведення якого він пояснив про механізм наїзду на пішохода ОСОБА_4 (том 1 а.к.п. 46-51);
- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 15 липня 2014 року та схемою до нього за участю потерпілого ОСОБА_4 , в ході проведення якого потерпілий пояснив, що 10 травня 2014 року, приблизно о 02 годині він йшов по проїзній частині проспекту Московського м. Харкова в напрямку станції метро «Маршала Жукова», подивившись назад, він побачив, що позаду нього в попутному напрямку рухався транспортний засіб з ближнім світлом фар, припустивши, що це таксі, він зробив декілька кроків в напрямку середини проїзної частини з метою зупинки транспортного засобу, після чого відбувся наїзд даного автомобілю на нього (том 1 а.к.п. 52-56);
- висновками судової автотехнічної експертизи № 639/14 від 19 липня 2014 року, відповідно для якої у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3. ПДР України. У даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3. ПДР України. У даній дорожньо-транспортній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.3. ПДР України і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (том 1 а.к.п.62,63);
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у кримінальному провадженні, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_7 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Вказані докази, надані прокурором, суд вважає належними та допустимими, та такими, які в повному обсязі підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.
Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем реєстрації характеризується позитивно, має на утриманні непрацездатних батьків - матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька - ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні захисник повідомив суду, що обвинувачений має на утриманні двох дітей, проте необхідно зауважити, що донька обвинуваченого - ОСОБА_11 , 1994 року народження, син - ОСОБА_11 - 1997 року народження, діти є повнолітніми. Доказів щодо непрацездатності дітей, або, що останні знаходяться на його утриманні, суду не надано.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який, за змістом ст. 12 КК України, є неумисним тяжким злочином, його наслідки, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку потерпілого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні просив не позбавляти свободи обвинуваченого, а також виктимну поведінку самого потерпілого, який у нічній час, в стані алкогольного сп'яніння, перебував на проїзній частині дороги, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України при здійсненні контролю за поведінкою засудженого відповідно до положень ст. 76 КК України.
При вирішенні питання про додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з того, що в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що автомобіль - це єдине джерело його доходу, оскільки його діяльність пов'язана з використанням транспортного засобу, крім того, його непрацездатні батьки мешкають у Луганській області, та місце його реєстрації є саме Луганська область, сел. Житлівка та він вимушений пересуватися автомобілем для заробітку, який необхідний для утримання непрацездатних батьків та надання матеріальної допомоги, а тому призначення такої додаткової міри покарання позбавить засобів до існування обвинуваченого та його сім'ї та призведе до суттєвих перешкод у можливості відшкодування потерпілому спричиненої злочином моральної шкоди.
Що стосується цивільного позову, то він підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Виходячи з матеріалів кримінального провадження, встановлено, що, автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , яким з ПРАТ СК «Провідна» укладений договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Строк дії договору з 16 вересня 2013 року по 15 вересня 2014 року.
Із поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.09.2013 року №АС/4211137 вбачається, що відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПРАТ СК «Провідна» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров"ю в розмірі 100 000 грн. (том 1 а.к.п. 89).
Відповідно до вимоги ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до роз'яснень, які надані у п.25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону № 1961-IV.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю постраждалої особи.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Судом, роз'яснювалися положення норм ЦПК України потерпілому, проте він наполягав на стягненні матеріальної шкоди не з ПРАТ СК «Провідна», а з ОСОБА_7 ..
На підставі викладеного, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог стосовно відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, саме до ОСОБА_7 відмовити на підставі ст.ст. 22, 23, 24, 25, 26-1, 35 Закону № 1961-IV, оскільки потерпілий не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, відмови у виплаті страхового відшкодування не отримував.
Крім того, суду надано повідомлення № 46907, відповідно до якого ОСОБА_7 12.05.2014 року повідомив ПРАТ СК «Провідна» про настання ДТП за участю транспортного засобу страхувальника ПРАТ СК «Провідна».
Одночасно потерпілому роз'яснюється його право на звернення до ПРАТ СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування в порядку цивільного судочинства про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то, відповідно до ст. 26-1 Закону України № 1961-ІV, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи, що відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4211137, страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 тисяч грн., з врахуванням положень ст. 26-1 Закону №1961-ІV, та вимоги потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому стягненню з ОСОБА_7 , виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У судовому засіданні потерпілий зазначав, що у зв'язку з отриманими у результаті ДТП травмами, у нього порушився звичайний уклад його життя та сім'ї. З'явилися психологічні фактори, які стали джерелом негативних емоцій та переживань. Втрачений його душевний спокій, у зв'язку з неможливістю нормально пересуватися, потерпілого турбує біль від отриманих травм і він постійно відчуває дискомфорт, потерпілому було зроблено декілька операцій, у тому числі трепанація черепу, він тривалий час перебував на лікуванні та і на теперішній час проходить підтримуючу терапію.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167, ст. 23 ЦК України, а також п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Суд вважає необхідним визнати наявність отримання потерпілим моральної шкоди, яка полягала в зміні звичайного укладу його життя на час отримання ним тілесних ушкоджень та проходження лікування та реабілітації, що вплинуло на його фізичний стан, постійно знаходився в нервовому, тривожному, депресивному стані, пов'язаному з тривогою за своє майбутнє під час проходження лікування та реабілітації.
Суд приймає до уваги той факт, що потерпілий дійсно зазнав моральних страждань у вигляді душевного хвилювання, викликаного ушкодженням здоров'я, фізичним болем, завданим травмами у результаті ДТП. Також суд вважає доведеним обставини щодо зміни укладу життя потерпілого, які виразились у неможливості нормальної життєдіяльності і тривалому лікуванні.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 000 гривень, оскільки тягар цивільної відповідальності у даному випадку має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля.
Оскільки в діях ОСОБА_7 є невідповідності вимогам пунктів 1.5, 2.3 б), 12.3. ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією, суд, виходячи з наслідків вчиненого обвинуваченим злочину, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, та виходячи з засад виваженості, вважає за необхідне стягнути на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., (з врахуванням сплаченої суми в розмірі 1500 грн.), що буде достатньою та справедливою сатисфакцією за заподіяне.
Судові витрати по провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Керуючись ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на три роки.
Керуючись ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично проходити реєстрації у вказаних органах.
Цивільний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 20 000 (двадцять тисяч) грн..
В решті позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7 - відмовити.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити раніше обраний у вигляді домашнього арешту - до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення автотехнічної експертизи № 639/14 від 19.07.2014 року по кримінальному провадженню № 12014220460001672 (отримувач: держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) в сумі 586 грн. 80 коп..
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя - ОСОБА_1