копія
Справа № 678/369/14-ц
Провадження № 2-678-16/15
26 березня 2015 року смт. Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ходоровського І.Б.,
за участю секретаря Хмари Н.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Летичів справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача,
Згідно позовної заяви, уточнень до позову, усних пояснень в судовому засіданні позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1, у червні 2014 року у нього з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була досягнута усна домовленість про те, що вона надасть йому послуги щодо оформлення необхідних документів для поїздки разом з дитиною у особистих цілях за кордон - у Великобританію, вказані послуги зобов'язалась надати до 15 жовтня 2014 року. Для цього він передав для ОСОБА_3 необхідні особисті документи та 19 червня 2014 року перерахував на її рахунок 10100 грн. Однак в липні 2014 року вона повідомила про зростання послуг, тому 28 липня 2014 року перерахував на її рахунок додатково 8000 грн., а 18 серпня 2014 року - ще 4400 грн.
В кінці жовтня 2014 року в телефонному режимі відповідач повідомила його, що не зможе організувати поїздку за кордон, а сплачені ним кошти поверненню не підлягають, оскільки вже витрачені на підготовку документів.
Враховуючи те, що про перерахування коштів для відповідача наявні банківські квитанції, тому ці документи є достатнім доказом укладення між ними договору.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не надала для нього обумовлені домовленістю послуги чим порушила його права як споживача, тому просить стягнути з неї сплачені кошти - 22500 грн.
Крім того, оскільки відповідач не надала для нього послуги щодо оформлення необхідних документів для поїздки за кордон, про надання яких вони домовились, тому за період прострочення - 26 днів (з 15 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року) на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" зобов'язана сплатити пеню в розмірі 17550 грн., зокрема: (22500*3%)*26.
Діями ОСОБА_3 для нього спричинена моральна шкода, яку оцінює в розмірі 5000 грн., що виразилася в значних душевних переживаннях, оскільки поїздка за кордон не відбулася, ним значні кошти були витрачені для збору та оформлення відповідних документів по виїзду за кордон - це неодноразові поїздки до м. Хмельницького, до м. Києва, а відповідач не забезпечила виконання досягнутої домовленості та не повертає йому кошти, для дитини дана поїздка була мрією, а дізнавшись про відміну поїздки - дитина отримала великий психологічний стрес. Фактично відповідач його обманула, хоча із вказаного приводу в правовохоронні органи не звертався.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, згідно поданих письмових заперечень просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити посилаючись на те, що позивач є її родичем і йому було відомо про те, що вона займається туристичним бізнесом. Позивач неодноразово в телефонному режимі звертався до неї щодо надання консультації з приводу оформлення документів для виїзду за кордон, зокрема в 2013 році звертався з приводу поїздки до Ізраїлю, але в травні 2013 року йому було відмовлено у в'їзді в названу країну.
Для поїздки до Ізраїлю він позичив у неї кошти, однак будь-які розписки при цьому не складалися у зв'язку з їх родинними відносинами.
Після отримання відмови про в'їзд до Ізраїлю ОСОБА_2 вирішив збирати документи для виїзду у Великобританію, вислав для неї копію свого закордонного паспорту та хотів дізнатись чи відмітка в паспорті про відмову не буде перешкодою для виїзду до Великобританії на що пояснювала про можливість відмови у відкритті візи до вказаної країни, проте позивач продовжив збирати документи. Поряд з цим позивач позичені кошти повертав для неї частинами шляхом перерахування на її особистий картковий рахунок банківською операцією "поповнення карти" про що свідчать копії квитанцій від 19 червня 2014 року, від 28 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, цільове призначення платежу у вказаних квитанціях не вказано.
Позичені кошти ОСОБА_2 для неї повністю повернув, тому до нього ніяких претензій немає.
Будь-яких інших правовідносин з позивачем не мала, договір про надання послуг між нею та ОСОБА_2 не укладався ні в усній, ні в письмовій формі, послуги позивачу як фізична особа-підприємець не надавала, тому будь-які зобов'язання у неї перед позивачем відсутні.
Звертає увагу суду на те, що позивач без будь-якого прямого доказу посилається на наявну, на його погляд, його домовленість із нею про надання послуг з оформлення документів, необхідних для поїздки за кордон разом з дитиною в особистих цілях, твердження позивача про укладення між ними договору про надання нею для нього послуг є надуманим. Надані позивачем квитанції не містять визначених сторонами істотних умов про предмет договору про надання туристичних послуг (тих дій, які виконавець має вчинити на користь замовника), строків виконання договору та волю сторін на укладення договору на визначених умовах (прийняття виконавцем конкретно визначеного завдання на надання послуги від замовника).
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Так, звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_2 посилається на наявність у нього з відповідачем - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 договірних відносин з приводу оформлення необхідних документів для поїздки за кордон, в результаті вказаної домовленості ним сплачено відповідачу 22550 грн. шляхом перерахунку на її банківський рахунок.
В матеріалах справи наявні три квитанції відповідно до яких 19 червня 2014 року та 18 серпня 2014 року на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 через термінал ПАТ КБ "ПриватБанк" вчинено операцію "поповненння карти без присутності карти" на суму відповідно 10100 грн. та 4400 грн., а 28 липня 2014 року вчинено аналогічну операцію на суму 8000 грн. на рахунок НОМЕР_2.
У вказаних квитанціях хто є платником не вказано, крім того будь-які дані про призначення платежу також відсутні.
Відповідачем факт перерахування позивачем коштів на її банківський рахунок 19 червня 2014 року, від 28 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року (без вказівки про суму) визнається.
Разом з тим, відповідачем заперечується наявність будь-яких договірних відносин з позивачем по оформленню документів для поїздки за кордон, оскільки перерахування позивачем коштів для неї мало місце на виконання укладеного між ними договору позики.
У ч. 3 ст. 212 ЦПК України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем суду на підтвердження договірних відносин з приводу оформлення документів для поїздки за кордон надано лише банківські квитанції, будь-яких інших доказів про договірні відносини з відповідачем не надано.
Суд вважає, що наданих позивачем банківських квитанцій про перерахунок коштів відповідачу не достатньо для того, щоб стверджувати про наявність між сторонами саме договірних відносин з приводу оформлення документів для поїздки за кордон, при тому, що відповідачем стверджується про наявність між ними боргових зобов'язань.
Оскільки саме позивач звернувся до суду із вказаною вимогою до відповідача, тому саме на нього покладається обов'язок належними, допустимими та достовірними доказами довести порушення своїх прав відповідачем.
Враховуючи те, що позивачем інших доказів про наявність між сторонами договору про надання послуг суду не надано, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 212, 215 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя підпис Ходоровський І.Б.
Суддя Летичівського
районного суду Ходоровський І.Б.