Справа № 314/1088/15-к
Провадження № 1-в/314/295/2015
01 квітня 2015 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
представника адміністрації колонії: ОСОБА_4 ,
засудженого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у дистанційному судовому засіданні подання адміністрації Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) про вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який до засудження проживав за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 19.05.2009 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки.
По справі, за якою відбуває покарання, засуджений: 23.01.2012 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. В строк покарання зараховано період з 14.03.2009 по 13.04.2009. Початок строку: 07.11.2011, кінець строку: 07.11.2016,
До Вільнянського районного суду Запорізької області від адміністрації Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) надійшло подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Згідно з поданням, ОСОБА_5 відбуває покарання у Вільнянської виправної колонії (№ 20) за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2012, яким він засуджений за ч. 2 ст. 307, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
В поданні поставлено питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , який на день розгляду справи судом відбув 2/3 частини строку покарання, має 2 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
У судовому засіданні представник адміністрації колонії дане подання підтримав і суду пояснив, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 11.11.2011. Під час тримання у Запорізькому слідчому ізоляторі вимоги режиму тримання не порушував, заохочень та стягнень не мав. З 25.02.2012 відбуває покарання у Вільнянській виправній колонії (№ 20). За час відбування покарання характеризується наступним чином: вимоги режиму відбування покарання порушував, мав 1 стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку. За сумлінну поведінку і ставлення до праці 2 рази заохочувався правами начальника установи. Працевлаштований на виробництві установи в цеху № 2 промислової зони, до праці ставиться сумлінно. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії, виконує їх законні вимоги. Приймає участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Подолання алкогольної та наркотичної залежності» та «Підготовка до звільнення». Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування. Приймає участь у роботах з благоустрою місць позбавлення волі, до їх виконання ставиться з розумною ініціативою. В скоєному злочині вину визнає, щиро розкаюється. За вироком суду має відшкодувати судові витрати 1356,84 грн., які не відшкодовуються у зв'язку з відсутністю виконавчого листа. Сумлінна поведінка та ставлення до праці ОСОБА_5 свідчить про те, що він довів своє виправлення і до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 суду пояснив, що у скоєному злочині щиро розкаюється, зробив для себе належні висновки і просить суд задовольнити подання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення.
Прокурор заперечував проти подання, вважає, що засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника адміністрації колонії, засудженого ОСОБА_5 , висновок прокурора, суд вважає, що в поданні слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання.
Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
З матеріалів подання встановлено, що під час знаходження у Запорізькому слідчому ізоляторі ОСОБА_5 вимоги режиму тримання не порушував, заохочень та стягнень не мав.
З 25.02.2012 засуджений перебуває у Вільнянській виправній колонії № 20, є практично здоровим та працездатним, проте був працевлаштований лише протягом січня 2014 року, а в подальшому безпосередньо перед вирішенням питання про умовно-дострокове звільнення протягом листопада-грудня 2014 року, січня 2015 року, що об'єктивно підтверджено довідкою про працевлаштування засудженого (а.с. 8). Таке відношення засудженого до праці свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов'язань за вироком суду щодо відшкодування на користь держави судових витрат у сумі 1356,84 грн., а також одночасно вказує на суб'єктивне відношення засудженого до вчиненого злочину та його наслідків.
Згідно з довідкою, засуджений на підставі ст. 118 КВК України залучався до робіт з благоустрою місць позбавлення волі та поліпшення житлово-побутових умов засуджених (а.с. 9). За сумлінну поведінку та ставлення до праці два рази заохочувався правами начальника установи (а.с. 5). Разом з тим, ОСОБА_5 порушував вимоги режиму утримання, а саме без поважної причини не вийшов на роботу, за що його постановою від 08.11.2012 переведено в дисциплінарний ізолятор на 3 доби.
Поведінка засудженого за весь час відбування ним покарання у своїй сукупності не дає підстав вважати, що засуджений ОСОБА_5 довів своє виправлення та перевиховання, оскільки у відповідності з ч. 3 ст. 107, ст. 118 КВК України та відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, засуджений зобов'язаний бути ввічливим з робітниками установи виконання покарань, примірмо вести себе в установах виконання покарань та сумлінно працювати в місцях та на роботах, котрі визначаються адміністрацією на всьому періоді відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Поведінка засудженого за весь час відбування ним покарання, в тому числі, що безпосередньо передує вирішенню питання про умовно-дострокове звільнення, не була стабільно позитивною та активною, про що свідчить те, що він не заслуговував на заохочення в період з 25.02.2012 по 01.04.2013, мав за цей час одне стягнення, а також у період з 01.04.2013 по 06.10.2014 та з 06.10.2014 по теперішній час.
На цьому фоні сумнівним та передчасним виглядають твердження подання про те, що ОСОБА_5 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення, а його відношення до праці протягом певного періоду часу пояснюється не намаганням спокутувати свою вину у скоєному, а лише наполегливим намаганням будь-яким засобом вийти з місць позбавлення волі, будучи щиросердно впевненим, що його участь у будь-якій праці безперечно повинна потягнути за собою його умовно-дострокове звільнення.
При вивчених обставинах на теперішній час суд не знаходить досить підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 , оскільки він до теперішнього часу не проявив себе як такий, що довів своє виправлення та перевиховання, а встановлені в судовому засіданні дані у своїй сукупності не можуть свідчити, на погляд суду, про його виправлення та перевиховання.
Керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд -
У задоволенні подання адміністрації Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
01.04.2015
01.04.2015