Справа № 303/1935/15-ц
2/303/1313/15
Номер рядка стат.звіту-4
09 квітня 2015 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
при секретарі Штець І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району, третя особа реєстраційна служба Мукачівського МРУЮ Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кольчинської селищної ради Мукачівського району про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що зазначений будинок належав її матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер її батько ОСОБА_3 Після смерті батьків відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1. За життя її батьки склали заповіт, відповідно до якого все майно заповіли своїй дочці ОСОБА_1 Звернувшись до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, так як при житті її батьки не зареєстрували право власності на будинок. Спадщину вона прийняла, так як у встановлений в законі строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у встановленому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на будинковолодіння не може тому, що відсутні правовстановлюючі документи на нього. У зв'язку з цим просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
У судове засідання позивач не з'явилася, її представник подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю, позов просять задовольнити.
Представник Кольчинської селищної ради Мукачівського району в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності заперечень щодо позову в них не має.
Представник реєстраційної служби Мукачівського МРУЮ Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, повідомлявся належним чином.
Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.10.1970 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 Та ОСОБА_2 У зв'язку з укладенням шлюбу, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.10.1989 року, позивач змінила прізвище на ОСОБА_1.
Також встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 30.03.2015 року, матір позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 26.03.2012 року батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до заповітів від 02.12.2003 року та від 14.01.2004, посвідчених секретарем виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіли все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та взагалі все те, що буде належати їм та те, що за законом матимуть право своїй дочці ОСОБА_1
Після смерті батьків, ОСОБА_1 02.07.2012 року звернулася до Мукачівського районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_3 В подальшому ОСОБА_6, яка діяла від імені позивача, звернулася до Мукачівського районної державної нотаріальної контори для оформлення документів на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1. 27.03.2015 державний нотаріус Мукачівської районної нотаріальної контори Шпеник М.Ю., розглянувши подані документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього про, що прийняла відповідну постанову.
З довідки № 534 від 24.03.2015 року, виданої Кольчинською селищною радою Мукачівського району, вбачається, що забудовником житлового будинку в АДРЕСА_1, була ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт також підтверджується свідоцтвом НОМЕР_5 на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР, відповідно до якого забудовником спірного будинку є ОСОБА_2 Строк початку та закінчення будівництва 1966-1969 роки.
Довідкою № 1533, виданою Кольчинською селищною радою Мукачівського району 24.03.2015 року, стверджується, що на день смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в спірному будинку був зареєстрований ОСОБА_3 - чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. В свою чергу відповідно до довідки, виданої Кольчинською селищною радою Мукачівського району 16.12.2014 року, на день смерті ОСОБА_3 в спірному будинку ніхто не був зареєстрований.
Згідно з ст. 328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Таким чином судом встановлено, що позивач прийняла спадщину за померлим батьком, звернувшись до нотаріуса у встановлений законом спосіб та строк із заявою про прийняття спадщини. Крім того, батько позивача ОСОБА_3 в свою чергу прийняв спадщину за померлою дружиною ОСОБА_2, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та в силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України, така належала йому з часу відкриття.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Як роз'яснив Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
В той же час слід звернути увагу на наступне. Відповідно до технічного паспорту на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 від 15.02.2015 року, до складу останнього входить прибудова, позначена під літ. «А!», яка побудована у 2005 році, та гараж, позначений під літ. «Е», який побудований у 2005 році, та відповідно до відмітки на технічному паспорті є самовільно збудованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (ст.ст. 1216, 1218 ЦК України). При цьому, як роз'яснив Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності; якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити, чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради. Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється, що оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05.08.1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними.
За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому не набуття права власності на річ спадкодавцем не дає підстав для виникнення такого права у спадкоємців останнього.
Фактичні обставини справи свідчать про відсутність як у спадкодавця так і спадкоємця будь-яких документів щодо законності будівництва прибудови до будинку та гаражу, позначених в технічному паспорті під літ. «А!» та «Е», що свідчить про відсутність підстав для визнання права власності на такі в порядку спадкування.
Крім того, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво в тому числі і в порядку спадкування, має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір в межах пред'явленого позову, із врахуванням того, що позивач прийняла спадщину на належне спадкодавцеві майно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області, позначений в технічному паспорті від 15.02.2015 року під літ. «А» та надвірні споруди: сараї під літ. «Б», «Б!», навіс під літ. «В», вбиральня під літ. «Д», огорожа № 1-2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 174, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216-1218, 1223, 1268, 1269 ЦК України суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області, позначений в технічному паспорті від 15.02.2015 року під літ. «А» та надвірні споруди: сараї під літ. «Б», «Б!», навіс під літ. «В», вбиральня під літ. «Д», огорожа № 1-2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.М.Заболотний