08 квітня 2015 року м. Мукачево Справа №303/1805/15-ц
2/303/1250/15
Номер рядка стат. звіту - 19
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2
до відповідачів: (1) ОСОБА_3
(2) ОСОБА_4
(3) ОСОБА_5
треті особи: 1) приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6;
2) приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7;
про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2015 позовна заява була залишена без руху на підставі частини першої ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України для усунення її недоліків.
З урахуванням заяви представника позивача від 06.04.2015 (вх. 7342) з відповідними додатками до неї, слід констатувати лише факт часткового виконання ухвали суду від 30.03.2015.
Так, в ухвалі суду від 30.03.2015 про залишення позовної заяви без руху, серед іншого, наголошувалося на необхідності сплати заявником судового збору за розгляд позову, який одночасно має майновий та немайновий характер (майновий: витребування майна та визнання права власності на майно; немайновий: визнання недійсними довіреності, а також договорів купівлі - продажу та дарування), а також за заяву про забезпечення
доказів. Поряд з цим, судовий збір був сплачений в неповній мірі лише за вимоги майнового характеру, виходячи з оцінки майна станом на 2010 рік.
За таких обставин, позивачу слід булу сплатити судовий збір, у порядку передбаченому п.п. 1, 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, який слід визначити з дійсної (фактичної) вартості спірного майна на момент звернення до суду за вимоги майнового характеру, та у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати за вимоги немайнового характеру (243,60 грн.), а також за заяву про забезпечення доказів (пункт 13 частини другої ст. 4 Законом України «Про судовий збір» - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Поряд з цим, позивач сплатив до бюджету лише судовий збір за клопотання про забезпечення доказів у сумі 122,00 грн., а також суму 85,00 грн. незрозуміло за які вимоги.
Навіть, за умови взяття до уваги вартісних даних спірного об'єкта нерухомості станом на 2010 рік (220181,75 грн., свідоцтво від 04.06.2010 року), розмір судового збору за вимоги майнового характеру має становити 2201,81 грн. (2201,81 - 2016,00 = 185,81; 185,81 - 85,00 = 100,81 (різниця)).
Також, ціна позову за вимоги майнового характеру мала бути визначена з дійсної (фактичної) вартості спірного майна на момент звернення до суду для розрахунку реальної суми судового збору для його сплати до бюджету.
І такий обов'язок, у відповідності з приписами п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати», покладається на позивача.
Крім того, вимоги немайнового характеру залишилися неоплаченими судовим збором.
Як наголосив у листі від 27.09.2012 №10-1386/0/4-12 Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ: «Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Наслідком недотримання зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».
По відношення до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на відсутність доказів щодо сплати судового збору за подання даної заяви у законодавчо визначеному обсязі, таку слід повернути особі, яка її подала.
На підставі положень частини четвертої ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин по даній справі, шляхом залишення даної позовної заяви без руху.
Крім того, суд звертає увагу представника на те, що згідно з нормативним правилом, яке місить ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Із вищевказаними положеннями ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України у повній мірі кореспондуються і положення частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України.
Також слід наголосити на тому, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 121, 210 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6; приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - повернути особі, яка її подала.
2. Апеляційна скарга на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Мукачівський міськрайонний суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Кость