11-кп/775/149/2015(м)
263/11430/14-к
07 квітня 2015 року місто Маріуполь
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження №12014050770003653 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Саркар, Ханларського району, республіки Азербайджан, громадянина республіки Азербайджан, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 жовтня 2014 року за ч.ч. 2,3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 -
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 жовтня 2014 року у виді одного року позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у виді шести років позбавлення волі,-
Згідно вироку, ОСОБА_6 20 вересня 2014 року, приблизно о 19 годині 15 хвилин, знаходячись у приміщенні аптеки, розташованої по пр. Металургів, 102 в Жовтневому районі міста Маріуполя, умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, підійшов до раніше не знайомої ОСОБА_7 і вихопив з її руки гаманець вартістю 50 грн., в якому знаходились гроші в сумі 289 грн., дублікат пенсійного посвідчення та пропуск на ПАТ «ММК ім. Ілліча», які не становлять матеріальної цінності, і з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, заподіявши своїми злочинними діями потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 339 грн., розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.
З вироком не погодився обвинувачений та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання є несправедливим та таким, що не відповідає особі обвинуваченого. Крім того, вказує, що під час досудового слідства працівники міліції застосовували до нього психологічний та фізичний вплив, примусили підписати протокол допиту.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги на просив оскаржуваний вирок залишити без змін.
Потерпіла про час та місце судового засідання апеляційного суду повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд апеляції без її участі.
Обвинувачений про час та місце судового засідання апеляційного суду повідомлений належним чином, про участь в судовому засіданні клопотань не заявляв.
Заслухавши суддю-доповідача, промову прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ст.186 ч.2 КК України за обставин викладених у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з який приймає одні докази та відкидає інші.
Доводи обвинуваченого про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, в результаті чого він оговорив себе та дав показання, якими визнав свою вину, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки суд першої інстанції показання ОСОБА_8 отримані на стадії досудового розслідування не досліджував та не оцінював у сукупності з іншими доказами. Крім того, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 до правоохоронних органів з заявою про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства не звертався.
Доводи апелянта про неправдивість показань потерпілої також не обґрунтовані. Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось в суді апеляційної інстанції, показання потерпілої ОСОБА_7 є логічними, послідовними та співпадають з іншими доказами наданими суду стороною обвинувачення, а саме, з показаннями свідка ОСОБА_9 , речовими доказами, письмовими доказами, протоколами слідчих дій. В оскаржуваному вироку суд першої дав правильну оцінку показанням потерпілої як окремо так і у сукупності з іншими доказами.
Безпідставні й доводи апелянта про призначення йому необґрунтовано суворого покарання.
Так суд призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України з дотриманням вимог ст.65 КК України, врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання характеризується посередньо, не має постійного місця реєстрації та роботи.
Правильно судом першої інстанції були застосовані і правила ст.70 ч.4 КК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку немає, а тому він підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12014050770003653 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: