Справа № 263/3926/15-ц
Провадження № 6а/263/67/2015
08 квітня 2015 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Безвербній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі подання Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1,
Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням щодо обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1. В обґрунтування вимог заявник зазначає, що на виконанні Жовтневого відділу ДВС ММУЮ перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/265/852 від 19.03.2013 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісяця на утримання доньки Аміни, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 25.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття провадження 15.04.2013 року.
Згідно відповіді ДПС України інформація що до сум доходів ОСОБА_1 відсутня, рахунки, відкриті у банках та інших фінансових установах, що належать ОСОБА_1 відсутні, відповідно до відповіді центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Маріуполя № 2 при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області - рухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 відсутнє, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстроване. Станом на 01.04.2015 року заборгованість за виконавчим листом становить 13596,84 грн.
На підставі ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 377-1 ЦПК України заявник просить винести ухвалу, якою встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань, покладених виконавчим листом.
Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Боржник та стягувач у судове засідання не викликалися , представник Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області в судове засідання не з'явився.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали, долучені до подання, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні його, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, яка є основним законом України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Так, частинами 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р. встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому пакті.
Частинами 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 р. та який є невід'ємною частиною зазначеної Конвенції, встановлено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" - громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 8 цього Закону - у разі відмови громадянину у виїзді за кордон він може оскаржити цю дію у судовому порядку.
Однак, стаття 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України" вказує, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а пункт 8 цієї статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволено в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно з ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Наведені вище норми закону дають підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ в Донецькій області знаходиться виконавчий документ виконавчий лист № 2/265/852 від 19.03.2013 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісяця на утримання доньки Аміни, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 25.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім офіційних запитів щодо наявності доходів, вкладів, рухомого та нерухомого майна боржника, в матеріалах справи відсутні будь-які дані які дії зробив державний виконавець по стягненню боргу, а саме не виявлялось рухоме майно боржника за місцем його проживання.
Державним виконавцем не доведено що ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого документу. Одночасно суд зауважує, що заявником до подання не додані будь - які підтверджуючі дані про громадянство боржника, чи є він громадянином України, наявність у нього закордонного паспорту або номер та серія при його наявності, не вказано у який спосіб треба встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, що є суворою умовою Адміністрації Державної прикордонної служби України при виконанні нею рішень суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, однак державним виконавцем не надано суду доказів того, що ним було вичерпано весь передбачений зазначеним Законом перелік заходів щодо примусового виконання судових рішень або всі вони виявилися безрезультатними.
Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Суду не надано доказів того, що саме виключний захід повинен бути застосований до боржника з метою стягнення з нього суми заборгованості по виконавчому документу. Відсутність у боржника нерухомого майна та доходів, рухомого та нерухомого майна відповідно до відомостей наданих на запити ВДВС не може бути підставою для застосування такого обмеження.
На підставі наведеного, суд вважає, що правові підстави для встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а подання державного виконавця є необґрунтованим.
Керуючись ст.ст.208-210, 377-1 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ч. 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», -
В задоволенні подання Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Т.І.Скрипниченко