06.04.2015 Провадження №2/425/451/15
Справа №425/833/15-ц
06 квітня 2015 р. Рубіжанський міський суд Луганської області в складі :
головуючого судді Овчаренко О.Л.
при секретарі Ляшенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Рубіжанська центральна міська лікарня» про визнання законним наказу №112 від 28.05.2002 р., стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що
з 01.08.1985 року він працює в Рубіжанський міській лікарні на посаді лікаря акушера - гінеколога. З 21.05.1987 р. по 13.07.1987р. приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На військові збори був призваний разом з працівником лікарні ОСОБА_2 В 2009 р. він став інвалідом 2 групи 1 категорії ліквідатора аварії на ЧАЕС. Для перерахунку його пенсії необхідна довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження. З цього приводу він звернувся до головного лікаря Рубіжанської міської лікарні Кравченко Е.А. з заявою, але йому було протизаконно було відмовлено у видачі такої довідки. Однак, таку довідку видавав колишній головний лікар лікарні Рудковський, тобто був написаний наказ №112 від 28.05.2002 р., в якому сказано: провести перерахунок заробітної плати працівникам Рубіжанського територіально-медичного об»єднання учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Теперішній головний лікар Кравченко не визнає цей наказ дійсним і відмовляє йому в видачі довідки, що є незаконним. Цей наказ і закони ніхто не скасовував. Наказ головного лікаря був перевірений прокуратурою м.Рубіжне, і дано висновок про те, що колишньому працівникові Рубіжанської центральної лікарні ОСОБА_2 порушень не виявлено. Це ще раз підтверджує, що наказ №112 від 28.05.2002р. юридичної сили не втратив. Також ПФУ в Луганській області визначило, що зазначений розрахунок здійснюється на підставі наказу по установі. У нього з ОСОБА_2 однаковий статус ліквідатора аварії 1 категорії та інвалідність 2 групи. Головний лікар Рубіжанської лікарні порушив цю рівність перед законом. Крім того, вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, завдану незаконною відмовою в видачі довідки, в сумі 5000 гривень.
Позивач просить суд визнати законним наказ №112 від 28.05.2002р. про перерахунок заробітної плати працівникам Рубіжанського ТМУ « Рубіжанська міська лікарня», учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС по лікарні,а також стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.
Представник відповідача -Комунальної установи «Рубіжанської центральної міської лікарні» Лисянська Т.М. в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву про можливість розгляду справи в її відсутність та письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Свої заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує тим, що позивачем пропущені встановлені законом строки для звернення до суду. Причин цього позивач не пояснив, клопотання про поновлення строку не подав. Наказ №112 від 28.05.2002р. винесено головним лікарем Рубіжанського ТМО, правонаступником якого є Рубіжанська ЦМЛ, щодо працівника Рубіжанського ТМО ОСОБА_2, ОСОБА_1 до цього наказу не має жодного відношення. Цим наказом не порушено та не встановлено ніяких прав ОСОБА_1, а тому позивач не має права оспорювати даний наказ. Рубіжанська ЦМЛ вважає вказаний наказ законним, на його підставі працівнику Рубіжанського ТМО ОСОБА_2 було перераховано заробітну плату з метою видачі у подальшому довідки про заробітну плату. Підстав вважати наказ незаконним немає. Будь-якої шкоди цим наказом ОСОБА_1 спричинено не було, його права цим наказом не порушені, а тому його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, що є в наявності в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступних підстав. Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.
У відповідності до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до вимог ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наданої позивачем копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 01.08.1985 р. був зарахований на посаду лікаря-гінеколога «Рубіжанської міської лікарні», подальші відомості про трудову діяльність позивачем не надані. (а.с.13). Згідно довідки від 27.03.2015 р., виданої КУ «Рубіжанська центральна міська лікарня», позивач ОСОБА_1 працював в «Рубіжанській міській лікарні» на посаді лікаря -акушера-гінеколога в такі періоди часу: з 01.08.1985 р. по 20.01.1988 р., з 20.01.1988 р. по 02.10.1988 р., з 01.11.2010 р. працює по теперішній час. (а.с.25)
Відповідно до довідки від 06.04.2015р.,виданої Управлінням охорони здоров»я Рубіжанської міської ради Рубіжанська міська лікарня у 1995 р. згідно рішення міськвиконкому Рубіжанської міської ради №1605/3 від 26.12.1995 р. реорганізована у Рубіжанське територіальне медичне об»єднання, яке в свою чергу реорганізоване в Рубіжанську центральну міську лікарню управління охорони здоров»я Рубіжанської міської ради згідно рішення міськвиконкому Рубіжанської міської ради від 28.05.2003 р. (а.с.26,27)
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період часу з 21.05.1987 р. по 13.07.1987 р. та інвалідом 2 групи (а.с. 5,14).
В наказі №112 від 28.05.2002 року, який позивач просить визнати законним, зазначено наступне: «провести перерахунок заробітної плати працівникам Рубіжанського територіально- медичного об'єднання учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за підвищеними на 100% тарифними ставками і премії у розмірі 60% згідно листа Мінпраці України від 09.06.95р.№ 224/813 і постанов РМ УРСР від 08.05.86р. № 1685 і РМ УРСР і Укрпрофспілки від 10.06.86р. № 207-7 для видачі довідок для перерахунку пенсії ОСОБА_2 (а.с.7) Таким чином, з тексту наказу слідує, що проведення перерахунку заробітної плати слід здійснити з метою видачі довідок для перерахунку пенсії саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_1, який до того ж не перебував, в тому числі і станом на 28.05.2002 р. -дату видання наказу, у трудових правовідносинах з «Рубіжанським територіально-медичним об»єднанням».Тобто зазначений наказ не має відношення до позивача.
Окрім того, судом встановлено, що наказ №112 від 28.05.2002 року, який просить визнати законним позивач, ніким не оскаржувався і не був скасований, тобто є чинним, що відповідачем не оспорюється. Доказів на спростування цього позивачем суду не надано, як не надано доказів на підтвердження того, що наказом №112 від 28.05.2002 року були порушені, не визнані чи оспорювані права чи інтереси позивача ОСОБА_1
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання наказу законним не вбачається та в їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо вирішення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стеттею 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Впозовній заяві позивачем зазначено, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, завдану незаконною відмовою у видачі довідки із зазначенням перерахованого заробітку за роботу, пов»язану з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.
При цьому вимоги про зобов»язання здійснення перерахунку заробітної плати та видачі довідки про заробітну плату за роботу, пов»язану з ліквідацією наслідків на ЧАЕС,були предметом позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Рубіжанська центральна міська лікарня» під час розгляду іншої цивільної справи Кремінським районним судом Луганської області, яким 24.05.2013 р. було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.07.2013 р. (а.с.26-27)
Таким чином, позивачем не обґрунтовано і не надано доказів порушення відповідачем його законних прав, внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
З урахуванням того, що судом позовні вимоги вирішені по суті, питання застосування строків позовної давності судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-11,15, 57-61, 60-61, 212-215, 292 ЦПК України,ст.237-1 КЗпП України, суд, -
У задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Рубіжанська центральна міська лікарня» про визнання законним наказу №112 від 28.05.2002 р., стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Л.Овчаренко