Справа №638/18072/14. Головуючий 1 інст.: - Цвірюк Д.В. Провадження № 22- ц/790/2511/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: стягнення боргу.
8 квітня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Лашаковій Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про стягнення боргу за договором позики,
У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у лютому 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, 9 червня 2013 року вона та ОСОБА_7 уклали договір позики грошей, зі змінами внесеними договором про зміни №1 від 5 липня 2013 року до договору позики від 9 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю., згідно з яким ОСОБА_7 позичив у неї гроші у сумі 56 000 грн., що становило еквівалент 7009 доларів США, на строк до 9 серпня 2013 року без нарахування відсотків.
У передбачений договором строк ОСОБА_7 грошовий борг їй не повернув, що спонукає її звернутися з позовом до суду.
Станом на 4 лютого 2015 року еквівалент 7009 доларів США за курсом НБУ становить 117 254 грн. 70 коп.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 525, 526, 530, 1049, 1050 ЦК України, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь суму боргу за договором позики в розмірі 117 254 грн. 70 коп., судовий збір в розмірі 560 грн.
Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги визнав частково.
Не заперечував щодо стягнення з нього на користь позивачки грошового боргу за договором позики в розмірі 56 000 грн., оскільки саме таку грошову суму він позичив у позивачки.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2015 року позов задавлено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики в розмірі 56 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 560 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором позики, а тому з нього на користь позивачки необхідно стягнути грошовий борг в розмірі 56 000 грн. та судовий збір в розмірі 560 грн.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що 9 червня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю. за р. №356, згідно з яким ОСОБА_7 позичив у ОСОБА_6 гроші у сумі 16 000 грн., які зобов'язався повернути позичальнику в строк до 9 липня 2013 року без нарахування відсотків (а. с. 18).
5 липня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір про зміни №1 до договору позики від 9 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю. за р. №452, згідно з яким пункт 1 договору позики грошей виклали у новій редакції, а саме «ОСОБА_7 позичив у ОСОБА_6 гроші в сумі 56 000 грн., що еквівалентно 7009 доларів США. Зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою у вказаний строк до 9 серпня 2013 року без нарахування відсотків» (а. с.19).
Із пояснень відповідача ОСОБА_7, наданих в суді першої та апеляційної інстанції вбачається, що за договором позики грошей він позичив у ОСОБА_6 гроші в сумі 56 000 грн., а не 7009 доларів США.
Вказані обставини визнані позивачкою ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції.
Наведене свідчить, що за договором позики ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 56 000 грн., а ОСОБА_7 зобов'язується повернути ОСОБА_6 зазначену вище суму грошових коштів (суму позики), тобто 56 000 грн., а не еквівалент 7009 доларів США.
Позичальник ОСОБА_7 не виконав свої зобов'язання за договором позики грошей та не повернув позикодавцю ОСОБА_6 в строк до 9 липня 2013 року суму грошових коштів (суму позики) в розмірі 56 000 грн.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання свої зобов'язання за договором позики грошей та не повернув позивачці суму позики, суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму позики в розмірі 56 000 грн. та судовий збір в розмірі 560 грн.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обстави справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що відповідач має повернути їй грошовий борг в розмірі 117 254 грн. 70 коп., що становить еквівалент 7009 доларів США, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Матеріали справи свідчать, що за договором позики грошей ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_7 гроші в розмірі 56 000 грн.
Доказів того, що ОСОБА_6 за договором позики грошей передала у власність ОСОБА_7 7009 доларів США, матеріали справи не містять.
Не надані такі докази ОСОБА_6 й при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: