Провадження № 11-кп/774/198/15 Справа № 191/3934/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
08 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013040000000349 від 05 червня 2013 року, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився с. Письмове Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого в кв. АДРЕСА_1 ,
відносно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.1 ст.119 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_6 , потерпілої
ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8
До Апеляційного суду Дніпропетровської області звернулися прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року.
В апеляційних скаргах:
- прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року за ч.1,2 ст.309 КК України та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Виключити з вироку відомості щодо відбування ОСОБА_8 покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Мотивуючи свої вимоги, посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Вказує на те, що сторона обвинувачення вважала, що призначене ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків строком на 6 років відповідатиме загальним засадам призначення покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, про що просив прокурор у судовому засіданні. Про те, суд призначив обвинуваченому за сукупністю вироків 5 років 6 місяців позбавлення волі, пом'якшивши йому покарання, не врахувавши стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 при вчиненні кримінально-караного діяння, наявність у нього непогашеної і не знятої в установленому порядку судимості.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 , аналізуючи наявні в матеріалах провадження та досліджені в судовому засіданні докази, стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок суду змінити, визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Повністю задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Зауважує, що при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд врахував не всі обставини, які мають значення для вирішення питання щодо виду і міри покарання.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 також порушує питання про повторне дослідження обставин, які досліджені судом першої інстанції не повністю та не досліджені взагалі.
В змінах до своєї апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 ставить аналогічне питання щодо дослідження тих обставин, які досліджені, як на його думку, не повністю, або не досліджені, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому за вказаним кримінальним законом покарання у виді 8 років позбавлення волі та за сукупністю вироків, на підставі ч.1 ст.71 КК України, остаточно призначити 10 років позбавлення волі, та повністю задовольнити цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 за відшкодування моральної шкоди на суму 1000000 гривень. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини вчиненого ним кримінально караного діяння, встановлені судом, посилаючись на наявність декількох пом'якшуючих обставин, які не в повному обсязі враховані судом, а саме: добровільне відшкодування завданого збитку та надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, вважає, що призначене покарання за сукупністю вироків повинно бути пом'якшено.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_10 вважає її в частині збільшення строку покарання безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому посилається на ті обставини, що обвинуваченим вчинено необережний злочин, який відноситься до невеликої тяжкості, та що суд, при призначенні покарання дотримався загальних засад кримінального закону, призначив покарання в межах санкції ст.119 КК, врахувавши при цьому як пом'якшуючі так і обтяжуючі обставини та з дотриманням вимог ст.71 КК України.
Погоджується з думкою прокурора стосовно порушень судом кримінального процесуального закону, а саме положень ст.374 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_10 , вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому посилається на те, що суд обґрунтував вирок всебічно дослідженими доказами, на підставі яких дав правильну юридичну кваліфікацію діям ОСОБА_8 , мотивувавши своє рішення належним чином.
Розгляд кримінального провадження в суді був здійснений з додержанням норм процесуального права, а тому вважає апеляційну скаргу представника потерпілої не обґрунтованою, стверджує про відсутність законних підстав для скасування вироку.
Заперечуючи проти апеляційної скарги прокурора обвинувачений ОСОБА_8 , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, не погоджуючись з позицією прокурора щодо м'якості призначеного йому покарання, звертає увагу на те, що вчинений ним злочин відноситься до середньої тяжкості, судом враховані всі обставини, які мали значення для прийняття законного рішення, а тому йому не зрозуміло з яких підстав прокурор вважає, що призначене йому за сукупністю вироків покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі є занадто м'яким і пропонує суду призначити шість років позбавлення волі.
В запереченнях на апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_8 , вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення оскільки, на його думку, вирок суду щодо доведеності його вини за ч.1 ст.119 КК України є законним і обґрунтованим. Вказує, що представник потерпілої безпідставно посилається на його та покази свідків, які вони давали під час досудового слідства, забувши при цьому на вимоги закону про безпосередність дослідження судом доказів, навмисно перекручує покази свідків, які вони давали в судовому засіданні. Аналізуючи докази, які є в матеріалах провадження і перевірені при судовому розгляді, вважає їх достовірними і допустимими, а вирок суду законним і обґрунтованим.
Зазначає, що ОСОБА_11 був його ліпшим другом і він все життя буде допомогати його сім'ї, але розмір моральної шкоди який просить адвокат ОСОБА_6 та який визначений судом є дуже завеликим. Зазначає, що повністю відшкодував потерпілій матеріальну суму, а решта відшкодованих ним коштів, близько однієї тисячі гривень, пішла на відшкодування моральної шкоди.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.119 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2011 року та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Стягнено з ОСОБА_8 : на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди - 199000 (сто дев'яносто дев'ять тисяч) гривень 00 копійок; на користь держави судові витрати в сумі 3505 (три тисячі п'ятсот п'ять) гривень 56 копійок.
Вирішена доля речових доказів.
Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України за таких обставин.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_8 04.01.2012 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, перебував за місцем свого проживання, в квартирі АДРЕСА_1 зі своїми знайомими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
У процесі розпивання спиртних напоїв разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_8 став розмовляти по мобільному телефону, а в цей же час ОСОБА_11 і ОСОБА_13 розмовляючи між собою, жартували і сміялися, що не сподобалось ОСОБА_8 , сприйнявши їх поведінку як свою образу. З метою самоствердження за рахунок приниження присутніх, ОСОБА_8 взяв однозарядну пружинно-поршневу гвинтівку “HATSAN MOD 125” серійний № НОМЕР_1 , яка знаходилась біля балконних дверей, зарядив свинцевою кулею, шляхом переламування ствола, привів її у бойову готовність, знявши з запобіжника, після чого, не маючи наміру на умисне вбивство, здійснив постріл у дверний дзвінок, розташований на холодильнику. Після цього, продовжуючи свої дії, ОСОБА_8 повторно, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, тим самим привів її у бойову готовність, та виказуючи свою перевагу над присутніми, не маючи наміру на умисне вбивство, здійснив постріл у підлогу, поряд з ОСОБА_13 . Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_8 знову, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, тим самим привів її у бойову готовність, підійшов до ОСОБА_13 , та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо припускаючи настання суспільно небезпечних наслідків, утримуючи рушницю однією рукою, (вертикально, в положенні зверху вниз), іншою рукою відтягнув кишеню джинсових штанів, в які був одягнений ОСОБА_13 , засунув ствол гвинтівки до лівої кишені та, не маючи наміру на умисне вбивство, умисно здійснив постріл. Усвідомивши, що своїми діями не досяг бажаної мети, яка полягала у самоствердженні та приниженні оточуючих, ОСОБА_8 вчетверте, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, тим самим привів її у бойову готовність, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також, те, що своїми діями створює загрозу оточуючим, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння, що виражалися в спричиненні тілесних ушкоджень оточуючим, і не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, проявляючи байдужість, діючи умисно щодо здійснення пострілу, утримуючи гвинтівку однією рукою (вертикально, в положенні зверху вниз) наставив ствол гвинтівки в светр ОСОБА_13 . Останній, в свою чергу, бажаючи уникнути пострілу, висмикнув светра та зробив крок назад.
ОСОБА_8 , не утримавши рушницю, яка під дією власної ваги по інерції була скерована у бік сидячого поряд ОСОБА_11 , утримуючи дульний зріз гвинтівки практично впритул до тіла ОСОБА_11 , діючи необережно, намагався зафіксувати гвинтівку та нажав на спусковий гачок вказаної гвинтівки, чим зробив постріл в область грудної клітини потерпілого.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 , останньому були спричиненні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і які потягли за собою смерть ОСОБА_11 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, та заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , стверджуючи про законність та обґрунтованість вироку в частині юридичної кваліфікації дій ОСОБА_11 , та просив скасувати вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання, ухвалити новий вирок, призначивши йому більш суворе покарання.
Потерпіла ОСОБА_7 і її представник - адвокат ОСОБА_16 , категорично не погоджуючись з вироком суду першої інстанції в частині кваліфікації дій обвинуваченого, стверджуючи про умисну форму вини ОСОБА_8 щодо спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних пошкоджень, які потягли його смерть. При цьому вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що привело до порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили вирок скасувати і ухвалити новий з підстав, вказаних в апеляційній скарзі.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілої, посилаючись на законність і обґрунтованість вироку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників кримінального провадження, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_8 обвинувачувався в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_11 і його дії кваліфікувались за ч.1 ст.115 КК України.
При судовому розгляді даного кримінального провадження, прокурор, прийшовши до висновку про необхідність зміни правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_8 кримінально-караного діяння, змінив пред'явлене йому обвинувачення та кваліфікував його дії за ч.1 ст.119 КК України як вбивство потерпілого ОСОБА_11 через необережність.
Потерпіла ОСОБА_7 не погодившись з прокурором, скориставшись своїм правом, підтримала щодо ОСОБА_8 обвинувачення за попередньою редакцією, а саме, за ч.1 ст.115 КК України.
Суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_8 , проаналізувавши їх в сукупності із зібраними у справі доказами, в тому числі з показаннями потерпілої, свідків, висновками експертиз, даними слідчого експерименту та іншими доказами, прийшов до висновку про вчинення ним вбивства потерпілого ОСОБА_11 з необережності, та в порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України не вказав частину та статтю закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.
Як вбачається з матеріалів провадження і вироку, суд погодився зі стороною обвинувачення і поклав в основу обвинувального вироку дії ОСОБА_8 , кваліфіковані за ч.1 ст.119 КК України. На підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, суд послався на показання обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_7 , очевидців події свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , дані протоколів огляду трупу, одягу потерпілого, місця події та прикладеної до неї схеми та фото таблиці; висновки проведених судових експертиз, протоколи слідчих дій.
Своє рішення мотивував тим, що у обвинуваченого ОСОБА_8 не було умислу та мотивів на позбавлення життя потерпілого, а його смерть сталася через злочинну необережність з боку обвинуваченого, повязану з перебуванням його у стані алкогольного сп'яніння. Суд також прийшов до висновку, що показання ОСОБА_8 щодо обставин поранення потерпілого узгоджуються з показами свідка ОСОБА_19 та висновками досліджених в судовому засіданні експертиз. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги протокол відтворення обстановки та обставин події від 05.01.2012 року за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , висновок Синельніковського відділення ОКЗ “Бюро судово-медичної експертизи” Дніпропетровської областної державної адміністрації від 20.06.2012 року №6, зроблений експертом ОСОБА_20 за результатами проведення слідчого експерименту від 20.06.2012 року та висновок комплексної судово-медичної, криміналістичної, балістчної експертизи, а до показів свідка ОСОБА_17 суд віднісся критично з тих підстав, що, за висновком суду, вони спростовуються експертом ОСОБА_21 , свідком ОСОБА_19 та показами самого ОСОБА_22 , який стверджуючи, що ОСОБА_8 направив рушницю на ОСОБА_11 та здійснив постріл, в той же час показав, що той не бажав смерті потерпілого та конфлікту між останнім та обвинуваченим не було. Сам він не відчував небезпеки, тому і пошкодження на кишені штанів виявив лише наступного дня. Всі присутні в квартирі ОСОБА_8 не зрозуміли, що ОСОБА_8 влучив у потерпілого і вирішили, що його стан є наслідком вживання алкогольних напоїв.
Роблячи такий висновок, суд не взяв до уваги, що у відповідності до положень ст.24 КК України умисне вчинення злочину передбачає таке відношення особи до вчинених нею дій, коли вона усвідомлює їх суспільну небезпеку, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки і бажала чи усвідомлювала їх настання. Всі міркуавання, викладені судом обгрунтовують, по суті, тільки висновок про відсутність у ОСОБА_8 бажання причинити смерть потерпілому, тобто відсутність у нього прямого умислу на вбивство. Проте, цього недостатньо для виключення умисної вини.
Розглядаючи питання про законність і обґрунтованість засудження ОСОБА_8 за ч.1 ст.119 КК України, про що ставиться питання в апеляції представника потерпілої, колегія суддів вважає, що свої висновки, суд зробив на недостатньо повному та об'єктивному дослідженні зібраних по справі доказів, зібрані докази оцінені при розгляді справа не всебічно, внаслідок чого допустив неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного засудженому покарання, внаслідок його м'якості.
Так, колегією суддів установлено, що ОСОБА_8 , 4 січня 2012 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебуваючи в сильному алкогольному оп'янінні, знаходився за місцем свого проживання, в квартирі АДРЕСА_1 зі своїми знайомими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
В процесі розпивання спиртних напоїв разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_8 став розмовляти по мобільному телефону, а в цей час, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , розмовляючи між собою жартували і сміялись, що ОСОБА_8 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, сприйняв як образу в свій бік. Поведінка останніх визвала у нього почуття агресії. З метою самоствердження за рахунок приниження присутніх, ОСОБА_8 взяв однозарядну пружинно-поршневу гвинтівку“HATSAN MOD 125” серійний № НОМЕР_1 , яка знаходилась біля балконних дверей його квартири, зарядив свинцевою кулею, шляхом переламування ствола привів її у бойову готовність, знявши з запобіжника, та умисно цілеспрямовано здійснив постріл у дверний дзвінок, розташований на холодильнику. Після цього, продовжуючи свої дії, ОСОБА_8 , повторно, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, привівши її у бойову готовність, та показуючи свою перевагу над присутніми, умисно здійснив постріл у підлогу поряд з ОСОБА_13 . Не зупиняючись на досягнутому, обвинувачений знову, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, привівши її у бойову готовність, підійшов до ОСОБА_13 , та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо припускаючи настання суспільно небезпечних наслідків, утримуючи гвинтівку однією рукою, (вертикально, в положенні зверху вниз, іншою рукою відтягнув кишеню джинсових штанів, в які був одягнений ОСОБА_13 , засунув ствол гвинтівки до лівої кишені та умисно здійснив постріл. Не досягнувши своєї мети, яка полягала у самоствердженні та приниженні оточуючих, ОСОБА_8 вчетверте, шляхом переламування ствола, зарядив гвинтівку свинцевою кулею, зняв з запобіжника, привівши її у бойову готовність, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і не бажаючи, але свідомо допускаючи їх настання, проявляючи байдужість, діючи умисно, утримуючи гвинтівку двома руками, наставив ствол гвинтівки в верхню частину грудної клітини ОСОБА_11 і зробив постріл.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поодинокого сліпого проникаючого торако-абдомінального кульового поранення тіла з локалізацією вхідної рани на передній поверхні грудної клітини зліва з проникненням у грудну порожнину та пошкодженням внутрішніх органів (верхньої частини лівої легені, серця і печінки), від яких 4.01.2012 року, через нетривалий період часу, що обчислюється в хвилинах, настала смерть ОСОБА_11 .
Установлені колегією суддів обставини вчиненого обвинуваченим кримінально караного діяння підтверджуються як доказами, які досліджені судом першої інстанції і на які суд послався у вироку, так і доказами, дослідженими при судовому слідстві апеляційним судом.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_8 не заперечував, що тілесне пошкодження у потерпілого, від якого наступила його смерть, виникло від пострілу, який він здійснив зі своєї гвинтівки, при цьому стверджував, що це сталося з необережності та пояснив, що 3.01.2012 року, приблизно о 23 годині, він, після святкування дня народження, прийшов за своїм місцем проживання разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , де вже знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Він з ОСОБА_11 , та ОСОБА_17 сіли за стіл, під час вживання алкогольних напоїв йому зателефонували і він став розмовляти по телефону. В цей час ОСОБА_23 став посміюватись та щось казати ОСОБА_24 . Він поклав телефон та взяв гвинтівку і здійснив постріл у дзвінок, який був на холодильнику. Потім, звернувшись до ОСОБА_25 зі словами: “Тобі смішно? Зараз посміємось”, зарядив гвинтівку кулею і здійснив постріл в підлогу біля ОСОБА_26 .. Потім підійшов до останнього і, зарядивши гвинтівку, вставив дуло в кишеню одягнених на ньому джинсових штанів, при цьому вивернувши рушницю вертикально, щоб не поранити ОСОБА_25 , здійснив постріл. Дальші, зарядивши гвинтівку та утримуючи її лівою рукою вертикаль відносно полу поставив ствол гвинтівки на светр ОСОБА_27 , при цьому правою рукою відтягнув светр, в який той був одягнений, але останній здійснив шаг назад та висмикнув светр в сторону ОСОБА_28 , внаслідок чого ствол гвинтівки мимоволі направився в сторону ОСОБА_11 та, враховуючи, що вказівний палець він тримав на спусковому гачку, то під дією ваги гвинтівки стався постріл. Після цього ОСОБА_11 сказав: “ Давайте закінчуйте, ви в мене і так попали” , та показав в районі ключичної кісточки маленьку рожеву крапочку. Він поставив гвинтівку та ще випили з ОСОБА_29 , а ОСОБА_11 пересів на диван та став дуже блідим. Вважаючи, що тому стало погано від вживання алкогольних напоїв він відвів його до ванної кімнати та став надавати допомогу, а потім поклав біля ванної кімнати, перевірив тиск та почав робити штучне дихання, потім визвав швидку та міліцію. Припускав, що смерть ОСОБА_28 наступила, можливо, із-за пострілу, але більше вважав, що смерть його наступила від великої кількості вжитих алкогольних напоїв.
Разом з тим, на досудовому розслідуванні, при допиті в якості обвинуваченого, ОСОБА_8 пояснював, що вживав алкогольні напої у себе в квартирі разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , тут же знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які виконували ремонтні роботи. Побачивши гвинтівку, ОСОБА_11 попросив вистрелити із нього з балкону квартири. Він підняв на столі кульки від гвинтівки і сказав, що буде стріляти першим. Після цього він взяв гвинтівку і, утримуючи її з лівої сторони від себе, дістав свинцеву кулю і зарядив гвинтівку, тобто, “переломив ствол” і вложив в нього кулю, після цього зняв з запобіжника. Що було далі не пам'ятає, але рушницю він тримав лівою рукою за приклад та спусковий гачок, а правою руко за цев'є та почав розвертатись з ним, коли гвинтівка була напроти ОСОБА_11 , він перекладаючи рушницю, хотів правою рукою взяти за приклад і в цей момент пролунав постріл. Потерпілий зразу крикнув : “ Ти в мене попав!”. Він присів біля того і побачив в області лівого плеча рану близько 2 мм від кулі. ОСОБА_11 сказав, що йому погано і він відвів його до туалету, де залишив. Після цього покликав ОСОБА_30 і попросив забрати з собою гвинтівку. Коли останній пішов, зайшов в туалет, де знаходився потерпілий і постійно казав, що йому погано. Підхопивши ОСОБА_28 , він поклав його рядом з унітазом і той втратив свідомість та став “хропіти”, його стан погіршувався. На його виклик приїхала швидка допомога і констатувала смерть ОСОБА_11 ( т.2 а.п.86-88).
Під час проведення відтворення обстановки і обставин подій 5.01.2012 року, ОСОБА_8 показав, що 4.01.2012 року у нього з потерпілим відбулася словесна сварка, в ході якої він взяв гвинтівку, попередньо зарядивши її пневматичною свинцевою кулею і здійснив постріл в сторону холодильника. Після цього він два рази перезарядив гвинтівку і здійснив два постріли в підлогу поблизу дверей балкона і пулі ввійшли в підлогу. Зарядивши гвинтівку, став повертатись в сторону балкону, намагаючись при цьому перекласти гвинтівку із правої руки в ліву, при цьому його палець знаходився на спусковому гачку гвинтівки і, внаслідок того, що він знаходився в стані алкогольного сп'яніння, здійснив необережний постріл в сторону ОСОБА_28 , який сидів на колонці.
При цьому ОСОБА_8 стояв і тримав гвинтівку прикладом до лівої руки, стволом в сторону потерпілого. Після пострілу потерпілий сказав, що він попав у нього (т.2 а.п.45-48).
Свої покази, зафіксовані в протоколі вказаної процесуальної дії, обвинувачений підтвердив особистим підписом, зауваження на вказаний протокол від учасників не принесені.
Суттєвих порушень при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_8 , які б ставили під сумнів законність цієї процесуальної дії, не виявлено.
Даними, що містяться у висновку експерта №6/Е від 27.01.2012 року знайшов своє підтвердження механізм утворення виявленого на трупі потерпілого тілесного пошкодження у вигляді сліпого поодинокого проникаючого тарако-абдомінального кульового поранення передньої поверхні грудей зліва, і що напрямок ранового каналу не суперечить свідченням підозрюваного, даним ним 5.01.2012 р. під час відтворення обстановки і обставин події, яка мала місце 4.01.2012 року з його участю, а саме положення потерпілого під час пострілу, який міг знаходитися у сидячому положенні з, вірогідно, декілька нахиленому уперед тулубом.
Як вбачається із показів ОСОБА_8 при одночасному допиті осіб 5.07.2013 року ОСОБА_8 змінив свої покази та пояснив, що перезарядив гвинтівку і підійшовши до ОСОБА_17 , правою рукою відтягнув карман брюк і, утримуючи гвинтівку в лівій руці, вставив ствол в карман, після чого хотів витягнути ствол із кармана, і коли потягнув її то відбувся постріл і пуля прострелила карман. Він рішив ще більше злякати ОСОБА_17 і, перезарядивши гвинтівку, утримуючи її в лівій руці, правою рукою відтягнув його светр в районі паска і, практично, вертикально поставив ствол гвинтівки на светр, при цьому промовив, що треба кінчати з насмішками, бо це вже не смішно.
У відповідь ОСОБА_17 потягнув светр із його рук, при цьому гвинтівка скерувалась в сторону ОСОБА_11 , який сидів зліва від нього і відбувся постріл. ОСОБА_11 сказав, що в нього попали и показав кровавий синяк в районі плеча.
Свідок ОСОБА_31 дав аналогічні покази. (т.4 а.п.148).
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення і спричинення смертельних тілесних пошкоджень потерпілому ОСОБА_11 внаслідок необережного поводження з гвинтівкою, колегія суддів приходить до висновку, що вони не розкривають фактичні обставини вищевикладеної події, є способом захисту і направлені на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а тому до них слід віднестись критично.
Покази ОСОБА_8 спростовуються іншими доказами, які перевірені в судовому засіданні і при апеляційному розгляді даного кримінального провадження.
Так, як вбачається із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , які викладені у вироку неповно, ОСОБА_8 , зарядивши в черговий раз гвинтівку, наставив її цілеспрямовано, і вистрелив в область грудей і плеча ОСОБА_28 ( на відстані 10 см). Останній сказав, що в нього попали, а згодом йому стало погано.
При апеляційному розгляді свідок ОСОБА_17 дав аналогічні покази, підтвердивши, що обвинувачений цілеспрямовано здійснив постріл з гвинтівки в ОСОБА_11 , заперечував, що обвинувачений наставляв гвинтівку в светр, який був одягнений на ньому, та що від того, що він висмикнув його, зробивши крок назад, гвинтівка була скерована в сторону ОСОБА_11 і в цей момент відбувся постріл.
Як свідчать матеріли провадження, аналогічні показання свідок ОСОБА_17 давав на протязі досудового розслідування, його показання є послідовними і логічними.
Так, при допиті в якості свідка 5.01.2012 (т.2 а.п.63-64) та 9.02. 2012 року (т.2 а.п. 105-109), та при одночасному допиті осіб 15.07.2013 року (т.4 а.п. 150), ОСОБА_17 давав аналогічні показання щодо поведінки ОСОБА_8 з гвинтівкою та стрілянини, в тому числі і в карман його джинсів. Також пояснив, що обвинувачений, наставив гвинтівку, яку тримав обома руками, до грудей ОСОБА_11 і зробив постріл. Після пострілу останній сказав, що в нього попали і болить грудна клітина.
Свої покази свідок ОСОБА_17 підтвердив під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_32 27.02.2012 року. Відповідаючи на питання слідчого, стверджував, що коли обвинувачений виконував постріли в його сторону, а потім в сторону ОСОБА_11 , не спотикався і не падав, а спочатку наводив ствол гвинтівки в їх сторону (послідовно) і
здійснював постріли.( т.2 а.п.189-190).
Покази свідка ОСОБА_17 узгоджуються із показами свідка ОСОБА_15 , які він давав при проведенні очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_8 27.02.2012 року і з яких вбачається, що коли останній розмовляв по телефону, то ОСОБА_23 і ОСОБА_11 над чимось сміялись. Після закінчення розмови ОСОБА_8 кинувся до них зі словами: “ Ви що, за лоха мене тримаєте, вам смішно чи радісно?” Дальші ОСОБА_8 взяв пневматичну гвинтівку і тримаючи її в правій руці, повернувся в сторону холодильника і зробив постріл в дверний дзвінок, який лежав на холодильнику.
Потім спитав: “ Не весело вам, чого не смієтесь?”, після чого зарядив кулю у гвинтівку і ствол направив в сторону “Сласта” - ОСОБА_25 , засунув його в карман брюк, в які той був одягнений і свідок почув постріл. Знову зарядивши гвинтівку, ОСОБА_8 направив її в сторону ОСОБА_11 , при цьому гвинтівку утримував в правій руці, яка була чи повністю протягнена чи трохи зігнута і спитав: “Ну що, тобі вже не весело?”, після чого роздався постріл. Згодом ОСОБА_24 стало погано, він зблід, його відвели в ванну кімнату, де вмили і положили на підлогу. Через деякий час, ОСОБА_8 став провірять у нього пульс і сказав, що пульсу не має.
Під час відтворення обстановки і обставин події 21.03.2012 року, свідок ОСОБА_15 пояснив та показав де знаходились учасники події, та як розташовувались відносно один одного, в якому положенні знаходився ОСОБА_11 та в якому положенні находився ствол гвинтівки в момент пострілу.
Висновком судово-медичної експертизи №6/е від 21.03.2012 року підтверджений механізм утворення та локалізація виявленого на трупі потерпілого ОСОБА_11 тілесного пошкодження, на який вказував ОСОБА_33 при відтворенні обстановки і обставин події (т.2 а.п.225226).
При одночасному допиті осіб 15.07.2013 р. ( т.4 а.п.146) та в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 змінив свої покази, та пояснив, що всі особи, які в нічний час знаходились в квартирі ОСОБА_8 , вживали спиртні напої. В квартирі було шумно, грала музика. ОСОБА_8 не сподобалось, що ОСОБА_11 і ОСОБА_23 сміються, думав що з нього. Особисто він не бачив, обставини, при яких було смертельно поранено ОСОБА_11 , а почув один чи два хлопка. Коли повернувся на постріл, то бачив рух ОСОБА_17 в сторону.
Аналогічні покази свідок ОСОБА_15 дав при апеляційному розгляді кримінального провадження, уточнивши, що після хлопка побачив, що ОСОБА_34 стоїть перед ОСОБА_11 , а збоку стояв ОСОБА_17 . В якій руці була гвинтівка не пам'ятає, але вона була направлена вниз.
Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 вбачається, що у відповідь на сміх ОСОБА_25 і ОСОБА_28 , подумавши, що з нього сміються, взяв у руки пневматичну гвинтівку, перезаряжаючи її кожен раз, та по черзі здійснив кілька пострілів: в дзвінок, що знаходився на холодильнику, в кишеню брюк ОСОБА_17 , потім направив гвинтівку в область пряжки паска його джинсових брюк, але в цей момент ОСОБА_23 відійшов, обвинувачений не утримав гвинтівку і вона скерувалась в сторону ОСОБА_11 , внаслідок чого пролунав третій постріл, але ніхто не зрозумів, що ОСОБА_8 влучив у ОСОБА_11 .. Відповідаючи на запитання, вказаний свідок пояснив, що ОСОБА_23 ніяких рухів не здійснював, просто стояв. Крім того, ОСОБА_14 пояснив, що йому було страшно від того, що в руках ОСОБА_8 була зброя.
Як вбачається із показів свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві 5.01.2012 року, коли ОСОБА_8 став стріляти з гвинтівки, він сидів за диваном зігнувшись, тому що боявся останнього, щоб той не зробив постріл в нього. Коли почув наступний постріл з гвинтівки, то подумав, що куля знову попала в підлогу, але в цей час ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_8 і сказав, що той попав йому в зламане ребро. В нього почалась паніка і він став кричати, що треба щось робити. ОСОБА_18 відповів, що треба ховати гвинтівку і віддав йому, яку він відніс до себе додому. (т.2 а.п. 59-60).
При проведенні очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_8 , свідок змінив свої покази і пояснив, що коли останній направив гвинтівку, утримуючи її в правій руці, в сторону ОСОБА_17 , так вийшло, що ствол вперся в складки його светра, в районі живота. ОСОБА_17 зробив крок в сторону, внаслідок чого ствол гвинтівки змістився і обернувся в сторону ОСОБА_11 , який сидів на стільці, після чого відбувся постріл. Потерпілий сказав, що йому попали в ребро, він побілів. Разом з ОСОБА_8 відвели його в ванну кімнату і надавали допомогу, а потім визвали швидку.
Для перевірки показів свідків, за клопотанням прокурора, судом, в порядку ст.315-1 КПК України 1960 р. було дане доручення для проведення відтворення обстановки і обставин події за участю кожного із очевидців події, за участі судово-медичного експерта.
Дані, отримані під час проведення відтворення обстановки і обставин події за участі свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_8 , зафіксовані в протоколах відповідно від 15.06.2012 р. та 20.06.2012 року, які оформлені у відповідності з вимогами ст.85 КПК України 1960 року. До протоколів прикладені схеми з проведеними вимірами та фото таблиці.( а.п.106 -127).
Як вбачається із даних, що містяться в протоколі відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_15 , останній, розповідаючи про події тієї ночі показав, що ОСОБА_8 , тримаючи гвинтівку в одній чи двох руках, точно не пам'ятає, ствол гвинтівки направив в сторону кармана джинсів ОСОБА_26 .. Після чого він, ОСОБА_15 , відвернувся і повернув голову після пострілу. Не пам'ятає, як ОСОБА_8 тримав гвинтівку і куди вона була направлена.
Дані процесуальні дії проведені з дотриманням вимог ст.ст.85,194,195 КПК України 1960 року , зауважень на протоколи слідчих дій ніхто із учасників не подавав.
З урахуванням викладеного, твердження свідка ОСОБА_15 , що слідчим були допущені порушення при фіксації результатів слідчої дії і порушені права на належне ознайомлення з протоколом перед його підписом, не заслуговують на увагу. У відповідності з положеннями ст.195 КПК України 1960 р., за правилами якого розслідувалась дана справа, протокол відтворення обстановки і обставин події складається з додержанням ст.85 КПК 1960 року.
За правилами ч.2 ст.85 КПК 1960 року протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії. Зазначені особи можуть, при необхідності, ознайомитися з протоколом особисто.
Нормами, які містяться в ч.3 вказаного кримінального процесуального закону передбачено коло осіб, які підписують сам протокол слідчої дії. До протоколу можуть бути додані серед іншого і схеми, які пояснюють його зміст.
Не підписання схеми, доданої до протоколу, іншими учасниками слідчої дії, не є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не ставить під сумнів законність її проведення та фіксування.
Із даних, що містяться у висновках експерта судово - медичної експертизи від 20.06.2012 року (т.3 а.п.131), проведеної за результатами відтворення обстановки і обставин події, яка мала місце 4.01.2012 року, з її очевидцями, свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_8 , вбачається, що механізм утворення, локалізація, напрямок ранового каналу, виявленого при судово-медичній експертизі тілесного пошкодження на трупі потерпілого ОСОБА_35 відповідає свідченням свідка ОСОБА_13 , дані ним під час відтворення за його участю, та відповідає свідченням ОСОБА_8 дані ним під час відтворення ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_8 .
Даними, що містяться в висновках комісійної судово-медичної експертизи №288 від 10.10.2012 р. - 29.10.2012 р. підтверджено, що виявлені на трупі потерпілого ОСОБА_11 тілесні ушкодження виникли від дії кульового заряду пневматичної зброї при одиночному прострілі.
Кулі вистреленої з наданої на дослідження пневматичної гвинтівки “HATSAN MOD 125” серійний № НОМЕР_1 , 0380 мають достатню питому кінетичну енергію для спричинення проникаючих тілесних ушкоджень( їх кінетична енергія відповідає енергії куль вистрелиних зі спортивних пістолетів, калібру 5,6 мм кільцевого запалення.
Експерта комісія прийшла до висновку, виходячи з локалізації вхідної кульової рани на передній поверхні грудної клітини ліворуч, направлення ранового каналу (спереду назад, зверху донизу, декілька зліва направо, під гострим кутом до площини тіла) дають можливість вважати, що взаєморозтащування ОСОБА_11 та дульного зрізу пневматичної рушниці у ОСОБА_8 , найбільш правильно було вказано у протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_13 від 21.03.2012 р. та від 20.06.2012 р.
Крім того, експерти зазначили, що основними судово-медичними ознаками, які безпосередньо дають можливість вказувати на об'єктивність обставин спричинення тілесних ушкоджень, які відображають під час слідчих дій, тобто, при проведенні відтворення обстановки і обставин подій є, в даному конкретному випадку локалізація рани та направлення ранового каналу.
Даними, що містяться у висновках комісійної судово - медичної експертизи Харківського ОБ СМЄ підтверджено, що снаряд, який було вилучено при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 , що відповідно до висновків судово- балістичної експертизи був вистріляною з пневматичної зброї свинцевою кулею розширювальної дії ОСОБА_36 ”, калібру 4,5, з врахуванням морфологічних ознак сліпого кульового поранення тіла трупу по ходу каналу, висновків судової експертизи одягу ОСОБА_11 , а також даних судово-криміналістичного дослідження шкіряного клаптя з раною, що сліпе проникаюче торако - абдомінальне поранення тіла було спричинено внаслідок прямої дії поодинокого суцільного кінетичного снаряда (кулі з вищевказаними конструкційними особливостями), який було випущено при пострілі з каналу ствола метальної зброї, якою могла бути і однозарядна пружинно-поршньова гвинтівка “HATSAN MOD 125” , вилучена з місця події. Цей снаряд на даній відстані пострілу володів пробивною та ударно - забиваючою дією.
Також встановлено, що показання свідка ОСОБА_13 , на які він посилається у протоколі слідчого експерименту від 16.07.2013 р. (т.4 а.п.161-169), в цілому не протирічать об'єктивним судово-медичним даним у частині способу спричинення та анатомічного розташування вхідної кульової рани на тілі ОСОБА_11 , а вказані їм умови спричинення цього поранення (напрямок продольної вісі стволу), яка утримувалась нападником відносно поверхні тіла потерпілого, що ушкоджувалась, не відповідають напрямку ранового каналу( з урахуванням напрямку ранового каналу).
Комісія експертів поставила під сумнів умови спричинення поранення потерпілому при обставинах, на які посилався ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту 16.07.2013 р. (т.4 а.п. 170-180). При цьому комісія вказала, що при сторонній дії (висмикування края светра ОСОБА_27 , як також вказував ОСОБА_37 у протоколі судового засідання від 16.05.2012 р.), з більшою вірогідністю настає таке радіальне зміщення кінця стволу з подальшою її фіксацією гр. ОСОБА_8 у ділянці спускового гачка, при якому формується кут між віссю ствола та тілом сидячого поруч потерпілого ОСОБА_11 , під яким формування напрямку ранового кульового каналу, встановленого при дослідженні його трупа уявляється маловірогідним. (т.4 а.п.209).
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 при зазначених вище обставинах підтверджується також даними, що містяться в протоколах огляду трупа від 4.01.2012 р. та 5.01.2012 р. із яких вбачається, що при огляді трупу, ОСОБА_11 , виявленого за адресою АДРЕСА_2 встановлено на тілі рани округлої форми, діаметром 0,3 см., яка проникає в ліву плевральну порожнину на передній поверхні грудей зліва, по середньо-ключичній лінії в 145 см від підошвинної поверхні (т.2 а.с.21-22).
Даними, що містяться в протоколі огляду речей, належних потерпілому від 5.01.2012 року а саме чоловічої футболки темно-синього кольору, темно-сірого кольору виявлені аналогічні пошкодження: скрізна дирка шириною 0,4 мм, розташована на передній частині під коміром, зліва; також виявлено верхню і нижню наскрізні дірки у верхній частині зліва на чоловічій спортивній куртці (т.2 а.с. 23).
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 5.01.2012 року, за місцем проживання ОСОБА_14 : АДРЕСА_3 виявлена пневматична гвинтівка з маркуванням “HATSAN MOD 125”( т.2 а.п.32).
Відповідно даних, які містяться в протоколі огляду місця події від 5.01.2012 року, кв. АДРЕСА_1 , яка є місцем проживання обвинуваченого, виявлені цілі пневматичні кулі, три деформовані пневматичні кулі , плита ПХВ з пошкодженнями від пневматичних куль, та ін. ( т.2 а.п.51-57). Висновком експерта від 3.03. 2012 року підтверджено, що гвинтівка, вилучена за місцем проживання ОСОБА_14 є однозарядною пружинно-поршньовою гвинтівкою “HATSAN MOD 125”, № НОМЕР_1 , калібру 5,5 мм, є справною та придатною до стрільби.(т.2 а.п.150-160).
Висновком експерта ВКД ЕКЦ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 5.02.123 р. підтверджено, що пошкодження на фуфайці, футболці та спортивній куртці виникли одномоментно та могли виникнути при вистрілі із вищевказаної пневматичної пружинно-поршньовї гвинтівки (т.2 а.п.167-170).
За висновком експерта відділу криміналістичних досліджень ЕКЦ ГУ МВС України в Дніпропетровській області пошкодження на лівому передньому кармані джинсових брюк ОСОБА_17 могли виникнути як в результаті вистрілу кулею до пневматичної пружинно-поршньової гвинтівки, в тому числі гвинтівки “HATSAN MOD 125”, № НОМЕР_1 , так і з іншої зброї ( т.2 а.с.175 -179).
Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро СМЕ від 6.08.2013 року смерть ОСОБА_11 наступила внаслідок сліпого поодинокого проникаючого торако-абдомінального кульового поранення тіла з наскрізним пораненням внутрішніх органів, що супроводжувалось у порожнину серцевої сорочки і ліву плевральну порожнину. Поранення утворилось незадовго до смерті, знаходиться у прямому причинному зв'язку з її наступом і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Виходячи з конструкційних параметрів снаряда, вилученого при дослідженні трупу, довжину ранового каналу та анатомо-фізіологічні особливості внутрішніх органів, що ушкоджувались по ходу ранового каналу, вірогідніше, відстань даного пострілу була в межах декількох сантиметрів. Розташування ствола зброї було під малим гострим кутом до фронтальної площини тіла (т.4 а.п.197-209).
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 , які він змінював, в залежності від ситуації, як при допитах, так і при виконанні процесуальних дій з його участю, колегія суддів відноситься до них критично і вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються послідовними логічними показами свідка ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_15 , які той давав при проведенні очної ставки з ОСОБА_8 27.02.2012 року та під час відтворення обстановки і обставин події 21.02.2012 року і у колегії не має підстав ставити їх під сумнів, а тому бере їх за основу. Змінюючи свої покази на користь обвинуваченого, свідок ОСОБА_15 намагається пом'якшити відповідальність ОСОБА_8 за вчинений злочин.
Колегія суддів не бере до уваги твердження обвинуваченого, що свої перші покази на досудовому розслідуванні він давав з ціллю відвести підозру від ОСОБА_25 , думаючи, що він може бути притягнений до кримінальної відповідальності як співучасник у вчиненому ним злочину і вважає їх надуманими.
Як вбачається із показань свідка ОСОБА_14 на досудовому розслідуванні 5.01.12 року, він не був свідком обставин, при яких було поранено потерпілого, злякавшись стрілянини сховався за диван. Разом з тим, при проведенні очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_8 , свідок змінив свої покази, викладаючи обставини події, аналогічні тим, на які вказував обвинувачений, а тому колегія суддів також відноситься до них критично.
З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 про спричинення потерпілому ОСОБА_11 тілесних пошкоджень з необережності, направлені на свій захист з ціллю уникнути відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину.
Виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 на підставі об'єктивних даних, що містяться в показах очевидців події ОСОБА_17 і показах свідка ОСОБА_15 , які він давав на початку досудового розслідування і які, у відповідності до п.8 розділу Х1 “Перехідних положень” КПК України в редакції 2012 року є допустимим доказом, колегія суддів не бере до уваги свідчення в судовому засіданні експерт-баліст ОСОБА_38 про можливість здійснення пострілу з гвинтівки, при антиповому способі її утримання, на який вказував ОСОБА_8 під час слідчого експерименту 16.07.2013 року, та дані, що містяться у висновках додаткової комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Харьківським обласним бюро СМЕ № 175 - КЕ/ 2014 від 19.06.2014 р. - 30.07.2014 р., що показання ОСОБА_8 на які він посилався у протоколі додаткового слідчого експерименту за його участі 27.03.2014 року, у цілому не протирічать об'єктивним судово-медичним даним стосовно локалізації вхідної кульової рани на тілі трупа гр. ОСОБА_11 та співвідношення осі ствола пневматичної гвинтівки до напрямку ранового кульового каналу, що було встановлено при судово-медичному дослідженні його трупа. Його покази також відповідають механізму утворення кульового поранення ОСОБА_11 .
Висновок експерта як доказ повинен оцінюватись в сукупності з іншими наявними доказами по справі. Висновок експертів про можливість спричинення потерпілому тілесних пошкоджень при вказаних обвинуваченим обставинах, при наявності об'єктивних даних, що містяться в показах очевидців події, не може бути оцінено як належний доказ на підтвердження обставин, на які вказує ОСОБА_8 .
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення закону при складанні протоколу відтворення обстановки і обставин події від 5.01.2012 року, та порушення, допущені при складанні висновку експерта № 288 від 29.10.2012 року ОКЗ “Бюро СМЕ” у відділі комісійних судово-медичних експертиз, вважаючи висновки експертизи не повними і не аргументованими. Зазначаючи викладене, суд першої інстанції свої висновки належним чином не мотивував та не прийняв до уваги, що у відповідності до п. 3.4 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, від 17.01.1995 року №6, зареєстрованій в Мінюсті України 26.07.1995 року за № 254/790, структура дослідницької частини визначається видом експертизи, що виконується. Підсумки судово-медичної експертизи складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи.
Відповідно до п.1,4 вказаної Інструкції визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження), належить до компетенції експерта.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з судом першої інстанції щодо висновку експерта ОКЗ “Бюро судово-медичної експертизи” від 20.06.2012 року № 6/Е , проведеного на підставі слідчого експерименту зі свідками і обвинуваченим 15.06.2012 р. і 20.06.2012 року. Як вбачається з даного висновку, висновки експерта щодо маловірогідного нанесення пошкодження потерпілому ОСОБА_11 при обставинах, вказаних ОСОБА_8 , ґрунтуються на його показах про його дії щодо свідка ОСОБА_17 , а той постріл, від якого настала смерть ОСОБА_11 , не був предметом дослідження, а тому колегія суддів вважає правильним не брати до уваги висновки експерта в цій частині, а саме щодо спроможності показань обвинуваченого ОСОБА_8 .. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав не брати до уваги в решті вказаний висновок експерта.
Не погоджується колегія суддів з судом першої інстанції і про невідповідність, допущену у протоколі відтворення обстановки і обставин події від 5.01.2012 року. Як вбачається з тексту протоколу в ньому зазначено, що обвинувачений 2 рази перезарядив гвинтівку і виконав два постріли в підлогу, недалеко від дверей на балкон. Проведення вказаної слідчої дії фіксувалось на відеозаписуючу апаратуру, після закінчення була оглянута учасниками указаної дії, що засвідчено їх підписами без зауважень.
Оцінюючи вищевикладені докази, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_8 , використовуючи гвинтівку, мав змогу спостерігати результати її дії, пробивну можливість вистреляних куль і розумів суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливі наслідки в результаті суспільно небезпечних наслідків і свідомо допускав їх настання, тобто діяв щодо смерті потерпілого з непрямим умислом, і не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відносини обвинуваченого з потерпілим, відсутність погроз з його сторони, його поведінка після вчиненого свідчать про відсутність умисної форми вини щодо позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 ..
Даючи оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України за ознакою умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Приймаючи до уваги необхідність застосувати закон про більш тяжке покарання, вирок суду першої інстанції у відповідності з п.1 ч.1 ст.420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Відповідно до ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання ОСОБА_8 приймає до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому призначене покарання повинно бути необхіднім і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин і попередження нових злочинів.
Злочин, за який засуджується обвинувачений відноситься до особливо тяжких. ОСОБА_34 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, повністю відшкодував матеріальну шкоду та почав відшкодовувати моральну, вчинив дане кримінальне правопорушення у період іспитового строку. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав як обтяжуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Пом'якшуючі покарання обставини по справі відсутні.
Приймаючи до уваги, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з необхідністю застосування кримінального закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, апеляційні вимоги прокурора в частині призначення більш тяжкого покарання за ст.119 КК України задоволенню не підлягають.
Враховуючи всі обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, спосіб його вчинення, безповоротність наслідків, які наступили, у вигляді смерті потерпілого, відношення ОСОБА_8 до вчиненого, на думку колегії суддів свідчать про його безпеку для суспільства, в силу цього колегія приходить до висновку, що покарання відносно нього повинно бути обрано у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті кримінального закону, за якими його визнано винним у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення. Саме таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вирішуючи апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про спричинення потерпілій моральної шкоди, мотивувавши його належним чином, при цьому виходив із обставин справи та глибини моральних страждань, визваних втратою сина, задовольнивши цивільний позов частково.
Колегія суддів, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, при яких потерпілій була спричинена моральна шкода, глибуну, тяжкість моральних страждань, їх непоправність погоджується з рішенням суду про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_8 але приходить до висновку про необхідність збільшення суми, яка підлягає стягненню із обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди до 400 тис. грн.. На думку колегії суддів такий розмір відшкодування збитків потерпілій відповідає вимогам ст. 23 ЦК України, є розумним і справедливим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 405, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_39 залишити без задоволення.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року відносно ОСОБА_8 в частині кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.119 КК України і призначення йому покарання за цей злочин - скасувати, а в частині вирішення цивільного позову - змінити.
Постановить вирок, яким ОСОБА_8 визнати виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК україни, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської облапсті від 9.06.2011 року за ч.1, 2 ст. 309 КК України та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Розмір моральної шкоди, стягненої з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 , збільшити до 400 (чотирьохсот) тис. грн.
В решті вирок Синельніковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_8 в той же строк після вручення йому копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4