Справа № 344/1752/15-ц
Провадження № 2/344/2026/15
06 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 14.10.2006 року, актовий запис №1807, стягування з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5 аліментів в розмірі 1/4 доходів відповідача щомісячно.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно Свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 25.06.2009 року, виданого відділом РАЦСу Івано-Франківського міського управління юстиції, сторони зареєстрували шлюб 14.10.2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1807 (а.с.4).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.5).
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з відповідачем останній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально.
Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).
Таким чином, оскільки встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Сторони дійшли згоди про залишення їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживати з матір'ю ОСОБА_2.
Позивачем в поданому до суду позові також просила стягувати аліменти з відповідача на користь позивача у розмірі 1/4 частки з доходу відповідача.
Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частина 1 ст.182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено ст.183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття.
В поданій до суду заяві позивач вказав, що він визнає позовні вимоги також в частині стягнення аліментів.
Частина 2 ст.182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного державою для відповідної категорії дітей.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи вказане, беручи до уваги визнання відповідачем позовної вимоги про стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від заробітку відповідача, слід також задовольнити.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180, ч.2 182, 183 СК України, керуючись ст.ст. 174, 209, 212-215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що зареєстрований 14.10.2006 року у відділі РАЦСу Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1807.
Неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання з матірю ОСОБА_2.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу прізвище позивача «ОСОБА_2» не змінювати на дошлюбне.
Стягувати з ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 06.02.2015 року.
Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягувати з ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 грн. 60 коп. судового збору.
Після набрання законної сили рішення суду надіслати до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Польська М.В.